Ухвала суду № 39611080, 02.07.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

02.07.2014р. Справа № 905/8389/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., за скаргою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, №4050/12 від 17.06.2014р. на дії органу державної виконавчої служби (в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України) у справі за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк,

до Державного підприємства «Артемвугілля», м.Горлівка Донецької області,

про стягнення 235037259,75 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): не з'явився,

від відповідача (боржника): не з'явився,

від відділу Державної виконавчої служби України - Кормильцев А.В., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. (повний текст складено 17.02.2014р.) у справі №905/8389/13 позовні вимоги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр..Леніна, 13, п/р 26001000788001 у філії ВАТ КБ "Надія" МФО 335719 код ЄДРПОУ 32270533) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська область, м.Вишгород, код ЄДРПОУ 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (83114, м.Донецьк, вул. Щорса, 87, р/р зі спец. режимом використання 260313011490 у Філії - ДОУ ПАО "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 26390719, п/р 2600537096201 в ПАТ "Енергобанк" м.Київ, МФО 300272 ЄДРПОУ 26390719) основну заборгованість у сумі 224 581 064,71 грн., пеню у сумі 8 815 309,69 грн., 3% річних у сумі 2 975 513,01 грн., що загалом складає 236 371 887,41 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 73 080,00 грн.

28.03.2014р. на виконання даного процесуального документу господарського суду Донецької області по справі №905/8389/13 видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду.

18.06.2014р. господарським судом Донецької області отримано скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, №4050/12 від 17.06.2014р. на дії органу державної виконавчої служби (в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України), а саме висунуто вимогу визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13 на підставі п.17 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінського Ю.В. від 12.05.2014р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13 на підставі п.17 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. дану скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

В обґрунтування висунутих вимог скаржник посилається на порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», а також на приписи ст.62 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».

Нормативним підґрунтям звернення визначено ст..19 Конституції України, ст.ст.115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження викладених у скарзі обставин позивачем суду представлено копії: постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43044067 від 22.04.2014р., постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №43044067 від 12.05.2014р., листа виконавчої служби №14-0-26-224/5-307/12 від 12.05.2014р. разом із копією лицевого боку поштового конверту.

Представник заявника (позивача) у судове засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, 01.07.2014р. надав заяву №б/н від 01.07.2014р., у якій просить провести розгляд скарги без участі його представника, вимоги підтримано у повному обсязі.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав.

Представник Державної виконавчої служби України проти задоволення вимог скарги заперечив у повному обсязі, при цьому витребуваних судом документів не представив.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідивши надані матеріали та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Статтею 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст.5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

22.04.2014р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП №43044067 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №905/8389/13.

12.05.2014р. головним державним виконавцем означеної установи винесено постанову ВП №43044067 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу у цій справі, на підставі п.17 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відповідно до п.17 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

06.05.2012р. набрав чинності Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» №4650-VI від 12.04.2012р., згідно ч.1 ст.13 якого з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

Згідно другого речення абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» мораторій не застосовується щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Як вбачається за судовим рішенням у справі №905/8389/13, виконання якого здійснюється в межах спірного виконавчого провадження, основна заборгованість стягнута за спожиту електричну енергію за період з грудня 2012р. по жовтень 2013р.

Таким чином, рішення у цій справі підпадає під перелік рішень, визначених у другому реченні абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», до яких мораторій шляхом зупинення виконавчого провадження не застосовується.

Водночас, відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До об'єктів приватизації цим Законом віднесено вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств.

Згідно ч.6 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» Кабінет Міністрів України затверджує перелік об'єктів державної власності, рішення про приватизацію яких приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №987 від 19.09.2012р. затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012 - 2014 роках, до якого включено структурні підрозділи Державного підприємства «Артемвугілля».

Виходячи зі змісту ст.6 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», суд дійшов висновку, що прийняття рішення про приватизацію відбулось шляхом затвердження Кабінетом Міністрів України постанови про перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, що був сформований органом, уповноваженим управляти державним майном. Додаткового або окремого прийняття рішення про приватизацію не передбачено положенням цього Закону.

Згідно ст.13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Згідно ст.55 Господарського кодексу України встановлено поняття суб'єктів господарювання. До переліку суб'єктів господарювання, згідно з цією статтею, віднесено, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані у встановленому законом порядку. Також, відповідно до цієї ж статті, ці суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи.

Згідно ст.64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює кількість працівників і штатний розпис.

Цією ж статтею визначено організаційну структуру підприємства, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Боржником у даній справі та за виконавчим провадженням з виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13, є саме Державне підприємство «Артемвугілля», а не структурні підрозділи, зокрема, шахти, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №987 від 19.09.2012р. включені до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014р.р.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що постановою Кабінету Міністрів України №987 від 19.09.2012р. до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014р.р. не внесене Державне підприємство «Артемвугілля», яке є боржником за виконавчим провадженням з виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13, як єдиний майновий комплекс.

В прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (ст.16) зазначено, що дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Господарський суд вважає, що віднесення шахти, як відокремленого структурного підрозділу вугледобувного підприємства, яке приватизується, до суб'єктів, на яких розповсюджується мораторій, залежить від оцінки діяльності: виконання допоміжних функцій чи видобуток вугілля як завершений процес.

Зважаючи на те, що за виконавчим документом (наказом) боржником є Державне підприємство «Артемвугілля», яке не визначене як безпосередній об'єкт приватизації, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги норми перелічених нормативних актів, суд не вбачає наявними підстави для зупинення виконавчого провадження у спірному випадку.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку також щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, №4050/12 від 17.06.2014р. на дії органу державної виконавчої служби (в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, №4050/12 від 17.06.2014р. на дії органу державної виконавчої служби (в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України) задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13 на підставі п.17 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінського Ю.В. від 12.05.2014р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13 на підставі п.17 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова