Ухвала суду № 39611496, 02.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7151/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2013 р. №0005502202 та №0005492202

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а тому спірні податкові повідомлення - рішення винесенні протиправно та підлягають скасуванню

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову не виїзну перевірку ТОВ «Тендертрейдбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Торговий Союз Донбасса» за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.198.1, п.198.3, ст..198.6 ст.198, п. 200.4, ст.200 ПК України по взаємовідносинах з ПП «Торговий Союз Донбасса» на суму ПДВ - 77518,00 грн. за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) на загальну суму ПДВ - 77518,00 грн. за період серпень 2012 р.;

- п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ТОВ «Тендертрейдбуд» занижено податок на прибуток за період ІІІ квартали 2012 р. на загальну суму - 81394,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення№0005502202 від 27.08.2013 р. яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77518,00 грн. та №0005492202 від 27.08.2013 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 122091,00 грн., в тому числі 81394,00 грн. за основним платежем та 40697,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач в адміністративному порядку на підставі ст.56 ПК України звернувся із скаргами про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 15.10.2013 р. №1072/10/10-36-10-01-205/705 дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати повторної скарги від 20.12.2013 р. №17889/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Крім того, у відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту та, відповідно, визначення від'ємного значення бюджетного відшкодування у наступних звітних періодах є одночасна наявність двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, між ТОВ «Тендертрейдбуд» та ПП «Торговий Союз Донбасса» проводилася господарська діяльність та укладено договір оренди елементів опалубки від 04.05.2012 р. №04/05.

Згідно предмету даного договору - в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець (ПП «Торговий Союз Донбасса») зобов'язується передати Орендареві (ТОВ «Тендертрейдбуд») у строкове платне користування елементи опалубки, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується «Обладнання»), а Орендар зобов'язується прийняти Обладнання у строкове платне користування та сплачувати Орендодавцеві щомісячну орендну плату. Повний перелік Обладнання узгоджується сторонами та відображається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Обладнання, же передається за Договором відноситься до категорії «бувше у використанні».

Також між ТОВ «Тендертрейдбуд» та ПП «Торговий Союз Донбасса» укладено договір купівлі-продажу №01/07 від 01.07.2012 р. Згідно предмету даного договору Продавець зобов'язаний передати належну йому продукцію, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, в кількості та за ціною, згідно видаткових накладних в строки та на умовах цього Договору.

На підтвердження фактичного виконання укладених договорів, позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано усі документи, що підтверджують оренду обладнання та придбання продукції, в тому числі, договір оренди елементів опалубки, договір купівлі-продажу, акти надання послуг, акти приймання-передачі предмета оренди, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, договір оренди транспортного засобу, подорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому, ДПІ не виявила жодних порушень при складанні підтверджуючих документів, а також не вимагала жодних додаткових документів на підтвердження здійснення операції по купівлі ТОВ «Тендертрейдбуд» продукції та оренди обладнання.

Всі податкові накладні, ПП "Торговий Союз Донбасса" були заповнені відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037

Судом першої інстанції вірно встановлено, що суми ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту у перевіряємий період, а також відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за перевіряємі періоди та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що фінансово-господарська діяльність між ТОВ «Тендертрейдбуд» і ПП «Торговий Союз Донбасса» у період, за який відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, реально здійснювалася вказаними суб'єктами господарювання, товарність господарських операцій за якими підтверджується відповідною первинною документацією, що складена у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.та у повній мірі відображає реальні наслідки, що настали за укладеними правочинами.

Крім того, реальність спірних господарських операцій також підтверджується договорами оренди, укладеними між позивачем і третіми особами, за якими товар, придбаний ТОВ «Тендертрейдбуд» у ПП «Торговий Союз Донбасса», був переданий у платне користування іншим суб'єктам господарювання. При цьому, реальність фінансово-господарських операцій за вказаними договорами оренди підтверджується відповідною первинною документацією.

Судова колегія звертає увагу й на те, що з матеріалів справи вбачається наявність у позивача трудових ресурсів, необхідних для виконання господарських операцій за спірними договорами оренди та купівлі-продажу, а також наявність необхідних нежитлових приміщень, призначених для зберігання товару.

Проаналізувавши обставини справи у взаємозв'язку з наданими позивачем первинними документами, які підтверджують реальність проведених господарських операцій та їх товарний характер, у колегії суддів є підстави вважати, що внаслідок проведення вищевказаних операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними між ТОВ «Тендертрейдбуд» і ПП «Торговий Союз Донбасса», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства і повністю підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій між сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із «Торговий Союз Донбасса» є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «Торговий Союз Донбасса» та його контрагентів судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, з огляду на наступне

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, тощо не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання послуг чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.