Рішення № 39611074, 18.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2014 Справа № 905/718/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 31301827,

до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, ЄДРПОУ 03337119,

про стягнення 505 037,93 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, про стягнення 505 037,93 грн., у тому числі 177 740,85 грн. пені, 250 056,02 грн. штрафу, 18 823,65 грн. інфляційних витрат та 58 417,41 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на затвердження 04.07.2012р. мирової угоди по справі №25/155 та несвоєчасне виконання відповідачем за нею графіку погашення заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №25/155, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних за період з 01.07.2012р. по 31.01.2014р. та інфляційних витрат з липня 2012р. по грудень 2013р. на підставі п.11 цієї угоди на частину невиконаного грошового зобов’язання, яка на дату подання позовної заяви дорівнює 7 142 990,03 грн.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: ухвала господарського суду Донецької області від 04.07.2012р. у справі №25/155, розрахунок боргу відповідача, витяг з інформаційно-ресурсного центру щодо відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 525-526, 530, 550-552, 598-599, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-217, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1-2, 12, 54-57, 61, 64, 66-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду змінювався.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. справу №905/718/14 передано на розгляд судді О.В.Кротінової.

23.04.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив №юр/1812 від 23.04.2014р. на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Одночасно, відповідачем представлено контррозрахунок пені.

Разом із відзивом відповідачем до матеріалів справи долучено копії: звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013р., балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р. та документів, що підтверджують правовий статус підприємства.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 21.05.2014р., у зв’язку із знаходженням судді Кротінової О.В. у відрядженні, справу №905/718/14 передано на розгляд судді Левшиної Г.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014р., у зв’язку із поверненням судді Кротінової О.В. з відрядження, справу №905/718/14 передано на розгляд останнього.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2014р. не з’явився, надав телеграму про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, останнє клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, зверталась до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, про стягнення 140 365 079,38 грн., у тому числі основний борг в сумі 127 611 535,29 грн., пеня в сумі 8 068 806,62грн., індекс інфляції в сумі 3 284 567,06 грн., 3% річних в сумі 1 400 170,27грн.

Дана позовна заява прийнята судом до розгляду та порушено провадження по справі №25/155.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. по справі №25/155 позовні вимоги задоволено частково та з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, на користь Дочірньої компаній «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, стягнуто основний борг в сумі 110 949 364,74грн., який утворився з 01.01.2010р. по 30.06.2010р., пеню в сумі 6 455 045,30 грн., індекс інфляції в сумі 3 284 567,06 грн., 3% річних в сумі 1400170,27 грн., а також державне мито в сумі 25 487,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,88 грн. В частині стягнення заборгованості в сумі 16 594 501,67 грн. провадження по справі припинено за відсутністю предмету спору, в вимогах про стягнення заборгованості в сумі 67 668,88 грн. відмовлено.

Даним судовим актом встановлено факт невиконання обов’язку відповідачем щодо оплати отриманого газу та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 110949 364,74грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих пені, 3% річних та інфляційних витрат в означених сумах, з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов’язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, сторони у справі №25/155, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, та Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, керуючись статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, звернулись до господарського суду Донецької області з заявою про затвердження мирової угоди по даній справі.

Сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного судового рішення в частині суми основного боргу, яка на момент укладання наведеної мирової угоди становить 90 227 246,09 грн. Крім того визначено, боржником повністю погашені суми: пені, втрат внаслідок інфляційних процесів, 3% річних, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які було стягнуто на підставі рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №25/155.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.07.2012р. у справі №25/155 затверджено мирову угоду сторін, на умовах погоджених між ними.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено борг за природний газ, отриманий за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/09-1272-БО-6 від 23.09.2009р. у загальній сумі 3 570 761,07грн.

Отже, на момент подачі позовної заяви, ухвала суду від 04.07.2012р. у справі №25/155 відповідачем належним чином не виконувалась, що в свою чергу призвело до порушення графіку погашення заборгованості, встановленого у наведеному судовому акті.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред’явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, з урахуванням здійснених часткових оплат, 3% річних фактично за період з 01.07.2012р. по 01.01.2014р. та інфляційних витрат з липня 2012р. по грудень 2013р.

За приписами п.11 затвердженої судом мирової угоди між сторонами, за невиконання умов цієї угоди останні несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок за вимогою кредитора сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно графіку, наведеному у затвердженій мировій угоді, погашення заборгованості відбувається частками від загального розміру боргу, у певній сумі, у відповідному місяці. Так, зокрема, стосовно спірної суми 7 142 990,03грн., про прострочення сплати якої вказує позивач, погашення повинно відбуватись не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню (п.4 тексту затвердженої мирової угоди), тобто наступним чином:

червень 2012р. – 375 946,55 грн. до 30.06.2012р. включно;

липень 2012р. – 375 946,86 грн. до 31.07.2012р. включно;

серпень 2012р. – 375 946,86 грн. до 31.08.2012р. включно;

вересень 2012р. – 375 946,86 грн. до 30.09.2012р. включно;

жовтень 2012р. – 375 946,86 грн. до 31.10.2012р. включно;

листопад 2012р. – 375 946,86 грн. до 30.11.2012р. включно;

грудень 2012р. – 375 946,86 грн. до 31.12.2012р. включно;

січень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.01.2013р. включно;

лютий 2013р. – 375 946,86 грн. до 28.02.2013р. включно;

березень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.03.2013р. включно;

квітень 2013р. – 375 946,86 грн. до 30.04.2013р. включно;

травень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.05.2013р. включно;

червень 2013р. – 375 946,86 грн. до 30.06.2013р. включно;

липень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.07.2013р. включно;

серпень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.08.2013р. включно;

вересень 2013р. – 375 946,86 грн. до 30.09.2013р. включно;

жовтень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.10.2013р. включно;

листопад 2013р. – 375 946,86 грн. до 30.11.2013р. включно;

грудень 2013р. – 375 946,86 грн. до 31.12.2013р. включно.

Разом з тим, як свідчать фактичні обставини справи відповідачем, у якості погашення заборгованості за грошовим зобов’язанням з оплати спожитого природного газу, фактично сплачено:

375 946,55 грн. - 30.07.2012р.;

375 946,86 грн. - 31.07.2012р;

175 946,86 грн. - 30.08.2012р;

200 000,00 грн. - 31.08.2012р.;

5 914,60 грн. - 26.09.2012р.;

15 524,08 грн. - 27.09.2012р.;

24 141,26 грн. - 28.09.2012р.;

4 483,32 грн. – 01.10.2012р.;

7 905,28 грн. – 03.10.2012р.;

2 614,89 грн. – 04.10.2012р.;

17 367,00 грн. – 08.10.2012р.;

995,00 грн. – 09.10.2012р.;

10 202,53 грн. – 10.10.2012р.;

5 599,52 грн. – 11.10.2012р.;

167,00 грн. – 12.10.2012р.;

7 607,81 грн. – 16.10.2012р.;

8 602,34 грн. – 17.10.2012р.;

2 716,52 грн. – 18.10.2012р.;

10 478,80 грн. – 19.10.2012р.;

20 953,34 грн. – 22.10.2012р.;

20 297,08 грн. – 23.10.2012р.;

18 089,52 грн. – 24.10.2012р.;

9 178,81 грн. – 25.10.2012р.;

10 389,80 грн. – 26.10.2012р.;

21 651,67 грн. – 29.10.2012р.;

29 681,79 грн. – 30.10.2012р.;

37 460,45 грн. – 31.10.2012р.;

168 000,00 грн. – 31.10.2012р.;

4 481,62 грн. – 01.11.2012р.;

4 526,98 грн. – 23.11.2012р.;

29 090,30 грн. – 26.11.2012р.;

24 874,38 грн. – 27.11.2012р.;

27 069,05 грн. – 28.11.2012р.;

852 808,21 грн. – 25.02.2013р.;

852 808,21 грн. – 26.02.2013р.;

30 000,00 грн. – 31.05.2013р.;

67 239,64 грн. – 27.08.2013р.;

50 000,00 грн. – 13.11.2013р.;

20 000,00 грн. – 15.11.2013р.;

20 000,00 грн. – 26.11.2013р.

Дані обставини підтверджено відповідачем виходячи із відомостей наданого ним контррозрахунку.

Слід зауважити, що сторони у п.9 затвердженої мирової угоди погодили таку умову як: «У випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Стягувач зараховує кошти, що надійшли від Боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу».

Відтак, вбачається наявним прострочення виконання грошового зобов’язання, мова про яке йдеться у ст.625 Цивільного кодексу України, в тому числі по дату визначену позивачем.

Враховуючи наведене та перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики, що міститься в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд дійшов висновку про задоволення сум інфляційних витрат та 3% річних у розмірі, визначеному позивачем.

Обставини, викладені у відзиві на позовну заяву судом не враховані, з огляду на те, що їх існування не звільняє відповідача від відповідальності встановленої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за наявності означеного у ній складу правопорушення. Крім того, слід зауважити, що застосування цієї відповідальності здійснено у зв’язку з несвоєчасним внесенням платежів за графіком мирової угоди, яка затверджена судом, а не за укладеним між сторонами правочином №06/09-1272-БО-6 від 23.09.2009р., і до того ж виходячи з приписів п.11 означеної мирової угоди.

Як було зазначено вище, абз.2 п.11 мирової угоди сторони обумовили, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.4 мирової угоди, Боржник зобов'язується сплатити Стягувачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 177 740,85 грн. у період фактично з 01.07.2012р. по 01.01.2014р.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідачем надано контррозрахунок даних вимог.

Враховуючи наведене та перевіривши арифметичний розрахунок з урахуванням цього за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку стосовно того, що вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у загальному розмірі 177 431,38 грн., оскільки нарахування здійснене відповідачем щодо визначених у розрахунку розбіжностей, також не відповідає дійсності.

Одночасно, п.11 угоди передбачено, що за прострочення понад тридцять днів Боржник зобов’язався додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

За розрахунком позивача загальна сума штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу понад 30 днів в розмірі 3 572 228,96 грн. становить 250 056,02 грн.

Перевіривши правові підстави застосування штрафу до відповідача та його арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимоги щодо стягнення означеної суми у повному обсязі.

Інші заперечення відповідача до уваги судом не прийнято з огляду на їх безпідставність.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, про стягнення 505 037,93 грн., у тому числі 177 740,85 грн. пені, 250 056,02 грн. штрафу, 18 823,65 грн. інфляційних витрат та 58417,41грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Донецька, б.38, код ЄДРПОУ 03337119, банківські реквізити не зазначено) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р №26002007367001 у Київській ФПАТКБ «Південкомбанк» м.Київ, МФО 320876) 504 728,46 грн., у тому числі 177 431,38 грн. пені, 250 056,02грн. штрафу, 18 823,65 грн. інфляційних витрат, 58 417,41грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 10 094,81 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 18.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 23.06.2014р.

Суддя О.В. Кротінова