Рішення № 39611166, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10361/14 01.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП ЛІМІТЕД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пвіта Центр"

про стягнення 2 470,56 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Карабан Є.П. (дов. № 16-06-14 від 16.06.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки товарів № 1-4649/13-К від 26.08.2013 в розмірі 2 470,56 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2014 порушено провадження у справі №910/10361/14 та призначено до розгляду на 17.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 17.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений

Розгляд справи відкладено на 01.07.2014.

В судове засідання 01.07.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про те, що відповідачем було повністю погашено борг і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача відсутня, проте позивач наголосив про необхідність стягнення штрафних санкцій та судового збору з відповідача. Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача не з'явився в судове засідання 01.07.2014, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП ЛІМГГЕД» (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГІВІТА ЦЕНТР» (надалі - відповідач) був укладений договір №1-4649/13-К (надалі - договір) на поставку товарів (надалі - товар).

Відповідно до п.п. 1.1.- 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар (далі - "Товар") у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Постачальник гарантує, що є власником товару, який є предметом даного договору, і що товар жодним чином не відчужений і не обтяжений, не є об'єктом речових прав будь-якої третьої особи, не переданий у найм (оренду, позичку), j/ заставу, у довірчу власність (в управління), не знаходиться в податковій заставі, не підлягає пригрриманню, на нього не накладений арешт або заборона відчуження, він не є предметом суперечки, права жодної третьої особи ним не забезпечені.

Згідно п.п. 2.1.-2.3. договору найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

Вартість товарної позиції і сума всієї партії товару зазначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що складаються постачальником на підставі заявок покупця. Вартість доставки товару до пунктів поставки входить у вартість товару.

Загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого постачальником покупцю за товаросупроводжувальними документами, складеними на підставі заявок покупця.

На виконання зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №ГК-0084842 від 30.08.2013 на суму 2 424,52 грн. та видатковою накладною №ГК-0084845 від 30.08.2013 на суму 919,86 грн. Факт поставки підтверджується відповідними видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків (копії в матеріалах справи).

Товар, що був поставлений за видатковою накладною №ГК-0084845 від 30.08.2013 на суму 919,86 грн. було оплачено відповідачем 31.10.2013.

Товар, поставлений за видатковою накладною №ГК-0084842 від 30.08.2013 на загальну суму 2 424,52 грн. частково було повернуто на суму 242,21 грн. - 04.11.2013, на суму 130,50 грн. - 18.11.2013. Решта вартості товару станом на день звернення позивача з даним позовом до суду залишалася неоплаченою.

Відповідно до п. 2.4 Договору відповідач зобов'язався сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Проте позивач вчасно свої зобов'язання за договором не виконав і станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 2 051,81 грн.

В судовому засіданні 01.07.2014 позивач подали суду пояснення та докази оплати відповідачем основної заборгованості в розмірі 2051,81 грн. вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд припиняє провадження в цій частині.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що основний борг в сумі 2051,81 грн. відповідачем сплачено і між сторонами не залишилось неврегульованих питань щодо оплати основного боргу, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2051,81 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач просить стягнути з відповідача 4% річних в сумі 58,24 грн. та інфляційні збитки в сумі 155,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відповідно до п. 7.2 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 4 (чотири) проценти річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 4% річних становлять 58,24 грн., інфляційні збитки становлять 155,73 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання, яка згідно розрахунку позивача становить 204,78 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору за кожен день прострочення оплати отриманого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику від суми простроченого платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 204,78 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2051,81 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП ЛІМІТЕД" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пвіта Центр" (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 10, кв. 51, код ЄДРПОУ 32768937) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП ЛІМІТЕД" (03035, м. Київ, Солом'янський район, площа Солом'янська, буд. 2, оф. 927, код ЄДРПОУ 30502509) 4% річних в розмірі 58(п'ятдесят вісім) грн. 24 коп., інфляційні збитки в сумі 155(сто п'ятдесят п'ять) грн. 73 коп., пеню в сумі 204(двісті чотири) грн. 78 коп., судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.07.2014