Ухвала суду № 39620055, 01.07.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/126/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1221/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Гребик Л.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Меленко О.Є., Васильковського В.М.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яремчанського міського суду від 08 квітня 2014 року -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_4 пред'явила позов до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель та споруд. Позовні вимоги мотивувала тим, що заборгувавши ОСОБА_6 10 тисяч доларів США, з метою погасити вказану заборгованість, на пропозицію останнього, 30.11.2012 року формально оформила договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку і господарських споруд та написала розписку про позику у ОСОБА_2 у розмірі 40 тисяч доларів США під 8% в місяць. Після написання розписки, знайомий ОСОБА_6 - ОСОБА_7 передав їй 17 тис. доларів США, а решту суми пообіцяв передати ОСОБА_6, який забере заборгованих нею 10 тис. доларів США, а решту віддасть їй. Однак, ОСОБА_6 гроші їй не віддав, натомість у січні 2013 року вирахував 3200 доларів США в якості відсотків за користування коштами. В подальшому, протягом січня-лютого 2013 року ОСОБА_7 став вимагати звільнення домоволодіння, однак вона не погодилась і ОСОБА_2, яку вона ніколи не бачила, подала позовну заяву про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення. Посилаючись на те, що даний договір купівлі-продажу був укладений нею шляхом обману, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель і споруд від 30.11.2012 року, скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради за ОСОБА_2 та поновити реєстрацію права власності на дане будинковолодіння та земельну ділянку за нею.

Рішенням Яремчанського міського суду від 08 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом, на її думку, не була врахована та обставина, що у зв'язку із хворобливим станом, тяжким матеріальним станом та борговими зобов'язаннями, вона формально уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння в забезпечення повернення нею 40 тис. доларів США, позичених у чоловіка на ім'я ОСОБА_7, оскільки продавати їх наміру ніколи не мала. Також суд не врахував її пояснення про те, що фактично вона позичила у чоловіка на ім'я ОСОБА_7 лише 17 тис. доларів США, а не 40 тис. доларів США, як про це було написано в розписці. Апелянт зазначає, що при постановленні рішення судом не були допитані в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_6 та чоловік на ім'я ОСОБА_7. Крім того, ОСОБА_4 вважає помилковим висновок суду про те, що дії нотаріуса ОСОБА_5 при укладенні даного договору в частині запису про збільшення загальної та житлової площі проданого нею будинку, були правомірними, оскільки вона не мала висновку будівельно-технічної експертизи та оцінки житлових споруд. При цьому, зазначає позивач, даний будинок був перебудований на двохповерховий зі зміною конструкції та на нього не оформлено право власності, а отже, на її думку, нотаріус, не дивлячись на запис у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Коломийського БТІ, не мала юридичного права укладати цей договір купівлі-продажу. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явилась повторно, надіслала аналогічну за змістом телеграму про перебування на лікуванні. Однак, вона ніяких документальних відомостей про захворювання, яке унеможливлює її явку в судове засідання, не надала. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності апелянта.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про судове засідання, теж не з'явилась з невідомих причин, що не є перешкодою для розгляду справи у її відсутності.

Представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що ОСОБА_4, яка є підприємцем, маючи потребу в коштах, частину необхідної їй суми отримала від ОСОБА_2 в борг, а іншу частину отримала від неї за проданий жилий будинок. Вказує, що ці обставини підтверджуються власноручними розписками ОСОБА_4 Тому посилання відповідачки на те, що договір купівлі-продажу будинку було укладено формально, вважає безпідставним. Також представник ОСОБА_2 зазначив, що перевіркою, проведеною за заявою ОСОБА_4 органами внутрішніх справ, не було встановлено вчинення щодо неї протиправних дій. Посилаючись на наведене, представник ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в даній справі вважає законним, тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний договір купівлі-продажу приватним нотаріусом ОСОБА_5 посвідчено згідно з вимогами глави 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», і підстав вважати його вчиненим під впливом помилки та обману немає, як і немає підстав вважати його недійсним, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими засобами доказування факт введення її в оману відповідачкою щодо обставин, які мають істотне значення, та відсутності посилання на докази, якими обґрунтовується та доводиться умисел відповідачки.

Колегія суддів з таким висновком погоджується виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_4 пред'явила позов про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу від 30.11.2012 року з підстави вчинення його під впливом обману третіх осіб.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

В названому пункті постанови Пленуму ВСУ також вказано, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Крім того наголошено, що обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Встановлено, що ОСОБА_4 в обґрунтування вчинення нею згаданого правочину під впливом обману, посилалась на те, що уклала його на вимогу третіх осіб для забезпечення повернення позичених у ОСОБА_2 коштів. Однак, будь-яких належних та об'єктивних доказів такого твердження вона не надала. Згідно ж частини 4 ст.60 ЦПК України, п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що згаданий договір купівлі-продажу від 30.11.2012 року сторонами було укладено з метою настання реальних його наслідків, а не для забезпечення виконання іншого правочину. До такого висновку можна дійти, виходячи, по-перше, з того, що ОСОБА_4 отримала від покупця обумовлену суму коштів за жилий будинок і присадибну земельну ділянку. Ця обставина підтверджена продавцем не тільки у тексті договору, а й долученою до матеріалів справи копією відповідної власноручної розписки ОСОБА_4 від 30.11.2012 року, складеною у м. Яремчі, тобто в день посвідчення названої угоди. Колегія суддів зауважує, що інша розписка ОСОБА_4 від 30.11.2012 року, яка надана у підтвердження отримання в борг коштів від ОСОБА_2, була складена в іншому місті - у смт. Ворохта. Крім того, із змісту названих двох розписок вбачається, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 виникли різні правовідносини: позики коштів та купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, які регулюються різними нормами матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га та житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради. В подальшому відбулась державна реєстрація цього договору, що також свідчить про наміри покупця набути ці об'єкти нерухомого майна у власність.

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством «Коломийське МБТІ» 30.11.2012 року, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу, та із змісту названого договору вбачається, що житлова площа будинку змінилася із 39,1 кв.м до 79,5 кв.м за рахунок влаштування приміщень в межах простору горища та добудовано господарські споруди, які згідно наказу №404 Міністерства регіонального розвитку будівництва ЖКГ України від 09.08.2012 року не належать до самочинного будівництва (а.с.16; 65-66).

Однак, навіть при встановленні, що у відчуженому будинковолодінні є самочинні добудови або прибудови, це, на думку колегії суддів, не могло б бути підставою визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки позивачкою не було доведено вчинення нею угоди під впливом обману. З цього приводу в п.9 названої вище постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що згідно із статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Яремчанського міського суду від 08 квітня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Васильковський