Ухвала суду № 39609944, 04.07.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 137/2159/13-ц Провадження № 22-ц/772/2058/2014Головуючий в суді першої інстанції:Сільченко О.В. Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

04 липня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів: Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

За участю сторін у справі: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції про тимчасове обмеження особи(боржника)ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2013 року, -

встановила:

У листопаді 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції звернувся в суд з поданням про обмеження особи (боржника) ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.

Посилається на те, що у відділі державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №38855525 про стягнення ОСОБА_2 боргу на користь банківських та кредитних установ на загальну суму 139 468,31 грн. саном на 06.11.2013 року, з підстав невиконання божником своїх зобов'язань перед стягувачами існує зазначена заборгованість. Рішення суду боржником в повному обсязі не виконується, у зв'язку з чим вважає за необхідне вжити заходів для вчасного та повного виконання рішення суду, а саме обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2013 року задоволено подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції задоволено. ОСОБА_2 тимчасово обмежено в праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань щодо сплати суми боргу на користь стягувача за виконавчими листами: №2-625/10 від 28.01.2011 р., №214/686/2012 від 29.05.2012 року, судовими наказами №2-н-136/09 від 2009 року та №2-134/09 від 07.10.2009 р. (а.с.10).

В апеляційній скарзі боржник у справі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції від 08 листопада 2011 року скасувати та постановити нову, якою в задоволені подання державного виконавця відмовити. Зазначає, що ухвала суду є незаконною, оскільки вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.11).

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду від 08 листопада 2013 року скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання державного виконавця про обмеження особи (боржника) ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції керуючись вимогами ст.377-1 ЦПК України, п.18 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», виходив з того, що заборгованість ОСОБА_2 по виконавчому провадженню щодо стягнення суми боргу складає 139 468,31 грн., що свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення, тому прийшов до висновку, що зазначене дає підстави тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, до виконання нею зобов'язань щодо сплати суми боргу.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником державної виконавчої служби.

Частиною 2 статті 377-1 ЦПК України визначено, що суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Тому у зв'язку із необхідністю оперативного розгляду подання суб'єкт його внесення може бути повідомлений про час і місце розгляду в порядку, передбаченому ч.6 ст.74 ЦПК України.

Зі змісту оскаржуваної ухвали від 08 листопада 2013 року вбачається, що місцевий суд на зазначене уваги не звернув та передчасно, без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці, задовольнив подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України боржника, оскільки саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним Законом України передбачено, що "судочинство визначається виключно законами України" (п.14 ч.1 ст.92), "судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України" (ч. 5 ст. 124).

Однак, суд першої інстанції вищезазначені норми Закону не врахував, у зв'язку з чим, вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.3, 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2013 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: