Рішення № 39616067, 03.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 441/2-3499/11 22-ц/774/1285/К/14

Справа № 2-3499/11 Головуючий в суді першої

Провадження №22ц/774/1285/К/14 інстанції - Камбул М.А.

Категорія 46 (3) Доповідач Братіщева Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М.,Митрофанової Л.В.,

при секретарі: Бевзі М.О.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя. В обґрунтування зазначив, що з 28.12.2007 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, хоча з 2006 року мешкав із відповідачем разом та вів сумісне господарство. За час перебування у шлюбі, ними було придбано речі на загальну вартість 262 158 грн. Вартість майна, яке необхідно залишити ОСОБА_8 складає 107 474 грн., вартість мана, яке необхідно виділити ОСОБА_2 складає 154 684 грн., різниця вартості майна складає 47 210 грн.

Уточнивши свої вимоги, просив розірвати шлюб, укладений між сторонами та поділити майно, набуте ними за час перебування у шлюбі, визнавши за ним право власності на автомобіль «Тойота Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1, за ОСОБА_8 визнати право власності на автомобіль «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 2789 грн., телевізор SAMSUNG LE32S81B, вартістю 5371 грн., ноутбук SAMSUNG з комплектуючими до нього, загальною вартістю 5484 грн., вбудовану духову шафу вартістю 4 000 грн., газову поверхню, вартістю 2 000 грн., витяжку, вартістю 1300 грн., кондиціонер вартістю 1200 грн., телевізор вартістю 1500 грн., душову кабіну вартістю 4500 грн., тумбу з умивальником вартістю 3 000 грн., шафу - купе вартістю 5 000 грн., диван вартістю 4000 грн., стіл вартістю 1 200 грн., колонки музичні вартістю 1 000 грн., телевізор вартістю 5 000 грн., пластикові вікна та балкон вартістю 2500 грн.

В лютому 2013 року відповідач ОСОБА_8 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого вказала, що перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 28.12.2007 року, з вказаного часу вони почали мешкати разом та вести спільне господарство по листопад 2011 року. З 2005 р. по грудень 2007 р. нею в квартирі, де мешкала вона та ОСОБА_2, яка належить її матері, було придбано пластикові вікна та балкон, вбудовану поверхню Kaiser KC 66970, вбудовану духовку, витяжку, кондиціонер, телевізори LG CE 21T22 та RT-21FB90RQ, холодильник GR-389SQF, персональний комп'ютер «Комп'ютер Плюс».

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано речі на загальну вартість 68 209,70 грн.

За гроші, які були надані її матір'ю в борг, про що є розписка, вона придбала автомобіль «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2, який в подальшому був відкуплений її батьками.

На гроші, які сплатили їй за автомобіль «Geely», та взявши в борг ще 45 000 грн. у ОСОБА_6, вона придбала у 2011 році автомобіль «Тойота Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1 за 154 684 грн.

Тому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на пилосос марки SINBO, мотоблок ZUBR вартістю 6500 грн., навігатор вартістю 1200 грн., двигун для човна вартістю 3 000 грн., паро-праску ASTOR вартістю 650 грн., матрац вартістю 700 грн., міксер SCARLET вартістю 250 грн., роутер вартістю 250 грн., навушники вартістю 150 грн., компресор вартістю 1500 грн., шафу-купе, вартістю 4 468 грн., м'які меблі, вартістю 4 776 грн., перфоратор вартістю 1500 грн., максвел вартістю 1290 грн., пилосос вартістю 739,06 грн., модем вартістю 250,80 грн., холодильник вартістю 5 116 грн., пральна машина вартістю 1 999 грн., мобільний телефон SAMSUNG вартістю 1674 грн., мобільний телефон Nokia вартістю 2064 грн., телевізор BRAVIS вартістю 3386,40 грн., кондиціонер вартістю 2157 грн., тонометр вартістю 364 грн., сонар (ехолокатор) вартістю 2500 грн., холодильник комбі 171-190 Liebhtrr вартістю 3999 грн., духову шафу Holpoint - Ariston вартістю 2011,50 грн., варочну панель Indesit вартістю 1476,50 грн., ювелірні прикраси: кільце вартістю 4800 грн., підвіс вартістю 2300 грн., ланцюжок вартістю 4350 грн. За нею просила визнати право власності на пластикові вікна, балкон, на вбудовану поверхню Kaiser KC 66970, вбудовану духовку, витяжку, кондиціонер, телевізори LG CE 21T22 та RT-21FB90RQ, холодильник GR-389SQF, диван, персональний комп'ютер «Комп'ютер Плюс», які були придбані нею до укладання шлюбу, та на автомобіль «Тойота Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1, на автомобіль «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого рогу від 18 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, укладений 28.12.2007 року Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 711 - розірвано.

Поділено спільну сумісну власність подружжя: визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_8, за кожним з них, право власності по 1/2 частині автомобілю «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, білого кольору, вартістю 50529,73 грн., та по 1/2 частині автомобілю «Тойота Корола» (COROLLA 1.33M/T SD ENTRY), реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, чорного кольору, вартістю 153137,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 871,92 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено частково, поділено спільну сумісну власність подружжя: визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_8, за кожним з них, право власності по 1/2 частині автомобілю «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, білого кольору, вартістю 50529,73 грн., та по 1/2 частині автомобілю «Тойота Корола» (COROLLA 1.33M/T SD ENTRY), реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, чорного кольору, вартістю 153137,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 судовий збір в сумі 1609,50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову лише в частині розірвання шлюбу та про задоволення зустрічного позову в повному обсязі, так як вважають, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без врахування обставини, які мають значення для вирішення справи. Так, відмовляючи в задоволенні позову про поділ майна, суд, не врахував положення ст. 325 ЦК України, згідно яких для вирішення спору з приводу спільного майна подружжя не є важливим те, на ім'я кого з подружжя були придбані речі. Визнаючи за сторонами по ? частині автомобілів, суд порушив вимоги ст. 71 СК України, згідно яких автомобіль, як неподільна річ, має присуджуватись одному із членів подружжя.

Крім того, у останньому судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не заперечував проти залишення їй автомобіля «Тойота». Також суд не прийняв до уваги, що покази позивача та свідків по справі. Зокрема, свідок ОСОБА_7 повідомила суд про те, що частину спільного майна позивач самовільно вивіз. Нині ОСОБА_2 переховує спільне майно подружжя на загальну суму 42166,64 грн., що підтверджується його допитом співробітниками Тернівського РВ КМУ УМВС, тому суд мав присудити ОСОБА_8 частку, завідомо більшу ? частини спільного майна. Також судом не було прийнято до уваги факту суттєвої різниці у доходах сторін.

При визначенні вартості автомобілів суд прийняв до уваги висновок авто товарознавчого дослідження від 21.02.2014 року, а не висновок експерта від 03.02.2014 року, не взявши до уваги те, що зазначеним дослідженням визначено лише середньо-ринкову вартість відповідних автомобілів, без врахування зносу та інших особливостей.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

При вирішені спору, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.12.2007 року (а.с.18), від шлюбу дітей не мають. З грудня 2011 року сторони мешкають окремо, з причини відсутності взаєморозуміння, виникали постійні сварки та конфлікти.

Оскільки відповідач позов в частині розірвання шлюбу визнала, відповідно до ст.174 ч.4 ЦПК України, суд прийняв визнання позову відповідачем та дійшов вірного висновку про необхідність розірвання шлюбу між сторонами, укладений 28.12.2007 року Тернівським відділом РАЦС КМУЮ Дніпропетровської області, актовий запис № 711.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами факту проживання сторін однією сім'єю з вересня 2007 року, і колегія підтримує рішення суду відносно того, що сторони набували майно під час перебування у зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2007 року, а саме: автомобіль «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - автомобіль «Geely»), 2008 року випуску придбаний сторонами на ім'я ОСОБА_8 21.07.2008 року (т. 1, а.с. 23,32) та автомобіль «Тойота Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - автомобіль «Тойота») придбаний сторонами на ім'я ОСОБА_8 17.08.2011 року (т.1, а.с. 19-22)

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, в достатньо повному обсязі встановив обставини справи, перевірив і дав належну оцінку поясненням сторін і свідків, обґрунтовано, керуючись ст.ст. 60-61 СК України, дійшов висновку про те, що зазначені автомобілі «Geely» та «Тойота» є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи із наведеного, суд, розглядаючи справу, правильно зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мають рівні частки в спільному майні, а саме - автомобілях «Geely» та «Тойота».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не була дана оцінка рівню доходів сторін за час придбання спільного майна, який у ОСОБА_8 був значно вищим, а ОСОБА_2 мав фінансові зобов'язання, - є безпідставним, спростовується положеннями ч. 1 ст. 60 СК України, відповідно до якої, майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд поділив автомобілі у спосіб, не передбачений жодним із позовів сторін.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в частині поділу спірних автомобілів та визнання за кожним із сторін права власності по 1/2 частині на кожний автомобіль, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ч. 2,4,5 ст. 71 СК України та положеннями п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

І як вважає колегія, суд, виходячи із наведеного, дійшов правильного висновку про те, що оскільки жодна із сторін не внесла ніякої грошової суми на депозитний рахунок суду, за кожною із сторін визнано право власності по 1/2 частині на кожний автомобіль.

Спірні автомобілі, як того вимагає в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11, повинні бути залишені у спільній частковій власності сторін, про що слід доповнити резолютивну частину рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 та її представника про відсутність заперечень з боку ОСОБА_9 щодо залишення автомобілю «Тойота» ОСОБА_8, то вони спростовуються поясненнями ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.

Не є підставою для скасування рішення чи його зміни, зазначення вартості автомобілів згідно висновку товарознавчого дослідження, на що посилаються ОСОБА_8 та її представник, так як при поділі автомобілів визначені лише ідеальні частки подружжя в цьому майні.

Щодо доводів апеляційної скарги згідно іншого майна зазначеного у зустрічній позовній заяві ОСОБА_8, то вони достатньо повно спростовуються висновками суду першої інстанції і фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Сторонами, всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не доведена наявність іншого майна, крім спірних автомобілів, на час припинення спільного ведення господарства та його вартість на час розгляду справи (п.п. 22,23 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі перевірив доводи сторін, пояснення свідків, і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідач вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Але вважає необхідним, виконуючи вимоги п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11, доповнити резолютивну частину рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2014 року реченням: «залишити автомобілі: «Geely» реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску та «Тойота Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8».

Керуючись ст.ст. 303,307, ч.1 п. 4 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2014 року залишити без змін, але резолютивну частину рішення доповнити реченням: «Залишити автомобілі: «Geely» реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску та «Тойота Корола», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно.

Суддя-доповідач: Л.А.Братіщева