Рішення № 39617344, 03.07.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 925/804/14

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: представників за довіреностями - Свинара О.М. (від позивача), Багателя А.О. (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"

до відповідача публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти"

про - стягнення 1483205,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов від 08.05.2014 №1057 про стягнення 1954120,57 грн. (з них: 1794946,96 грн. основного боргу, 52674,22 грн. інфляційних за період з 14.12.2013 по 31.03.2014, 18253,59 грн. три проценти річних за період з 14.12.2013 по 15.05.2014, 88245,80 грн. пені за період з 14.12.2013 по 15.05.2014 з підстав несплати відповідачем коштів у визначений договором строк за отримані відповідачем товари (електричну енергію) та відшкодування у зв'язку з цим судових витрат (40909,38 грн. - судового збору, 26000 грн. - послуг адвоката).

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що сума основного боргу складає 1446860,08 грн., що у зв'язку з цим сума пені, 3% річних і інфляційних завищена, що позивачем неправильно сплачена сума судового збору, що наявні форс-мажорні обставини (промисловий розлад, неоголошена війна, революція, які відбулися і продовжуються на даний час) є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої п.6 Договору.

У ході розгляду справи позивач подавав заяви про уточнення заявлених вимог. За останньою заявою від 26.06.2014 просив стягнути 1483205,49 грн. (з них: 1179193,54 грн. основного боргу за електроенергію передану у грудні-2013 - травні 2014 років, 175927,25 грн. інфляційних за період з 16.12.2013 по 27.06.2014, 21004,21 грн. три проценти річних за період з 16.12.2013 по 25.06.2014, 107080,49 грн. пені за період з 16.12.2013 по 25.06.2014) та відшкодування у зв'язку з цим судових витрат (29664,11 грн. - судового збору /розмір якого зменшено у зв'язку із зменшенням суми позову, а зайво сплачену суму судового збору у розмірі 9418,30 грн. просив повернути з державного бюджету/ та 26000 грн. - витрат на оплату юридичних послуг).

Заяву про уточнення заявлених вимог суд розцінює як заяву про зменшення вимог в частині стягнення суми основного боргу і та збільшення вимог в частині стягнення інфляційних, 3% річних і пені. Загальна сума змінених вимог менша від суми первісних вимог, тому розгляд заяви не потребує доплати судового збору, а сплачені понад устновлений законодавством розмір суми підлягають поверненню. Заяву подано позивачем відповідно до наданого йому права ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі, тому вона прийнята судом до розгляду.

Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову - накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, у задоволенні якого ухвалою суду від 15.05.2014 було відмовлено. У зв'язку з цим судові витрати за подання заяви про забезпечення позову, сплачені платіжним дорученням від 26.03.2014 №438 на суму 1827,00 грн., покладаються на позивача.

У засіданні оголошувалась перерва з 26.06.2014, про що учасники засідання були повідомлені під розписку.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу електричної енергії від 17.09.2012 №31-Е, який 29.07.2013 викладено у новій редакції, та додатковими угодами до нього (далі - Договір-31-Е), відповідач надав позивачу заявки на постачання електричної енергії: у грудні 2013 року на 1200000 кВт.год.; у січні 2014 року на 1000000 кВт.год.; у лютому 2014 року на 1000000 кВт.год.; у березні 2014 року на 1100000 кВт.год.

Позивач згідно з умовами Договору -31-Е виставив відповідачу рахунки на оплату від 10.12.2013 №259 на суму 490596,48 грн., від 23.12.2013 №268 на суму 490596,48 грн., від 31.12.2013 №278 на суму 244262,93 грн., від 09.01.2014 №6 на суму 408830,40 грн., від 22.01.2014 №16 на суму 408830,40 грн., від 01.02.2014 №23 на суму 418517,21 грн., від 10.02.2014 №40 на суму 408830,40 грн., від 24.02.2014 №54 на суму 408830,40 грн. (не надано у справу, однак зазначається позивачем у розрахунку), від 01.03.2014 №62 на суму 83599,62 грн., від 11.03.2014 №78 на суму 449713,44 грн., від 01.04.2014 №106 на суму 101626,56 грн., від 05.05.2014 №154 на суму 87149,02 грн., від 31.05.2014 №207 на суму 75631,80 грн.

Згідно з актами купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2013 №99 на суму 1225767,70 грн., від 31.01.2014 №3 на суму 418517,21 грн., від 28.02.2014 №16 на суму 901260,42 грн., від 31.03.2014 №34 на суму 101626,56 грн., від 30.04.2014 №41 на суму 87149,02 грн., від 31.05.2014 №53 на суму 75631,80 грн. відповідач отримав від позивача електричну енергію на загальну суму 2809952,71 грн.

Відповідачем сплачено платіжними дорученнями від 28.01.2014 №5750 суму 300000 грн., від 31.01.2014 №5845 суму 100000 грн., від 18.02.2014 №5892 суму 220000 грн., від 20.02.2014 №5897 суму 180000 грн., від 25.02.2014 №5914 суму 400000 грн., від 09.04.2014 №186 суму 14866,56 грн., від 06.05.2014 №6109 суму 15000 грн., від 16.05.2014 №6141 суму 15580,80 грн., від 16.05.2014 №6140 суму 65000 грн., від 23.05.2014 №256 суму 20000 грн., від 04.06.2014 №957 суму 54525,28 грн., від 04.06.2014 №6244 суму 300000 грн., від 20.06.2014 №6352 суму 400000 грн., від 24.06.2014 №6364 суму 163442,16 грн., від 02.07.2014 №6469 суму 189141,32 грн., Разом за цими платіжними дорученнями сплачено за використану по Договору-31-Е електроенергію (згідно з вказаним у них призначенням платежу) 2437556,12 грн.

Згідно з актом від 17.03.2014 енергопостачання споживача припинено. У квітні 2014 року, згідно з поясненнями сторін, енергопостачання споживача відновлено. 06.06.2014 сторонами підписано додаткову угоду №4, згідно з якою на період червня 2014 року сторони домовились про те, що оплата фактичного споживання проводитиметься подекадно на підставі виставлених ТЕК рахунків впродовж 2-х банківських днів з дати рахунку.

Отже сума основного боргу, яка є несплаченою і підлягає стягненню за період поставки електроенергії у грудні 2013 - травні 2014 року складає 372396,59 грн. (2809952,71 - 2437556,12). Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.4.4. Договору-31-Е, є правовою підставою для стягнення суми основного боргу у примусовому порядку.

При цьому суд не враховує у загальну суму оплати за спожиту електроенергію платіж від 12.06.2014 №6300 на суму 22581,84 грн., оскільки цільове призначення цих коштів відрізняється від усіх попередніх платежів та не містить посилання на Договір-31-Е. Тому суд вважає, що цей платіж є саме оплатою за електроенергію, спожиту у червні 2014 року, відповідно до вказаного у ньому рахунку від 11.06.2014 №227 (який суду сторонами не надано) і відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 додаткової угоди від 06.06.2014 №4. Спожита у червні 2014 року електроенергія не є предметом цього позову. Доказів на спростування цих висновків сторонами не надано.

Щодо інших платіжних доручень відповідача за червень 2014 року, то у цільовому призначенні платежу за ними не вказано відомостей про внесення коштів відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 додаткової угоди від 06.06.2014 №4 чи відповідно до окремих рахунків за червень 2014 року, тому судом застосовуються загальні положення п.4.11 Договору-31-Е і вони враховуються у погашення усієї суми боргу за грудень 2013 - травень 2014 років.

У решті вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1110808,90 (1483205,49 - 372396,59) грн. слід відмовити, оскільки розрахунок позивача є невірним. Помилки полягають у тому, що загальна сума боргу рахувалась за виставленими рахунками, а не за актами купівлі-продажу електроенергії; що кінцеві рахунки за місяць у сумі з попередніми рахунками не тотожні сумі фактично отриманої електроенергії за відповідний місяць; що у розрахунку основного боргу вказано таку дію ("переплата за" місяць), яка ні юридично, ні фактично не здійснювалась, що не враховані усі платежі на момент розгляду спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних.

Однак, розрахунок інфляційних є не доведеним: 1) оскільки позивачем не вказано періоду нарахування інфляційних; 2) оскільки суми боргу, які вказано у розрахунку, не відповідають фактичним сумам боргу, які існували протягом певного періоду, тобто вказані у розрахунку суми є невірно обчисленими (крім першої).

Так, перша сума у розрахунку 490596,48 грн. дійсно була прострочена протягом 16.12.2013 - 31.12.2013. Однак, інфляційні за цей період прострочення складають 0 (нуль) грн., оскільки ця сума може вважатися простроченою саме для нарахування інфляційних з 01.01.2014 (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р). Тобто на цю суму мав би застосовуватись індекс інфляції за січень 2014 року, а не за грудень 2013 року, як це здійснено у розрахунку. Отже розрахунок інфляційних на суму боргу 490596,48 грн. у розмірі 2452,98 грн. є неправильним.

Друга сума у розрахунку (1634286,29), по-перше є невірною (має бути: 1225767,70 по акту за грудень + 408830,40 по рахунку від 09.01.2014 №6 = 1634598,10 боргу), по друге, аналогічно, є простроченою з 16.01.2014, інфляційні на неї можуть нараховуватись з 01.02.2014. Однак, вона є простроченою до дати 26.01.2014 (наступного нарахування суми прострочення) і збільшується до 2043425,50 грн., яка вже 28.01.2014 зменшується на суму оплати 300000 грн. і 31.01.2014 зменшується іще на суму оплати 100000 грн., а з 01.02.2014 сума боргу становить 1244284,91 грн. (1225767,70+418517,21- 300000- 100000), але не 1243973,10 грн., як вказано у розрахунку позивача. Вказані обставини у розрахунку не враховані. Тобто суми приведені у розрахунку не відповідають фактичній заборгованості, розрахунок є недоведеним.

По-третє, суд погоджується з доводами відповідача про неправильність застосування індексу інфляції за травень 2014 року і про відсутність індексу (а відповідно і відсутність підстав для нарахування) інфляції за червень 2014 року.

З огляду на викладене, та те, що кожну окрему наступну суму боргу на кожний окремий період вирахувано неправильно (на підставі невірної попередньої), весь розрахунок інфляційних є неправильним, тобто суму інфляційних позивачем не доведено відповідними доказами та розрахунками і у її задоволенні на суму 175927,25 грн. необхідно відмовити.

Що стосується розрахунку 3% річних, то він є правильним за період з 16.12.2003 по 05.01.2014 на суму 1290,34 грн. (403,23+887,11). Подальший розрахунок 3% процентів річних є невірним, оскільки вказані суми боргу 1225455,89, далі 1634286,29 грн. і далі решта є невірними (як обгрунтовано вище вірними є числа відповідно 1225767,70, далі 1634598,10 і далі аналогічно), тобто послідуючі суми боргу грунтуються на неправильних попередніх, тому у задоволенні вимог про стягнення 3% річних на суму 19713,87 грн. (21004,21- 1290,34) необхідно відмовити як не доведених відповідними доказами та розрахунками.

За невиконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.5.4.3 Договору-31-Е, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі (107080,49 - 3934,72) 103145,77 грн. згідно з наданими у справу розрахунками.

При цьому суд виключає з розрахунку позивача суму пені у розмірі 3934,72 грн., нараховану за рахунком від 31.12.2013 №278 на суму 244262,93 грн., оскільки у цьому рахунку мала б бути вказана сума, що є різницею між сумою у акті за грудень 2013 року та сумою двох попередніх рахунків. Інші числа у розрахунку за рахунком від 31.12.2013 №278, на які нараховано пеню, невірні з огляду на невірність першого числа.

Що стосується заперечень відповідача про неправомірне включення до розрахунків пені та процентів сум, які виникли після відновлення електропостачання, оскільки електроенергія оплачується ним 100% за виставленими рахунками, то суд їх відхиляє, оскільки додаткова угода №4 до Договору-31-Е підписана 06.06.2014, оскільки ні рахунки за червень 2014 року, ні акт приймання передачі електроенергії за червень 2014 року у справі як докази відсутні і не є предметом позову, оскільки доказів цьому запереченню не надано.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Також законом на суд не покладено обов'язку здійснювати обчислення (перерахунок) неправильно розрахованих сум нарахувань на суму основного боргу - вимоги про стягнення інфляційних, пені, 3% річних є предметом доказування, тобто обгрунтування і доведення цих вимог, зокрема, правильності здійснених обчислень, відповідності використаних чисел і формул наявним у справі доказам є обов'язком сторони.

Позивачу судом пропонувалось виконати розрахунки належним чином в ухвалі суду від 10.06.2014. Відповідачем відповідно до ухвали суду від 15.05.2014 власного розрахунку на спростування неправильності розрахунків позивача не надано.

За подання позовної заяви із сумою вимог 1483205,49 грн. належить сплатити 29664,11 грн. судового збору. Позивачем сплачено платіжними дорученнями від 26.03.2014 №439 на суму 37678,75 грн. та від 06.05.2014 №478 на суму 1403,66 грн. (разом 39082,41 грн.). У зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог надлишок сплаченої суми судового збору у розмірі 9418,30 грн. (39082,41-29664,11) підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", п.2,8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2014 року №7 ).

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 9536,65 грн. виходячи з такого розрахунку: розмір судового збору по справі (С) 29664,11 грн.; задоволені вимоги (З) 476832,70 грн.; позовні вимоги (В) 1483205,49 грн.; пропорційна сума судового збору (С х З / В) 9536,65 грн.

Згідно з договором від 24.03.2014 позивач та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 уклали договір №24/03 про надання юридичної допомоги. Платіжним дорученням від 06.05.2014 №305 позивач перерахував ОСОБА_3 26000 грн. із вказівкою на призначення платежу "за комплекс дій по стягненню заборгованості за постав.ел.ен.зг.дог №24/03 від 24.03.2014".

Однак матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 є адвокатом, що ним виконано роботи згідно з договором. Останній інтереси позивача у суді не представляв. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013 ( п 6.3 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". За таких обставин витрати на суму 26000 грн. не є судовими і у задоволенні вимог про їх стягнення суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.193 ч.1 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» (19330, Черкаська область, Лисянський район, село Дашуківка, ідентифікаційний код 00223941) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, ідентифікаційний код 36530971) 372396,59 грн. основного боргу за електроенергію, 1290,34 грн. 3% річних, 103145,77 грн. пені, 9536,65 грн. судового збору - разом 486369,35 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч триста шістдесят дев'ять гривень тридцять п'ять копійок).

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» 9418,30 грн. надлишку сплаченого судового збору.

У решті вимог відмовити.

Направити дане судове рішення сторонам рекомендованим листом з повідомленням.

Повне судове рішення складено у понеділок 07.07.2014.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Хабазня

3