Рішення № 39611177, 27.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25344/13 27.06.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9"

про стягнення зоборгованості.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників:

від позивача:Шевченко О.М. за дов. № 10 від 13.06.2014;від відповідача:Субботін В.М. за дов. б/н від 12.06.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" про стягнення боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення: 162 861,56 грн - холодне водопостачання і водовідведення за кодом 2-798 та за кодом 2-50798 гаряче водопостачання - 87 593,89 грн і водовідведення - 17 083,45 грн; 994,75 грн - інфляційні втрати; 7 450,20 грн - 3 % річних; 26 753,89 грн - штраф; 956,05 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №00298/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 15.03.2002 в частині оплати наданих за умовами даного договору послуг.

Ухвалою суду від 27.12.2013 порушено провадження у справі № 910/25344/13 та призначено розгляд на 31.01.2014.

Відповідач 31.01.2014 через відділ канцелярії подав суду заяву про застосування строків позовної давності б/н від 31.01.2014, відповідно до якої просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог заявлених до грудня 2010 р., оскільки позивачем визначено період заборгованості з січня 2009 р. по вересень 2013 р., а позовна заява підписана позивачем 19.12.2013, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Також 31.01.2014 відповідачем через відділ канцелярії подано суду відзив на позовну заяву б/н від 31.01.2014, в якому останній проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, зазначивши, зокрема, що позивач безпідставно нарахував 56 472,70 грн заборгованості за питну воду, що йде на підігрів та стоки води за кодом 2-50798; для стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних також відсутні правові підстави, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судових засіданнях 31.01.2014, 01.04.2014, 15.04.2014, 25.04.2014, 03.06.2014 оголошувались перерви до 14.02.2014, 15.04.2014, 25.04.2014, 06.05.2014, 27.06.2014, відповідно.

Позивач 12.02.2014 через відділ канцелярії подав суду заперечення на відзив № 69 від 11.02.2014, в яких зазначив повністю заперечив посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення з нього заборгованості у заявленій в позові сумі, відтак просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 14.02.2014 справу № 910/25344/13 передано для розгляду судді Поляковій К.В., у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці.

Ухвалою суду від 14.02.2014 суддею Поляковою К.В. прийнято справу № 910/25344/13 до свого провадження та призначено розгляд на 14.03.2014.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 17.02.2014 справу № 910/25344/13 передано для розгляду судді Шкурдовій Л.М., у зв'язку з виходом судді Шкурдової Л.М. з відпустки.

Ухвалою суду від 17.02.2014 суддею Шкурдовою Л.М. прийнято справу № 910/25344/13 до свого провадження.

Ухвалою суду від 14.03.2014 розгляд даної справи відкладено на 01.04.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2014 надав письмові пояснення № 142 від 01.03.2014, відповідно до яких просив суд не застосовувати позовну давність, оскільки в матеріалах справи містяться надані відповідачем платіжні вимоги-доручення: № 80 від 31.10.2013; № 94 від 22.11.2013, з яких вбачається, що останній частково сплачував вартість наданих йому позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, що свідчить про переривання, у відповідності зі ст. 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), установленої законодавством позовної давності. Також відповідач у своїх поясненнях не погодився з контррозрахунком відповідача, оскільки відомості, які містяться в розрахунку щодо обсягу наданих послуг не підтверджено жодними доказами. На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 07.04.2014 через відділ канцелярії подав суду письмові пояснення б/н від 07.04.2014, в яких, зокрема, зазначив, що не погоджується із заборгованістю в сумі 71 660,95 грн, яка двічі відображена позивачем в розрахунку позовних вимог та не підтверджена первинними бухгалтерськими документами наданими позивачем, у зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та в установленому законом порядку не доведеними. Також, як зазначив відповідач, наданий позивачем розрахунок позовних вимог підтверджує здійснення оплати відповідачем в межах позовної давності 254 860,00 грн, при тому, що позивачем нараховано борг у сумі 244 043,00 грн, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивачем 14.04.2014 через відділ канцелярії подано суду письмові пояснення № 158 від 14.04.2014, в яких зазначено, що забезпечення житлових будинків по вул. Драгоманова, 3, 3-А та 3-Б, які належать відповідачу, холодною водою для потреб гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту, за адресою: вул. Драгоманова, 5-А. Оскільки від цього теплового пункту споживають холодну воду для потреб гарячого водопостачання одночасно житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл об'єму здійснювався з квітня 2012 р. у процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному з цих житлових будинків. З квітня 2012 р. розрахунковим департаментом прийнято рішення проводити нарахування житлово-експлуатаційним організаціям, у т.ч. відповідачу, за спожиту холодну воду в складі гарячої води від центральних теплових пунктів та відповідний об'єм стоків, згідно з даними, які передані відповідачем до КП ГІОЦ КМДА. Враховуючи викладене позовні вимоги позивач просив задовольнити у повному обсязі.

Також позивач 23.04.2014 через відділ канцелярії подав письмові пояснення № 171 від 23.04.2014, в яких зазначив, що виходячи з п.п. 1.2, 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду №37 від 19.02.2002 та зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691, стічні води не розподіляються в залежності від їх походження (чи то стоки холодної, чи гарячої води), крім того, оскільки від теплового пункту споживають холодну воду для потреб гарячого водопостачання одночасно житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл об'єму здійснювався до квітня 2012 р. у процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному з цих житлових будинків, а саме: вул. Драгоманова, 3 - 6,945 % (на 261 мешк.), вул. Драгоманова, 3-А - 7,105 % (на 267 мешк.), вул. Драгоманова, 3-Б - 7,238 % (на 272 мешк.). На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 06.05.2014 справу № 910/25344/13 передано для розгляду судді Отрош І.М., у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці.

Ухвалою суду від 06.05.2014 суддею Отрош І.М. прийнято справу № 910/25344/13 до свого провадження та призначено розгляд на 03.06.2014.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 27.05.2014 справу № 910/25344/13 передано для розгляду судді Шкурдовій Л.М., у зв'язку з виходом судді Шкурдової Л.М. з відпустки.

Ухвалою суду від 27.05.2014 суддею Шкурдовою Л.М. прийнято справу № 910/25344/13 до свого провадження.

Позивач 23.06.2014 через відділ канцелярії подав суду письмові пояснення № 208 від 20.06.2014, відповідно до яких надав пояснення щодо тарифів нарахування сум боргу за водопостачання і водовідведення та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.06.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити, надавши суду пояснення з приводу застосованих тарифів, в які входять як вартість води, так і вартість послуг з водовідведення. При цьому позивач наполягав на тому, що оплата послуг з водовідведення, у т.ч. і по стоках гарячої води має бути здійснена згідно зі спірним договором саме йому, оскільки єдиним підприємством в м. Києві, яке здійснює водовідведення є саме ПАТ «Київводоканал».

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що оплата води, яка йде на підігрів, спірним договором не передбачена, а отже заявлена позивачем в розрахунку позовних вимог безпідставно, крім того зазначивши, що відповідно до платіжних доручень: № 80 від 31.10.2013 на суму 28 613,64 грн; № 94 від 22.11.2013 на суму 14 898,30 грн; № 173 від 27.03.2014 на суму 14 000,00 грн ним сплачено 57 511,94 грн, відтак за розрахунком відповідача борг перед позивачем у нього відсутній повністю.

У судовому засіданні 27.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони у даній справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 15.03.2002 між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник, правонаступник позивач) та житлово-будівельним кооперативом «Буревісник-9» (далі - абонент, відповідач) укладено договір №00298/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов'язався забезпечувати, як уже зазначалося вище, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимої концентрації шкідливих речовин.

Абонент, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил № 65.

Згідно з п. 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 7.1 Договору цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Судом установлено, що позивач, виконуючи зобов'язання за договором, протягом періоду з січня 2009 р. по вересень 2013 р. надав відповідачеві, зокрема, послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 вартістю 537 027,10 грн, розрахованої згідно тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007, № 516 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009, № 1332 від 30.11.2009 та постановами НКРЕ України № 58 від 20.01.2011 і № 82 від 10.02.2012. Отримання послуг у вказаному обсязі підтверджується відомостями про зняття показань водолічильників та актами про зняття показань з приладу обліку за спірний період. Разом з тим судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково в сумі 372 939,43 грн, у зв'язку з чим останній, згідно з розрахунком позивача, враховуючи наявні перерахунки (- 1 226,11 грн), має заборгованість за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 у сумі 162 861,56 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 31.01.2014 про застосування позовної давності.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як установлено судом, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 за період з січня 2009 р. по вересень 2013 р., при цьому звернувся до суду з даним позовом, згідно з календарним штемпелем відділення зв'язку на конверті відправлення - 23.12.2013.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з розрахунком позивача, не оспореним відповідачем, ним надано послуг з постачання холодної води та водовідведення за період з грудня 2010 р. по вересень 2013 р. в кількості 132 538 м3 на суму 340 120,60 грн. Обсяги спожитої води підтверджуються двохсторонніми актами про зняття показань з приладів обліку, помісячними розшифровками рахунків абонента. Сплачено за цей період мешканцями житлових будинків (з урахуванням перерахованих пільг і субсидій) за послуги водопостачання та водовідведення 238 123,92 грн, у т.ч борг відповідача становить 101 996,68 грн.

Відповідач згідно з платіжними дорученнями: № 80 від 31.10.2013 на суму 28 613,64 грн, з призначенням платежу за ХВП та водовідведення ХВП в червні - серпні 2013 р. зг. дог. № 00298/4-02 від 15.03.2002; № 94 від 22.11.2013 на суму 14 898,30 грн, за ХВП та водовідведення ХВП в вересні - жовтні 2013 р. зг. дог. № 00298/4-02 від 15.03.2002; № 173 від 27.03.2014 на суму 14 000,00 грн, за ХВП та водовідведення ХВП в 2011-2013 р.р. зг. дог. № 00298/4-02 від 15.03.2002, сплатив позивачу заборгованість в сумі 57 511,94 грн.

Таким чином з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 2-798 в сумі 44 484,74 грн (101 996,68 - 57 511,94 грн).

Посилання позивача на те, що часткова сплата боргу за надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення свідчить про переривання, у відповідності зі ст. 264 ЦК України, установленої законодавством позовної давності судом відхиляються, оскільки всі платежі щодо погашення існуючої заборгованості, відповідачем здійснювались в межах встановленої законодавством позовної давності: в період з грудня 2010 р. по вересень 2013 р. Всі інші платежі, поза межами вказаного періоду, здійснювались мешканцями будинків на вул. Драгоманова, 3, 3-А, 3-Б у м. Києві.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача поставленої йому в період з травня 2009 р. по вересень 2013 р. за умовами спірного договору за кодом 2-50798 гарячої води в сумі 87 593,89 грн і водовідведення в сумі 17 083,45 грн.

Правила користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65, затверджені 01.07.94 року Державним комітетом по житлово-комунальному господарству втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 року, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

В силу статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" названі Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

У відповідності до п. 2.1 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно п. 2.2 Правил, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 2-798 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

Разом з тим розгорнутий розрахунок позовних вимог позивача свідчить по те, що останнім відповідачеві було відкрито другий рахунок та присвоєно код 2-50798, за яким ЖБК "Буревісник-9" мав здійснювати розрахунок за послуги з гарячого водопостачання.

У силу приписів статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що укладеним сторонами спірним договором не було врегульовано питання щодо постачання питної холодної води для виготовлення гарячої, облік якої мав здійснюватись за приладами обліку, оскільки позивачем у розумінні статті 34 ГПК України не надано доказів, які б підтверджували факт укладення з відповідачем договору на постачання гарячої води по коду 2-50798, у зв'язку з чим заявлені вимоги в цій частині у розмірі 87 593,89 грн задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

У своїх поясненнях представник позивача зазначав, що будинки, які обслуговує відповідач споживають гарячу воду з бойлерів ПАТ "Київенерго", а оскільки договору між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "АК "Київводоканал" немає, саме на відповідачеві лежить обов'язок по оплаті питної води, використаної для надання послуг гарячого водопостачання.

Однак дані твердження судова колегія відхиляє як необґрунтовані з огляду на наступне.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190, які набули чинності у жовтні 2008 року врегульовано порядок проведення розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод. Так, зокрема, пунктом 3.13 Правил розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Гаряче водопостачання житлових будинків №№ 3, 3-А, 3-Б по вул. Драгоманова у м. Києві, що належать відповідачу, забезпечується від центрального теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 5, однак котли з водонагріву на балансі відповідача у даній справі не перебувають.

Згідно статті 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника, а споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

З урахуванням викладеного, а також те, що договірних правовідносин між сторонами у даній справі щодо гарячого водопостачання не існує, котли з водонагріву на балансі відповідача не перебувають, суд дійшов висновку, що вимоги позивача по оплаті послуг гарячого водопостачання задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо водовідведення гарячої води за визначеним позивачем кодом 2-50798, то суд зазначає таке.

Згідно з наданим позивачем розгорнутим розрахунком, водовідведення гарячої води визначено в сумі 17 083,45 грн, при цьому з даного розрахунку вбачається, що мешканцями жилих будинків №№ 3, 3-А. 3-Б по вул. Драгоманова у м. Києві за період з березня 2012 р. по вересень 2013 р. сплачено 53 010,18 грн, а отже більше заявленої позивачем позовної вимоги в сумі 17 083,45 грн. Таким чином позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Позивач, крім заявленої суми основної заборгованості, просить стягнути з відповідача 994,75 грн інфляційних втрат; 7 450,20 грн 3 % річних; 26 753,89 грн штрафу; 956,05 грн пені.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В контексті наведеної норми закону інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування чужими коштами, що не були своєчасно сплачені.

Враховуючи вимоги статей 611, 612, 614 ЦК України та зважаючи на наявну суму боргу суд погоджується з доводами позивача, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 ЦК України відповідальності.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з п.п. 3.4, 3.6 спірного договору відповідач зобов'язався розраховуватись за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжної вимоги до банківської установи.

Судом ураховано, що матеріали справи в межах спірного періоду містять копії платіжних вимог на оплату наданих позивачем послуг, однак доказів їх виставлення в установу банку відповідача, позивачем суду не надано. Таким чином відсутня можливість установлення строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем за умовами Договору послуг.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження звернення до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з вимогою про сплату наявної заборгованості, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення 994,75 грн інфляційних втрат; 7 450,20 грн 3 % річних; 26 753,89 грн штрафу; 956,05 грн пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов не підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 3, 3-А, 3-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22876499) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03327664) 44 484 (сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 74 коп. боргу за холодне водопостачання і водовідведення та 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова