Постанова № 39614023, 26.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа №805/5749/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-05 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1, м. Маріуполь

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 квітня 2014 року № 0000021720

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за догов. від 27.05.2014р.

від відповідача: Краснопера Р.А. - за дов. від 02.10.2013р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 заявлено позов до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 квітня 2014 року № 0000021720 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 62679 грн. 99 коп., в тому числі за основним платежем 41786 грн. 66 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 20893 грн. 33 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням та необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентами, зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність реальності у господарських операціях позивача із ТОВ ТД «Благоустрій», ТОВ «ВО «Продтранссервіс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «К-Левер», ґрунтуючи свої висновки на актах про неможливість проведення звірок по даним підприємствам через незнаходження їх за юридичними адресами.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 січня 2014 року, знаходиться на податковому обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № НОМЕР_3 від 1 квітня 2011 року.

З 20 по 26 лютого 2014 року відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ ТД «Благоустрій» за грудень 2011 року, ТОВ «К-Левер» за січень 2013 року, ТОВ «ВО «Продтранссервіс» за лютий, березень 2013 року, ТОВ «Техно-Еліт» за липень 2013 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 4 березня 2014 року № 286/05-81-17-01/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 1 квітня 2014 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України № 0000021720, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 62679 грн. 99 коп., в тому числі за основним платежем 41786 грн. 66 коп., за штрафними санкціями 20893 грн. 33 коп. за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що позивачем завищений податковий кредит на загальну суму 41786 грн. 66 коп., в тому числі за грудень 2011 року на 1000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Благоустрій», за січень 2013 року на 5445 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «К-Левер», за лютий 2013 року на 8583 грн. 33 коп. та за березень 2013 року на 11593 грн. 33 коп. по взаємовідносинам з ТОВ «ВО «Продтранссервіс», за липень 2013 року на 15165 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техноеліт». Відповідач в акті перевірки з посиланням на акти, які надійшли від інших податкових органів щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ ТД «Благоустрій», ТОВ «ВО «Продтранссервіс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «К-Левер», зазначає, що позивачем не надані документів, які б свідчили про фактичне здійснення транспортних послуг за спірні періоди.

Судом встановлено, що між позивачем як експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Продтранссервіс» як перевізником укладений договір про надання транспортних послуг від 1 серпня 2012 року № 01/08. Між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Еліт» як перевізником укладений договір про надання транспортних послуг від 27 червня 2013 року № 01/07. Між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «К-Левер» як перевізником укладений договір про надання транспортних послуг від 7 січня 2013 року № 1. Між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Благоустрій» як виконавцем укладений договір про надання послуг транспортними засобами від 6 квітня 2011 року № 11-23У. За змістом договорів, позивачу як замовнику надаються за її заявками транспортні засоби для перевезення вантажів. На виконання умов договорів позивачем подані письмові заявки на транспортні послуги, між сторонами договорів підписані акти здачі-прийняття робіт, контрагентами позивачу надані рахунки-фактури, а також видані податкові накладні від 5 грудня 2011 року № 314 на загальну суму 2000 грн., в тому числі податок на додану вартість 333 грн. 33 коп., від 6 грудня 2011 року № 318 на загальну суму 2000 грн., в тому числі податок на додану вартість 333 грн. 33 коп., від 12 грудня 2011 року № 342 на загальну суму 2000 грн., в тому числі податок на додану вартість 333 грн. 33 коп., від 8 січня 2013 року № 8015 на загальну суму 1520 грн., в тому числі податок на додану вартість 253 грн. 33 коп., від 11 січня 2013 року № 11019 на загальну суму 5500 грн., в тому числі податок на додану вартість 916 грн. 67 коп., від 11 січня 2013 року № 11020 на загальну суму 960 грн., в тому числі податок на додану вартість 160 грн., від 16 січня 2013 року № 16012 на загальну суму 5000 грн., в тому числі податок на додану вартість 833 грн. 33 коп., від 17 січня 2013 року № 17013 на загальну суму 3850 грн., в тому числі податок на додану вартість 641 грн. 67 коп., від 17 січня 2013 року № 17014 на загальну суму 4100 грн., в тому числі податок на додану вартість 683 грн. 33 коп., від 18 січня 2013 року № 18 на загальну суму 2700 грн., в тому числі податок на додану вартість 450 грн., від 18 січня 2013 року № 18021 на загальну суму 650 грн., в тому числі податок на додану вартість 108 грн. 33 коп., від 18 січня 2013 року № 18030 на загальну суму 1150 грн., в тому числі податок на додану вартість 191 грн. 67 коп., від 25 січня 2013 року № 25021 на загальну суму 2050 грн., в тому числі податок на додану вартість 341 грн. 67 коп., від 30 січня 2013 року № 30020 на загальну суму 3650 грн., в тому числі податок на додану вартість 608 грн. 33 коп., від 31 січня 2013 року № 31020 на загальну суму 5200 грн., в тому числі податок на додану вартість 866 грн. 67 коп., від 1 лютого 2013 року № 1026 на загальну суму 3070 грн., в тому числі податок на додану вартість 511 грн. 67 коп., від 6 лютого 2013 року № 6022 на загальну суму 3300 грн., в тому числі податок на додану вартість 550 грн., від 7 лютого 2013 року № 7021 на загальну суму 1930 грн., в тому числі податок на додану вартість 321 грн. 67 коп., 8 лютого 2013 року № 8024 на загальну суму 2030 грн., в тому числі податок на додану вартість 338 грн. 33 коп., від 11 лютого 2013 року № 11023 на загальну суму 3100 грн., в тому числі податок на додану вартість 516 грн. 67 коп., від 13 лютого 2013 року № 13024 на загальну суму 3740 грн., в тому числі податок на додану вартість 623 грн. 33 коп., від 15 лютого 2013 року № 15026 на загальну суму 4600 грн., в тому числі податок на додану вартість 766 грн. 67 коп., від 18 лютого 2013 року № 18024 на загальну суму 1070 грн., в тому числі податок на додану вартість 178 грн. 33 коп., від 20 лютого 2013 року № 20024 на загальну суму 4300 грн., в тому числі податок на додану вартість 716 грн. 67 коп., від 21 лютого 2013 року № 21025 на загальну суму 6120 грн., в тому числі податок на додану вартість 1020 грн., від 22 лютого 2013 року № 22028 на загальну суму 1750 грн., в тому числі податок на додану вартість 291 грн. 67 коп., від 23 лютого 2013 року № 23022 на загальну суму 4400 грн., в тому числі податок на додану вартість 733 грн. 33 коп., від 22 лютого 2013 року № 22029 на загальну суму 5100 грн., в тому числі податок на додану вартість 850 грн., від 25 лютого 2013 року № 25024 на загальну суму 1260 грн., в тому числі податок на додану вартість 210 грн., від 28 лютого 2013 року № 28034 на загальну суму 7480 грн., в тому числі податок на додану вартість 1246 грн. 67 коп., від 4 березня 2013 року № 4032 на загальну суму 2200 грн., в тому числі податок на додану вартість 366 грн. 67 коп., від 4 березня 2013 року № 4033 на загальну суму 1140 грн., в тому числі податок на додану вартість 190 грн., від 5 березня 2013 року № 5034 на загальну суму 3530 грн., в тому числі податок на додану вартість 588 грн. 33 коп., від 6 березня 2013 року № 6032 на загальну суму 4360 грн., в тому числі податок на додану вартість 726 грн. 67 коп., від 7 березня 2013 року № 7035 на загальну суму 2250 грн., в тому числі податок на додану вартість 375 грн., від 11 березня 2013 року № 11033 на загальну суму 2240 грн., в тому числі податок на додану вартість 373 грн. 33 коп., від 14 березня 2013 року № 14032 на загальну суму 13980 грн., в тому числі податок на додану вартість 2330 грн., від 15 березня 2013 року № 15033 на загальну суму 8350 грн., в тому числі податок на додану вартість 1391 грн. 67 коп., від 16 березня 2013 року № 16031 на загальну суму 4900 грн., в тому числі податок на додану вартість 816 грн. 67 коп., від 18 березня 2013 року № 18032 на загальну суму 990 грн., в тому числі податок на додану вартість 165 грн., від 22 березня 2013 року № 22032 на загальну суму 1510 грн., в тому числі податок на додану вартість 251 грн. 67 коп., від 22 березня 2013 року № 22033 на загальну суму 1350 грн., в тому числі податок на додану вартість 225 грн., від 25 березня 2013 року № 25033 на загальну суму 1320 грн., в тому числі податок на додану вартість 220 грн., від 27 березня 2013 року № 27033 на загальну суму 17450 грн., в тому числі податок на додану вартість 2908 грн. 33 коп., від 28 березня 2013 року № 28033 на загальну суму 1950 грн., в тому числі податок на додану вартість 325 грн., від 29 березня 2013 року № 29037 на загальну суму 4530 грн., в тому числі податок на додану вартість 755 грн., від 1 липня 2013 року № 1083 на загальну суму 1200 грн., в тому числі податок на додану вартість 200 грн., від 2 липня 2013 року № 2080 на загальну суму 15680 грн., в тому числі податок на додану вартість 2613 грн. 33 коп., від 4 липня 2013 року № 4079 на загальну суму 520 грн., в тому числі податок на додану вартість 86 грн. 67 коп., від 5 липня 2013 року № 5075 на загальну суму 7915 грн., в тому числі податок на додану вартість 1319 грн. 17 коп., від 6 липня 2013 року № 6071 на загальну суму 7230 грн., в тому числі податок на додану вартість 1205 грн., від 9 липня 2013 року № 9080 на загальну суму 3950 грн., в тому числі податок на додану вартість 658 грн. 33 коп., від 10 липня 2013 року № 10081 на загальну суму 4400 грн., в тому числі податок на додану вартість 733 грн. 33 коп., від 12 липня 2013 року № 12080 на загальну суму 6960 грн., в тому числі податок на додану вартість 1160 грн., від 13 липня 2013 року № 13071 на загальну суму 4450 грн., в тому числі податок на додану вартість 741 грн. 67 коп., від 15 липня 2013 року № 15080 на загальну суму 1340 грн., в тому числі податок на додану вартість 223 грн. 33 коп., від 17 липня 2013 року № 17081 на загальну суму 7900 грн., в тому числі податок на додану вартість 1316 грн. 67 коп., від 18 липня 2013 року № 18078 на загальну суму 1860 грн., в тому числі податок на додану вартість 310 грн., від 19 липня 2013 року № 19080 на загальну суму 5305 грн., в тому числі податок на додану вартість 884 грн. 17 коп., від 22 липня 2013 року № 22076 на загальну суму 1930 грн., в тому числі податок на додану вартість 321 грн. 67 коп., від 23 липня 2013 року № 23075 на загальну суму 1930 грн., в тому числі податок на додану вартість 321 грн. 67 коп., від 25 липня 2013 року № 25077 на загальну суму 4130 грн., в тому числі податок на додану вартість 688 грн. 33 коп., від 26 липня 2013 року № 26075 на загальну суму 8970 грн., в тому числі податок на додану вартість 1495 грн., від 29 липня 2013 року № 29077 на загальну суму 3360 грн., в тому числі податок на додану вартість 560 грн., від 29 липня 2013 року № 29078 на загальну суму 920 грн., в тому числі податок на додану вартість 153 грн. 33 коп., від 31 липня 2013 року № 31077 на загальну суму 4400 грн., в тому числі податок на додану вартість 733 грн. 33 коп. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, липень 2013 року відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ ТД «Благоустрій», ТОВ «ВО «Продтранссервіс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «К-Левер» стали акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 16 липня 2012 року № 61/224/32466426 про результати зустрічної звірки ТОВ ТД «Благоустрій» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за червень, серпень, грудень 2011 року; акт Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 23 липня 2013 року № 3081/22-3/24392571 про результати невиїзної перевірки ТОВ «ВО «Продранссервіс» за січень, лютий, березень 2013 року; акт Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 серпня 2013 року № 388/22.5-03/35847508 про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно-Еліт» за січень-липень 2013 року; акт Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 18 травня 2013 року № 39/22-00/37140082 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К-Левер» за жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року. Суд зазначає, що вищезазначені акти податкових органів фактично не є перевірками господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Висновки про відсутність реального характеру правочинів податкові органи ґрунтують тільки на відсутності підприємств за юридичними адресами. Суд також зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Крім цього, при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути встановлений факт відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таких доказів відповідачем суду не надано. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. З витягів з АІС «Податковий блок», наданого суду відповідачем, вбачається, що контрагенти позивача формували податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, однак їх показники податкової звітності відкориговані самостійно податковими органами на підставі вищенаведених актів. Позивачем суду також надані письмові докази (договори, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт), які посвідчують використання у власній господарській діяльності отриманих послуг, а саме надані транспортні засоби використовувалися позивачем для подальшого надання послуг з перевезення вантажу). Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано. Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних суд зазначає, що їх наявність чи відсутність ніяким чином не пов'язана із формуванням платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій. Крім цього, суд зазначає, що за змістом договорів між позивачем та контрагентами ТОВ ТД «Благоустрій», ТОВ «ВО «Продтранссервіс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «К-Левер» за заявками позивача їй надаються транспортні засоби, за допомогою яких позивач в подальшому здійснювала господарські операції по наданню послуг з перевезення вантажів іншим підприємствам, тобто використовувала в подальшому в оподатковуваних операціях. Вищевказані обставини та докази спростовують посилання податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Також суд приймає до уваги надані позивачем з Єдиного реєстру судових рішень витяги, відповідно до яких ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року була залишена без змін постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, якою задоволений позов ТОВ «К-Левер» про визнання протиправними дій ДПІ у Вишгородському районі Київської області щодо складання акту від 18 травня 2013 року № 39/22-00/37140082; у відкритті касаційного провадження по даній справі Вищим адміністративним судом України було відмовлено ухвалою від 3 грудня 2013 року. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2013 року був задоволений позов ТОВ «Техно-Еліт» про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складений акт від 23 серпня 2013 року № 388/22.5-03/35847508. Дана постанова суду була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, та відмовлено у відкритті касаційного провадження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 квітня 2014 року № 0000021720 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 62679 грн. 99 коп., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 1 квітня 2014 року № 0000021720, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 62679 грн. 99 коп., в тому числі за основним платежем 41786 грн. 66 коп., за штрафними санкціями 20893 грн. 33 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 червня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 1 липня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.