Постанова № 39614012, 26.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2014 р. Справа № 2а/0270/994/11

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: Кришина Д.В., Зарічний С.П., Карпенко М.Б.

відповідача: Нестерук М.І., Кіт С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолії" (далі - ТОВ "Водолії") звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці, правонаступник - Вінницька ОДПІ ГУ Мін доходів у Вінницькій області) про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що посадовими особами державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Водолії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт №12/23/32833323 від 04.02.2011 року. На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000202300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 863 539,00 грн. (за основним платежем - 2290831,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 572708,00 грн.).

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправними і таким, що підлягає скасуванню, оскільки, в ході проведення перевірки ТОВ "Водолії", посадовими особами ДПА у Вінницькій області допущено ряд грубих порушень норм матеріального права, що в свою чергу стало підставою для прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці.

Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що позов підтримують у повному обсязі та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача, правонаступником якої є Вінницька ОДПІ ГУ Мін доходів у Вінницькій області, заперечували проти задоволення позову. В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов (а.с. 88-93). Окремо зазначали, що ТОВ "Водолії" при здійсненні своєї господарської діяльності протягом періоду з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року дійсно порушено вимоги законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб". Крім того, відповідач у своїх запереченнях зазначив, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України, а тому адміністративний позов ТОВ "Водолії" задоволенню не підлягає.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Водолії" здійснює свою господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №826602 від 02.03.2004 року (а.с.69), разом із тим, позивач зареєстрований в ДПІ у м. Вінниця платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100155801 (а.с.80).

На підставі направлення №476 від 30.12.2010 року, виданого ДПА у Вінницькій області, посадовими особами ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Водолії" (код ЄДРПОУ 32833323) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №12/23/32833323 від 04.02.2011 року (а.с.8-40).

У відповідності до зазначеного акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Водолії" п.п.5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період з квітня 2009 року по вересень 2010 року в сумі 2290831,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000202300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 863 539,00 грн. (за основним платежем - 2290831,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 572708,00 грн.).

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням податкового органу, ТОВ «Водолії» оскаржило останнє в судовому порядку.

14.04.2011 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року (а.с.129-130), позовні вимоги ТОВ «Водолії» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 18.02.2011 року № 0000202300 (а.с.111-113).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 року постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду (а.с.172-174).

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 року, суд керувався наступним.

При з'ясуванні обставин по справі судом встановлено, що ТОВ "Водолії" здійснює продаж виробів медичного призначення, а саме, оболонкові контрацептиви та пелюшки для немовлят (підгузки дитячі гігієнічні «HUGGIES»). Дані товари відносять до кодів класифікації з відміткою "*", що передбачено Постановою КМУ "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" від 17.12.2003 року №1949. Відтак, на думку представників позивача, для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ необхідно, що така продукція мала Свідоцтво про державну реєстрацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Натомість, твердження відповідача зводяться до того, що для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ до операцій з продажу засобів та виробів медичного призначення необхідно щоб така продукція була зареєстрована в Держреєстрі виробів медичного призначення, мала відповідне маркування та документи, що підтверджують їх медичне використання. На думку представників відповідача, документальне підтвердження медичного використання виробів медичного призначення можливе за умови, коли такі вироби медичного призначення продаються закладам охорони здоров'я та суб'єктам господарювання, які мають ліцензії на право здійснення медичної практики.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.04.2014 року надано оцінку вище зазначеному та встановлено, що Постановою «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість» затвердженою Кабінетом Міністрів України від 17.12.2003 року №1949 (далі - Перелік) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені «Пелюшки для немовлят, підгузники» з кодом згідно з УКТЗЕД 481840. При цьому ця позиція в Переліку помічена значком «*», що за змістом того ж Переліку означає «Для медичного використання, що підтверджено документально, мають відповідне маркування».

Таким чином, внесення підгузників, реалізацію яких здійснював позивач, до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України є необхідною, але не єдиною умовою для застосування пільгового режиму оподаткування, оскільки для операцій з поставки цих виробів медичного призначення встановлено ще податкову умову - їх використання в медичних цілях, що підтверджено документально та/або відповідним маркуванням.

Крім того, Вищим адміністративним судом України згідно матеріалів справи (протокол №10 від 06.07.2007 року засідання комісії з оперативного вирішення спірних питань по оподаткуванню та валютному контролю ДПІ у м. Вінниці) було встановлено, що позивач здійснює реалізацію підгузників як установам охорони здоров'я, так і в торгівельну мережу супермаркетів. Однак, надати оцінку правомірності або протиправності правомірності медичного використання реалізованих позивачем підгузників із застосування пільгового режиму оподаткування не вдалось, оскільки були відсутні в матеріалах справи підтверджуючі докази такого права.

У зв'язку з чим, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України на вимогу суду, представниками відповідача було надано для огляду в судому засіданні та для долучення до матеріалів справи копію Реєстру виданих ТОВ «Водолії» накладних щодо реалізації виробів медичного призначення за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

Так, судом було досліджено вище зазначений Реєстр та встановлено, що ТОВ «Водолії» здійснювало систематичну поставку підгузників контрагентам - суб'єктам господарювання, які здійснюють господарську діяльність не пов'язану із медичним призначенням, зокрема це приватні підприємці та торгівельна мережа супермаркетів (а.с.188-208).

Згідно п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком (1949-2003-п), що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Тобто, з вище наведеного суд доходить до висновку, що позивач здійснював реалізацію (продаж) пелюшок для немовлят (підгузки дитячі гігієнічні «HUGGIES»), як вироби медичного призначення, закладам та суб'єктам господарювання, які не мають ліцензії на право здійснення медичної практики, у зв'язку з чим безпідставно всупереч вимогам п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» застосувало пільгу по ПДВ.

Інших доказів, які б спростовували наявність Реєстру, представниками позивача суду не надано. Разом з тим, суд зазначає, що вироби медичного призначення, які реалізувались позивачем, зареєстровані в Держреєстрі виробів медичного призначення, на що видані Свідоцтва про Державну реєстрацію Державною службою лікарських засобів медичного призначення, однак підтверджуючих документів їх медичного використання, що є однією із необхідних умов для застосування пільги з ПДВ по даних виробах медичного призначення, суду представниками позивача також не надано. Дані документи також були відсутні і під час проведення перевірки.

В силу положення частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).

Таким чином, враховуючи вище викладене, судом встановлено правомірність висновків податкового органу щодо заниження ТОВ «Водолії» суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 2281476,00 грн.

Разом з тим, суд наголошує, що представниками позивача також не спростовано той факт, що на порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в жовтні 2009 року товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту (рядок 10.1 Декларації) суму ПДВ не підтверджену податковими накладними, на загальну суму 9355,00 грн. по підприємству ТОВ «Шик і Блиск». Не надано жодних доказів та пояснень щодо даного правопорушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилаються представники позивача, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи податкового органу, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу оскаржуваного рішення.

За наведених обставин позов не підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову відшкодуванню із Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Томчук Андрій Валерійович