Рішення № 39609720, 06.05.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22604/13-ц

Провадження № 2/752/1865/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Мирошниченко О.В.

з участю секретаря Яловенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-4», Відділ організаційно-методичної роботи, орган опіки та піклування Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Київської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_2, Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-4», Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину спадкового майна,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду м. Києва з позовною заявою в якій просить визнання права власності ? частини квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. його матері, ОСОБА_3. залишилась спадщина у вигляді - квартири АДРЕСА_1

У березні 2014 року третя особа ОСОБА_2 звернувся з самостійними вимогами та просив визнати за ним право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1

Згідно доданих до позову довідок пайові внески за вказану квартиру були сплачені у повному обсязі, проте право власності на вказану квартиру на час подання позову не зареєстровано.

Позивач, згідно своєчасно поданої ним заяви до Другої київської державної нотаріальної контори прийняв спадщину у 1991 році де була відкрита спадкова справа за № 34/1991.

На час подання позову ОСОБА_1 продовжує проживати в квартирі та підтримує її в належному стані, веде домашнє господарство, сплачує всі необхідні комунальні платежі.

Також спадкоємцем першої черги за законом є брат позивача, ОСОБА_2, який на час відкриття спадщини проживав у спірній квартирі та заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав.

Згідно рішень Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2006 р. № 2-4971/5 та Голосіївської РДА від 7.08.2006 р. № 820, ОСОБА_2 через стійкий психічний розлад, було визнано недієздатним. Позивач призначений опікуном свого брата ОСОБА_2, здійснює належний догляд за хворим, надає матеріальну допомогу та забезпечує медичний догляд.

Через хворобу брата, а також інші сімейні обставини, позивач, вступивши в фактичне управління та користування спадковим майном, не вирішив питання щодо оформлення права власності на вказане майно.

В серпні 2013 р. позивач звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з проханням оформити та видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його матері.

За результатом розгляду вказаної заяви позивачеві було відмовлено в отриманні вказаного правовстановлюючого документа через що він звернувся з вказаним позовом до суду.

У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Від відповідача - Київської міської ради, надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Від відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Від представника третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Від третьої особи - Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-4», до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Від третьої особи - Відділу організаційно-методичної роботи, опіки та піклування Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Від третьої особи - Другої київської державної нотаріальної контори, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1р. померла ОСОБА_3., що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, (авиданого відділом актів громадського стану м. Києва 05 лютого 1991 року(а.с. 8).

Заповіт померла не оформляла. Спадкоємцями за законом після померлої є її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Померлій в ЖБК «Молодіжній-4» належала двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 49,48 кв.м., житловою площею 30,69 кв.м. Згідно долучених до матеріалів справи документів ОСОБА_3. з 17.10.1997 р. по день своєї смерті була членом ЖБК «Молодіжній-4», що підтверджується довідкою № 72 від 19.06.1991 року (а.с. 9).

Пайові внески за вказану квартиру були сплачені у повному обсязі наступним чином. Загальна сума пайового внеску за вказану кооперативну квартиру становить 10189 крб. 96 коп. При цьому 9284 крб. 86 коп. (3050 крб. - вступний внесок та 6234 крб. 86 коп. - загальна вартість паєнакопичень) було сплачено померлою ОСОБА_3., що становить 90 % вартості квартири. Решту коштів за кооперативну квартиру в розмірі 905 руб. 10 коп. 12.06.1991 р. було сплачено позивачем.

Згідно довідки ЖБК «Молодіжний-4» від 19.06.1991 р. № 72 (а.с. 9). станом на 12 червня 1991 року пайовий внесок за спірну квартиру було виплачено у повному обсязі. Отже за змістом норми ст. 15 Закону України «Про власність» (введеного в дію з 15 квітня 1991 року) з цього моменту квартира вибула з власності кооперативу, а кооператив втратив право розпоряджатися спірною квартирою. Такий висновок ґрунтується на аналізі норм ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 13, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про власність», положень п.п. 19, 31, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин положення глави 5 ЖК України та п.п. 19, 31 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які регулюють права члена ЖБК, зокрема щодо членства в кооперативі, передачі пайового внеску і квартири члену сім'ї, не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникають з приводу квартири в ЖБК після повної сплати членом кооперативу пайового внеску. Натомість, згідно абз. 3 п. 55 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, спадкоємці, які не мають права на вступ до кооперативу або відмовилися від цього права, успадковують паєнагромадження померлого члена кооперативу в установленому законом порядку.

Отже після смерті ОСОБА_3. відкрилась спадщина на частину паєнанакопичення, яка була успадкована в рівних частках кожним із спадкоємців (по 45 % від суми паєнанакопичення). Водночас частка паєнанакопичення ОСОБА_1 внаслідок самостійного погашення ним 12.06.1991 р. решти суми, розміром 905 руб. 10 коп., збільшилась на 10%. Відтак, частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спірну квартиру становлять 45/100 та 55/100, - відповідно.

На час розгляду справи в суді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжують проживати у вказаній квартирі. При цьому внаслідок непрацездатності рідного брата, ОСОБА_1 власним коштом підтримує квартиру в належному стані, веде домашнє господарство, сплачує всі необхідні комунальні платежі (а.с. 17).

З матеріалів спадкової справи № 34/1991, наданої Другою київською державною нотаріальною конторою на запит суду, вбачається, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3., однак, документи про право власності на житло чи інші документи, які б свідчили про належність спадкового майна на праві власності померлій пред'явлено не було. Окрім цього згідно Інформаційної довідки БТІ від 30.07.2013 р. № КВ-2013 22687 АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована (а.с. 19).

ОСОБА_2 заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавав.

Через хворобу брата, а також інші сімейні обставини, позивач ОСОБА_1, вступивши в фактичне управління та користування спадковим майном, не вирішив питання щодо оформлення права власності на вказане майно.

Згодом, ОСОБА_2, через стійкий психічний розлад, згідно Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2006 р. № 2-4971/5 (а.с 20), а також Розпорядження Голосіївської РДА від 7.08.2006 р. № 820, - було визнано недієздатним (а.с. 21 ).

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси недієздатних фізичних осіб у суді захищають їхні законні представники, якими є опікуни чи інші особи, визначені законом. При цьому законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ЦК України місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного, а також дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах (ч. 4 ст. 67, ч. 1 ст. 72 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1216 та ч. 1 ст. 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до п.п. 3 та 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 гідно з правилами статті 1220 ЦК та статті 249 ЦПК часом відкриття спадщини слід зважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану. У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були повністю внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Статтею 15 Закону України «Про власність» визначено, що член житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому у користування, набуває право власності на це майно.

Згідно ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 182 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 36 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМ України від 17.10.2013 р. № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком та, зокрема, рішення суду. Водночас згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, серед іншого, проводиться на підставі рішень судів.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи обставини справи у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що внаслідок відмови Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть оформити право власності на квартиру, враховуючи відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог з боку інших уповноважених суб'єктів, залучених до участі у справі, а також зважаючи на обсяг та межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1, а також третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, спрямовані на захист прав та інтересів недієздатного ОСОБА_2, - підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 182, 328, 1216, 1218, 1222, 1225, 1261, 1266 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про власність», до ст.ст. 2, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 3, 4, 10,11,57- 60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-4», Відділ організаційно-методичної роботи, орган опіки та піклування Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,48 кв.м., житловою площею 30,69 кв.м.

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи ОСОБА_2, Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-4», Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину спадкового майна, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,48 кв.м., житловою площею 30,69 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя