Рішення № 39609284, 07.07.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2657/14

Провадження № 2/740/895/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Діденко О.П.,

при секретарі Капленку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на частину жилого будинку у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у позові просив визнати за ним право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матері ОСОБА_4, мотивуючи тим, що будинок належав їй, як голові колгоспному двору, а він, являючись єдиним спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, звернувшись у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини з заявою до нотаріуса, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок йому відмовлено з посиланням на ту обставину, що у свідоцтві про право власності не визначені частки співвласників будинку, який мав статус колгоспного двору, оскільки станом на 15 квітня 1991 року у будинку проживали та були прописані, крім його матері ОСОБА_4, він з дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3

В подальшому позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, у якій розмір позовних вимог зменшив і просив визнати за ним право власності на ? частину зазначеного в позові будинку у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, так як саме така частина будинку належала померлій ОСОБА_4, а інша частина будинку до складу спадкового майна не входить. У зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив визнати третіми особами на стороні позивача, а Безуглівську сільську раду залучити до участі в справі у якості відповідача, що й було зроблено ухвалою попереднього судовго засідння від 25 червня 2014 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представник відповідача - Безуглівської сільської ради, не з»явилися, але від них надійшли письмові заяви, в яких справу просили розглянути за їх відсутності, при цьому позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог не заперечували, а відповідач - Безуглівуська сільська рада позовні вимоги визнала, у зв»язку з чим суд визнав можливим справу розглянути за відсутності позивача, третіх осіб та представника відповідача та, відповідно до ст.197 ч.2 ЦПК України, без фіксування судового засідання звукозаписувалним технічним засобом.

Дослідивши письмові докази та приймаючи до уваги письмове визнання відповідачем позову, що відповідно до ст.174 ЦПК України є однією з підстав для його задоволення, суд приходить до слідуючого висновку.

Главами 84-89 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок

оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Це знайшло також підтвердження і в ч.2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування", відповідно до якої за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. В той же час, у ч.3 пункту 23 цієї ж постанови ПВСУ зазначено, що в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки зверненню позивача ОСОБА_1 з даним позовом до суду передувало його звернення до нотаріуса з заявою для оформлення спадщини і у прийнятті такої заяви йому нотаріусом не відмовлено, а постановою державного нотаріуса Ніжинської районної державної нотаріальної контори від 17 квітня 2014 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (копія постанови на а.с.22), тобто, відсутність у позивача умов для одержання в нотаріуса свідоцтва про право на спадщину підтверджена відмовою нотаріуса у видачі йому такого, право на спадщину та оформлення права на спадщину відповідно до норм ЦК України мають різні значення, тому відповідно до ч.3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування" позов ОСОБА_1 підлягає розгляду в суді.

Позивачем до позову додано копію свідоцтва на право особистої власності, виданого Ніжинською районною радою народних депутатів 14 травня 1987 року на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської районної ради народних депутатів від 23 січня 1987 року № 22, відповідно до якого жилий будинок АДРЕСА_1 у цілому належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4, яке 22 травня 1987 року зареєстровано в Ніжинському міському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 129 (а.с.14). Тобто, державна реєстрація права власності була проведена відповідно до діючого на той час законодавства - п.18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. З копії довідки КП «Ніжинське МБТІ» від 08 травня 2014 року № 500 на а.с.15 також убачається, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на спірний жилий будинок у цілому було зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4

Визначення поняття колгоспного двору міститься в ст.7 Конституції СРСР 1936 року, відповідно до якого колгоспний двір - це родинно-трудове об'єднання осіб, все або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

У сільській місцевості облік членів господарств всіх суспільних груп визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 року № 69. Згідно із Вказівками, суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Довідками Безуглівської сільської ради від 04 березня 2014 року № 03-29/124 на а.с.20 та від 26 червня 2014 року № 03-29/379, виданій з посиланням на погосподарську книгу № 3 за 1991-1995 року на а.с.45, підтверджується, що станом на 15 квітня 1991 року у будинку АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані (прописані): ОСОБА_4- мати позивача, позивач ОСОБА_1, дружина позивача ОСОБА_2 та дочка позивача ОСОБА_3 - треті особи.

Відповідно до роз»яснень, що викладені у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з послідуючими змінами) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні і розмір частки члена двору

визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Норма щодо належності майна колгоспного двору його членам на праві сумісної власності та щодо рівності часток членів колгоспного двору була закріплена і в ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в ред.1963 року). Зазначене дає підстави вважати, що частки позивача ОСОБА_1, померлої ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були рівними, тобто, становили по 1/4 частині в кожного.

Як убачається з копії свідоцтва про смерть на а.с.5, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Підпункт «г» п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 року № 15, містить роз»яснення щодо порядку спадкування і в ньому зазначено, що згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» з 01 липня 1990 року застосовуються загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору, тобто, спадкування після смерті останнього члена колгоспного двору, що мало місце до цієї дати і було закріплено у ст.563 ЦК УРСР, втратило чинність. Відповідно до зазначеного, на належну 1/4 частку ОСОБА_4 відкрилася спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

З копії заповіту від 20 лютого 2001 року на а.с. 84 видно, що ОСОБА_4 при житті все належне їй майно і все те, що належатиме їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла своєму синові ОСОБА_1, яким 05 листопада 2013 року, тобто, протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини і на земельні ділянки та грошові вклади йому видані свідоцтва про право на спадщину, що убачається з матеріалів спадкової справи, копії якої на а.с.50-93. Таким чином позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1269 ЦК України вважається таким, що спадщину після смерті матері ОСОБА_4 на належну їй частку жилого будинку прийняв, а тому за ним слід визнати право власності на 1/4 частину жилого будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, тобто, позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР ( в ред.1963 року), ст.ст. 1235, 1269 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (одну четверту) частину жилого будинку АДРЕСА_1 Ніжинського району Чернігівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Діденко О.П.