Вирок № 39608453, 07.07.2014, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4479/13-к

Провадження № 1-кп/191/31/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Гречко Ю.В.

при секретарі - Борисовій О.В.

за участю прокурора - Ткачука В.В.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013042040000186 від 19 липня 2013 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Синельникове Дніпропетровської області, українця, громадянина

України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 18 березня 2011 року Синельниківським міськрайнним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.І ст.70, ст.76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року

народження, уродженця м.Синельникове

Дніпропетровської області, українця, громадянина

України, освіта повна загальна середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та

проживаючого за адресою: Дніпропетровська

АДРЕСА_2, раніше судимого 18 березня 2011 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.І ст.70, ст.76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Синельникове Дніпропетровської області,

українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за

адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальним актом складеним і підписаним начальником СВ ЛВ на ст.Синельникове УМВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_5 та затвердженим і підписаним заступником Павлоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Сєдашовим Д.М., у кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013042040000186 від 19 липня 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення в тому, що вони вчинили кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

15 серпня 2012 року приблизно о 16-50 годин ОСОБА_2, вступивши у попередню змову зі своїм братом ОСОБА_3 та своїм знайомим ОСОБА_4, направлену на повторне таємне викрадення чужого майна (вантажу з рухомого складу), разом прибули в південний парк на ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці, розташований в м.Синельникове Дніпропетровської області, де на першій залізничній колії побачили перебуваючий на ній склад вантажного потягу №2737. Реалізуючи свій злочинний умисел, із корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в цей же день (15.08.2012 року) приблизно о 16-55 годин під час відправлення складу вантажного потягу №2737 з першої залізничної колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці здійснили посадку в напіввагон №62312152, який слідував по залізничній накладній №АС252928 ст.Стойленська Південного-Східної РЗД - ст.Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, відправник ВАТ "Лебединський гірнично-збагачувальний комбінат", отримувач ВАТ ЗМК "Запоріжсталь", з вантажем брикети залізничної руди. Продовжуючи свою злочинну діяльність із корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в цей же день (15.08.2012 p.) у період часу приблизно з 16-55 годин до 17-05 годин, перебуваючи в напіввагоні №62312152, в момент слідування складу вантажного потягу №2737 по дільниці 1033 км. перегону ст.Синельникове-1 - ст.Івківка Придніпровської залізниці, перед цим набравши в десять мішків брикети залізної руди, шляхом скиду, таємно, повторно викрали 580 кг. брикетів залізної руди, чим спричинив ДП «Придніпровська залізниця» матеріальний збиток на загальну суму 1405,92 грн. без урахування ПДВ. В подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в момент слідування складу вантажного потягу №2737 по дільниці 1033 км. перегону ст.Синельникове-1 - ст.Івківка Придніпровської залізниці, залишили напіввагон №62312152, після чого, повершувшись до викрадених ними десяти мішків з брикетами залізної руди, перенесли їх з насипи залізничної колії до полоси відводу, тим самим викраденим майном розпорядилися за власним розсудом. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця злочину зникли.

Вказане формулювання обвинувачення, викладене органом досудового розслідування, закінчено кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в тому, що вони, вступивши у попередню змову, направлену на таємне, повторне викрадення чужого майна, 27 серпня 2012 року разом прибули на територію південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області, де на десятій залізничній колії побачили перебуваючий на даній колії склад вантажного потягу №2703. Реалізуючи свій злочинний умисел із корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, в цей же день (27.08.2012 року) в період часу приблизно з 14-00 годин до 14-30 годин ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з вагону-платформи №9462975, перебуваючого у складі вантажного потягу №2703, на десятій залізничній колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці, таємно, повторно викрали три двойні фітінгові упори, чим спричинив ДП УГЦТС "Ліски" матеріальний збиток на суму 1140,00 грн. без урахування ПДВ. Після цього з викраденим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з місця злочину зникли, викраденим майном розпорядилися за власним розсудом.

Вказане формулювання обвинувачення, викладене органом досудового розслідування, закінчено кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» заявлено цивільний позов про стягнення з осіб, винних у вчиненні крадіжці трьох двойних фітінгових упорів, матеріальної шкоди в розмірі 1140,00 грн.

Суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб, з наступних підстав.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за фактом викрадення 580 кг. брикетів залізної руди 15 серпня 2012 року, не визнав і пояснив, що в той день він ремонтував у себе вдома мотоцикл і, з метою придбання певних деталів для ремонту мотоциклу, пішов до магазину. Його одежа та руки були замарані у зв'язку з ремонтом мотоциклу. По дорозі до магазину він був затриманий працівником міліції ОСОБА_7 та повідомлений, що він підозрюється у вчиненні крадіжки. Потім його працівники міліції відвезли до ЛВ на ст.Синельникове Придніпровської залізниці, де, погрожуючи фізичною розправою, змусили його підписати надані йому документи, сам він нічого не пояснював. Також у нього забрали шорти, футболку і мобільний телефон, а також взяли ватою змиви з рук. Те, що було зазначено у протоколі його допиту не відповідало дійсності, оскільки насправді ніякої крадіжки він не вчиняв. В подальшому з його участю слідчим проводилося відтворення обстановки і обставин події, де йому працівники міліції казали куди показувати і робили фотознімки. Він сам нічого не пояснював та не показував. За фактом викрадення трьох двойних фітінгових упорів 27 серпня 2012 року свою вину також не визнав і пояснив, що під час розслідування кримінального провадження по факту викрадення залізної руди його також змусили підписати необхідні документи щодо обвинувачення у вчиненні ним крадіжки трьох двойних фітінгових упорів, хоча такого факту не було, він нічого не вчиняв, про що казав прокурору під час досудового розслідування кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за фактом викрадення 580 кг брикетів залізної руди 15 серпня 2012 року не визнав і пояснив, що він спочатку взагалі не знав про те, що його брата ОСОБА_2 звинувачують у якомусь кримінальному правопорушенні. В подальшому його працівники міліції змусили підписати документи і у нього брали змиви з рук та проводилося впізнання. Інших слідчих дій не здійснювалося. Він жодного кримінального правопорушення не вчиняв.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за фактом викрадення 580 кг. брикетів залізної руди 15 серпня 2012 року, не визнав і пояснив, що приблизно в цей період часу він знаходився вдома і до нього додому прийшли працівники міліції та вручили повістку про виклик до слідчого в ЛВ на ст.Синельникове. Коли він прийшов до слідчого, йому пред'явили обвинувачення у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, хоча насправді він його не вчиняв. На місце події вони не виїжджали, не давати показання під час досудового розслідування йому пропонував сам слідчий, на нього морально впливали шляхом погроз. За фактом викрадення трьох двойних фітінгових упорів 27 серпня 2012 року свою вину також не визнав і пояснив, що такого факту не було і з цього приводу він нічого не пам'ятає. Скоріш за все це кримінальне провадження велося одночасно з першим і документи він підписував автоматично.

У відповідності до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Як зазначено у ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра чи обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Така норма закону повністю узгоджується з вимогами ст.62 Конституції України, згідно якої також забороняється обґрунтовувати обвинувачення на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях. Також зазначено про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.11 КПК України забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

У ч.2 ст.15 КПК України 1960 року також було зазначено про те, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину та підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

Частина 1 статті 22 зазначеного Кодексу зобов'язувала органи досудового розслідування вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Зазначені норми закону також відповідають вимогам, викладеним у міжнародних актах, визнаних Україною.

Так, у відповідності до ст.5 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання, а згідно ст.10 зазначеної Декларації кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

У ч. 1 ст.11 Декларації зазначено, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечать усі можливості для захисту.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також містить вимоги на недопустимість визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення доти, поки її вину не буде доведено в законному порядку.

Положення вимог Конвенції знайшли своє відображення і в Рішенні Конституційного Суду України по справі № 1-31/ 2011 від 20.10.2011 року №12-рп/2011, де зазначено, що Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлював наявність порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, коли у процесі одержання доказів обмежувалися права і свободи, гарантовані Конвенцією, зокрема ст. 6 "Право на справедливий суд", ст. 8 "Право на повагу до приватного і сімейного життя".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права. За загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла.

Аналізуючи вищенаведені норми нормативно-правових актів, суд вважає за необхідне зазначити, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення лише у разі доведення її вини належними і допустимими доказами, отриманими у передбаченому законом порядку, які не викликають сумнівів стосовно законності їх одержання та, як наслідок, їх допустимості у кримінальному провадженні. При наявності таких сумнівів суд не може посилатися на такі докази в обґрунтування доведеності вини обвинуваченого та ухваленні обвинувального вироку, оскільки такі сумніви в силу ст.62 Конституції України тлумачаться на користь обвинуваченого.

Факт викрадення обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 580 кг. брикетів залізної руди 15 серпня 2012 року сторона обвинувачення доводить наступними доказами:

протоколом огляду місця події - ділянки 1033 км перегону ст.Синельникове-1 - ст.Івківка Придніпровської залізниці, де були виявлені та вилучені десять мішків залізної руди (т.2 а.с.12);

протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_2 (т.2 а.с.82-83);

протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_4 (т.2 а.с.84-85);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_2 (т.2 а.с.93-95);

протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_2, згідно якого останній в присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_15 показав обставини вчиненого ним кримінального правопорушення (т.2 а.с.130-132);

протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_3 (т.2 а.с.138-139);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14 та ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_4 (т.2 а.с.143-145);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_3 (т.5 а.с.123-125);

висновком судової металознавчої експертизи №8875 від 24 вересня 2013 року, згідно якої виявлені на предметах одягу, змивах з долонь та фрагментах нігтьових пластин ОСОБА_2 та надані на дослідження брикети руди мають спільну родову належність, а мікрочастинки заліза, виявлені на одязі ОСОБА_2, та надані брикети руди мають спільну групову належність (т.5 а.с.162-168);

показаннями свідка ОСОБА_23, який у судовому засіданні пояснив, що в середині серпня 2012 року приблизно о 17-00 годині він знаходився на станції Синельникове-1 та бачив, як три хлопця залізли до вагону, який знаходився на першій колії. Цих хлопців він не знає, їх обличчя не бачив, впізнати не зможе. Поїзд поїхав і більше цих хлопців він не бачив;

показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що він певний час проживав у посадці біля ресорного заводу за сімейними обставинами. У серпні 2012 року він бачив як проїхав поїзд і з вагону троє хлопців кидають метал. Потім хлопці зійшли з вагону та зібрали метал у мішки. Потім бачив, що хлопці побігли, а за ними гналися працівники міліції. Хлопців він під час досудового розялідування кримінальног провадження впізнав, але на даний час за фотокартками їх впізнати не може. Раніше у судовому засіданні він давав показання про те, що хлопців він не бачив і працівники міліції самі йому казали на кого показувати під час пред'явлення для впізнання. Це пов'язано з тим, що він сильно хвилювався під час дачі показань в суді;

показаннями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що він у середині серпня 2012 року був понятим при особистому огляді речей ОСОБА_2 та відібранні у нього зрізів нігтів. Також був понятим при вилученні десяти мішків з залізною рудою на перегоні ст.Синельникове-1 - ст.Івківка Придніпровської залізниці. Мішки були вилучені та доставлені до ЛВ на ст.Синельникове Придніпровської залізниці. Там був чоловік похилого віку, який по фотокарткам впізнавав осіб, однак кого він впізнавав та кого саме впізнав свідок не знає, які фотокартки надавалися чоловіку для впізнання він не бачив. В якості понятого його викликали працівники міліції по телефону;

показаннями свідка ОСОБА_10, який у судовому засіданні пояснив, що він у 2012 році був затриманий за підозрою у скоєнні злочину, під час розслідування якого його працівники міліції попросили підписати якісь папери. Він підписав, однак що саме не знає. Жодних слідчих дій з його участю не було, обвинувачених він не знає і ніколи не бачив;

показаннями свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні пояснив, що приблизно у вересні 2013 року до нього додому приїжджали працівники міліції та забрали до відділу з метою отримання від нього показань. Конкретно пояснити він нічого не може, оскільки працівники міліції часто його залучають понятим, він навіть посварився зі слідчим, оскільки те, що було зазначено у протоколі він не пам'ятає. В залі судових засідань знайомих осіб не бачить;

показаннями свідка ОСОБА_13, який у судовому засіданні пояснив, що коли чоловік похилого віку впізнавав особу, він стояв з табличкою рядом з особами серед яких впізнавали осіб за підозрою у вчиненні злочину. Кого впізнав чоловік він не бачив, оскільки впізнання здійснювалося за склом;

показаннями свідка ОСОБА_14, який у судовому засіданні пояснив, що він раніше знав обвинувачених і був понятим, коли чоловік похилого віку впізнавав осіб за підозрою у вчиненні злочину по факту крадіжки, однак що було викрадено йому невідомо. Чоловік впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

показаннями свідка ОСОБА_15, який у судовому засіданні пояснив, що у серпні 2012 року він був понятим під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_2, який показав як скинув мішки з залізною рудою з потягу. Скільки було руди не пам'ятає. Показати ОСОБА_2 не може, оскільки у залі судових засідань його не впізнає;

показаннями свідка ОСОБА_18, який у судовому засіданні пояснив, що у серпні 2012 року він був понятим в ЛВ на ст.Синельникове Придніпровської залізниці і бачив як чоловік похилого віку показав на особу, яка начебто вчинила злочин. Цього чоловіка не знає і кого чоловік впізнав не пам'ятає, у залі судового засідання цю особу впізнати не може;

показаннями свідка ОСОБА_22, який у судовому засіданні пояснив, що у 2012 році він був понятим при тому, як чоловік похилого віку впізнавав особу, яка підозрювалася у вчиненні злочину. Двоюрідний брат свідка був статистом. Кого впізнав чоловік сказати не може, у залі судового засідання нікого не впізнає;

показаннями свідка ОСОБА_19, який у судовому засіданні пояснив, що він був статистом, коли чоловік похилого віку впізнавав особу, яка підозрювалася у вчиненні злочину, а двоюрідний брат свідка був понятим. Кого чоловік впізнав сказати не може і у залі судового засідання нікого не впізнає;

показаннями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що він є працівником міліції. 15 серпня 2012 року приблизно о 17-00 годин надійшла інформація, що троє хлопців знаходяться на вагоні поїзду на ст.Синельникове, який рухався до м.Запоріжжя. Він разом зі співробітниками міліції ОСОБА_24 та ОСОБА_25 пішов до СМП, де побачив, що троє хлопців ховають мішки. Серед хлопців він впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третього не впізнав. В той день вони затримали ОСОБА_2, а ОСОБА_3 затримали через місяць у зв'язку з зайнятістю на роботі. Раніше ОСОБА_3 знав, оскільки вони вже притягалися до кримінальної відповідальності;

показаннями свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_25, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_7

Суд вважає, що вищезазначені докази, якими сторона обвинувачення доводить винність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за фактом викрадення 15 серпня 2012 року 580 кг брикетів залізної руди, не є допустимими та достатніми для доведення вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд не може посилатися на такі докази в обґрунтування доведеності вини обвинувачених та ухваленні обвинувального вироку.

Так, показання свідка ОСОБА_23 не доводять винуватості обвинувачених у вчиненні крадіжки брикетів залізної руди, оскільки цей свідок бачив лише як троє хлопців залізли до вагону поїзду, однак їх облич він не бачив і впізнати їх не може, у зв'язку з чим незрозуміло кого саме бачив цей свідок. Самого факту крадіжки залізної руди свідок очевидцем не був.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що бачив хлопців, які викрали залізну руду і під час досудового розслідування їх впізнав. Однак раніше, під час його першого допиту у судовому засіданні 11 квітня 2013 року (т.3 а.с.198-199) свідок дав суду показання про те, що насправді він ніколи і нікого за фотознімками не впізнавав, а протоколи пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками підписав на прохання працівників міліції. Особи для впізнання йому пред'являлися, однак цих осіб він раніше не бачив, тому перед впізнанням йому працівники міліції показували на особу, на яку потрібно було показати. В подальшому після додаткового розслідування кримінальної справи даний свідок пояснив, що він сильно хвилювався, тому на той час дав суду неправдиві свідчення. Отже, під час першого допиту ОСОБА_8 у судовому засіданні він давав показання стосовно наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час досудового розслідування даного кримінального провадження, а після того як справа була направлена на додаткове розслідування та були проведені додаткові слідчі дії, у тому числі і за участю свідка ОСОБА_8, останній змінив свої показання, посилаючись на те, що казав неправду саме під час його першого допиту у судовому засіданні, що викликає великий сумнів стосовно правдивості показань даного свідка, у зв'язку з чим такі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинувачених у відповідності до вимог ст.62 Конституції України і суд не може посилатися на такі показання при обґрунтуванні обвинувачення.

У зв'язку з наявністю суттєвих протиріч у показаннях свідка ОСОБА_8, який є головним свідком у даному кримінальному провадженні, суд не може визнати допустимими і докази, які були отримані за його участю.

Так, свідок ОСОБА_8 під час його першого допиту у судовому засіданні пояснював, що він ніколи не впізнавав осіб за фотокартками, а відповідні протоколи підписував на прохання працівників міліції. Це викликає великий сумнів щодо законності проведення та оформлення таких слідчих дій, як пред'явлення фотознімків для впізнання, згідно яких свідок ОСОБА_8 начебто впізнав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які згідно обвинувачення вчинили крадіжку залізної руди, у зв'язку з чим отримані в результаті таких слідчих дій докази у вигляді протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання (т.2 а.с.82-85; т.2 а.с.138-139), суд не може вважати допустимими і не вправі посилатися на них при обґрунтуванні обвинувачення.

Не можна вважати допустимими і докази, отримані органом досудового розслідування під час пред'явлення свідку ОСОБА_8 осіб для впізнання, оскільки цей свідок під час його першого допиту у судовому засіданні пояснював, що особи для впізнання йому пред'являлися, однак цих осіб він раніше не бачив, тому перед впізнанням йому працівники міліції показували на особу, на яку потрібно було показати. Внаслідок цього суд має сумніви стосовно законності слідчих дій у вигляді пред'явлення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для впізнання свідку ОСОБА_8, у зв'язку з чим отримані в результаті таких слідчих дій докази у вигляді протоколів пред'явлення осіб для впізнання (т.2 а.с.93-95; т.2 а.с.143-145; т.5 а.с.123-125), суд не може вважати допустимими і не вправі посилатися на них при обґрунтуванні обвинувачення.

Оскільки судом не приймаються в якості доказів вищезазначені протоколи пред'явлення фотознімків та осіб свідку ОСОБА_8 для впізнання внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення таких слідчих дій, то відповідно не можуть бути і доказами показання понятих, які були присутні при таких слідчих діях, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19

Крім того, показання зазначених свідків, надані ними у судовому засіданні, не містять конкретних даних, які суд може використати при ухваленні обвинувального вироку, а навпаки свідчать про порушення слідчим порядку проведення таких слідчих дій.

Так, під час пред'явлення свідку ОСОБА_8 фотознімків для впізнання (т.2 а.с.82-85; т.2 а.с.138-139), згідно яких свідок начебто впізнав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, понятими були ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Однак допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що чоловік похилого віку когось впізнавав за фотознімками, однак кого саме він впізнав не знає і самих фотознімків не бачив.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачених він не знає, ніколи з ним слідчих дій по даному кримінальному провадженню не проводилося, підписав надані йому папери на прохання працівників міліції.

Із зазначеного вбачається суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення таких слідчих дій як пред'явлення фотознімків для впізнання, оскільки виходить, що фактично ці слідчі дії здійснювалися у відсутності понятих, що було недопустимим згідно вимог діючого на час проведення таких дій законодавства, зокрема ч.1 ст.127 та ч.6 ст.174 КПК України 1960 року.

Під час пред'явлення свідку ОСОБА_8 осіб для впізнання (т.2 а.с.93-95; т.2 а.с.143-145; т.5 а.с.123-125), згідно яких свідок начебто впізнав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, понятими були ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19

Однак свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що конкретно пояснити він нічого не може, оскільки працівники міліції часто його залучають понятим, він навіть посварився зі слідчим, оскільки те, що було зазначено у протоколі, він не пам'ятає. В залі судових засідань знайомих осіб не бачить.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що коли чоловік похилого віку впізнавав особу, він стояв з табличкою рядом з особами серед яких впізнавали осіб за підозрою у вчиненні злочину. Кого впізнав чоловік він не бачив, оскільки впізнання здійснювалося за склом, тобто фактично зазначений свідок понятим не був.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що він раніше знав обвинувачених і був понятим, коли чоловік похилого віку впізнавав осіб за підозрою у вчиненні злочину по факту крадіжки, однак що саме було викрадено йому невідомо. Чоловік впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що у серпні 2012 року він був понятим в ЛВ на ст.Синельникове Придніпровської залізниці і бачив як чоловік похилого віку показав на особу, яка начебто вчинила злочин. Кого впізнав не пам'ятає, у залі судового засідання цю особу не впізнає.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що у 2012 році він був понятим при тому, як чоловік похилого віку впізнавав особу, яка підозрювалася у вчиненні злочину, однак кого саме впізнав чоловік сказати не може, у залі судового засідання нікого не впізнає.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що він був статистом, коли чоловік похилого віку впізнавав особу, яка підозрювалася у вчиненні злочину, однак кого чоловік впізнав сказати не може і у залі судового засідання нікого не впізнає.

Зі змісту показань зазначених свідків вбачається, що вони не містять конкретних даних, які стосуються даної справи, оскільки жодний свідок не знає особу, яка впізнавала та осіб, яких впізнавала ця особа, і у судовому засіданні осіб, яких начебто впізнавали, свідки впізнати не змогли. Лише свідок ОСОБА_14 зазначив, що знає ОСОБА_2 і саме їх впізнав чоловік похилого віку як осіб, що вчинили крадіжку, однак у чому саме обвинувачувалися ці особи не знає, що за чоловік впізнавав цих осіб пояснити не може, що також свідчить про відсутність в цих показаннях конкретних даних, які стосуються даного кримінального провадження, тим більше, що обвинувачені раніше підозрювалися і у вчиненні інших кримінальних правопорушень і можливо ця слідча дія не стосувалася даного кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що такі докази, як показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19, а також всі протоколи пред'явлення свідку ОСОБА_8 фотознімків та осіб для впізнання не є допустимими доказами у даному кримінальному провадженні і на них не вправі посилатися суд при обґрунтуванні обвинувачення.

З показань свідка ОСОБА_23 також неможливо дійти висновку про винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за фактом викрадення брикетів залізної руди, оскільки безпосереднім свідком цим подіям ОСОБА_23 не був та обличчя осіб, які з його слів залізли до вагону потягу, не бачив.

З огляду на викладені обставини, а також зважаючи на можливі суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час досудового розслідування даного кримінального провадження, суд також ставить під сумнів правдивість показань допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_27 та ОСОБА_25, оскільки вони є працівниками міліції, по характеру служби пов'язані з працівниками органу досудового розслідування, безпосередньо приймали участь у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим вони можуть бути заінтересованими в результатах даного кримінального провадження і давати суду неправдиві свідчення.

Крім вищезазначених доказів, сторона обвинувачення доводила вину ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за фактом крадіжки брикетів залізної руди наступними доказами:

протоколом огляду місця події - ділянки 1033 км перегону ст.Синельникове-1 - ст.Івківка Придніпровської залізниці, де були виявлені та вилучені десять мішків залізної руди (т.2 а.с.12);

протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2 (т.2 а.с.130-132);

висновком судової металознавчої експертизи №8875 від 24 вересня 2013 року, згідно якої виявлені на предметах одягу, змивах з долонь та фрагментах нігтьових пластин ОСОБА_2 та надані на дослідження брикети руди мають спільну родову належність, а мікрочастинки заліза, виявлені на одязі ОСОБА_2, та надані брикети руди мають спільну групову належність (т.5 а.с.162-168).

Однак суд вважає, що і ці докази покласти в основу обвинувачення при ухваленні обвинувального вироку неможливо.

Так, протокол огляду місця події лише засвідчує факт вилучення працівниками міліції на ділянці 1033 км перегону ст.Синельникове-1 - ст.Івківка Придніпровської залізниці десяти мішків залізної руди, однак вказаний протокол не є прямим доказом вчинення крадіжки цієї руди саме обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Протокол відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2, де начебто останній показав обставини вчиненої ним крадіжки залізної руди, не є допустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Так, зі слів обвинуваченого ОСОБА_2 він сам нічого не показував, а протокол підписав під психічним примусом, що у даному кримінальному провадженні не можна не взято до уваги, особливо на можливі допущені органом досудового розслідування істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, на які вказував свідок ОСОБА_8 під час його допиту у судовому засіданні 11 квітня 2013 року.

Крім того, зазначений протокол відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2 суперечить вимогам ч.1 ст.127 діючого на той час КПК України 1960 року, де зазначено, що при провадженні відтворення обстановки і обставин події обов'язкова присутність не менше двох понятих, оскільки згідно даного протоколу, понятими під час проведення відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2 були ОСОБА_11 та ОСОБА_15

У судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що конкретно пояснити він нічого не може, оскільки працівники міліції часто його залучають понятим, він навіть посварився зі слідчим, оскільки те, що було зазначено у протоколі він не пам'ятає. В залі судових засідань знайомих осіб не бачить.

ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що у серпні 2012 року він був понятим під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_2, який показав як скинув мішки з залізною рудою з потягу. Однак скільки було руди не пам'ятає і показати ОСОБА_2 не може, оскільки у залі судових засідань його не впізнає.

З огляду на зміст цих показань, суд не може визнати протокол відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2 допустимим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки існує великий сумнів стосовно присутності понятих під час проведення даної слідчої дії, що позбавляє суд можливості посилатися на такий доказ при обґрунтуванні обвинувачення.

Згідно висновку судової металознавчої експертизи №8875 від 24 вересня 2013 року виявлені на предметах одягу, змивах з долонь та фрагментах нігтьових пластин ОСОБА_2 та надані на дослідження брикети руди мають спільну родову належність, а мікрочастинки заліза, виявлені на одязі ОСОБА_2, та надані брикети руди мають спільну групову належність. Однак одного лише висновку експертизи при відсутності інших належних і допустимих доказів вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення не є достатнім доказом для ухвалення судом обвинувального вироку.

Так, зазначений висновок стосується лише одного з обвинувачених - ОСОБА_2 і не має жодного відношення до інших обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також необхідно зазначити, що одного лише експертного висновку не достатньо для з'ясування всіх обставин, перелічених у ч.1 ст.91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки даний висновок сам по собі не підтверджує таких обставин, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив його вчинення.

Крім того, з показань обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається, що в день його затримання, взяття одежі та змивів з рук, його одежа та руки були замарані у зв'язку з ремонтом мотоциклу, у зв'язку з чим не виключається можливість появи слідів заліза на одязі та руках обвинуваченого саме від здійснення ремонту транспортного засобу, а не від викрадення залізної руди.

Отже, оцінивши кожний наданий суду стороною обвинувачення доказ в обґрунтування винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за фактом крадіжки брикетів залізної руди 15 серпня 2012 року, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення в порушення вимог ч.1 ст.92 КПК України не доведено обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, що є підставою для виправдання обвинувачених у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Також сторона обвинувачення доводить факт викрадення обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 трьох двойних фітінгових упорів 27 серпня 2012 року наступними доказами:

протоколом огляду місця події - 3 та 4 колії території південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29, а також в присутності малолітніх свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31,працівниками міліції були виявлені три двойні фітингові упори (т.2 а.с.215-217);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_30 в присутності понятих ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 та ОСОБА_35 впізнав ОСОБА_2 (т.3 а.с.14-16);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_31 в присутності понятих ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 та ОСОБА_35 впізнав ОСОБА_2 (т.3 а.с.17-19);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_30 в присутності понятих ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_35 впізнав ОСОБА_4 (т.3 а.с.28-30);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_31 в присутності понятих ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_35 впізнав ОСОБА_4 (т.3 а.с.31-33);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_38 в присутності понятих ОСОБА_39, ОСОБА_9, ОСОБА_40 та ОСОБА_41 впізнав ОСОБА_2 (т.3 а.с.49-51);

протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_38 в присутності понятих ОСОБА_39, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_42 впізнав ОСОБА_4 (т.3 а.с.55-57);

показаннями малолітнього свідка ОСОБА_38, який у судовому засіданні пояснив, що він бачив двох хлопців, віком приблизно 19-20 років, які знімали залізо з вагону. Що саме знімали видно не було, оскільки вони знаходилися на відстані. Він в цей час був разом з ОСОБА_30 та ОСОБА_31 біля паркану ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області. Хлопці просили їх нікому не казати про те, що вони бачили і пропонували гроші, однак він побіг та повідомив про цей факт працівникам міліції. На фотокартках в т.3 на а.с.50 свідок впізнав ОСОБА_2, а ОСОБА_4 у т.3 на а.с.56 не впізнав;

показаннями малолітнього свідка ОСОБА_30, які аналогічні показанням малолітнього свідка ОСОБА_38 При цьому, на фотокартках свідок ОСОБА_30 обвинуваченого ОСОБА_4 у т.3 на а.с.29 чітко не впізнав, ОСОБА_2 у т.3 на а.с.15 взагалі не впізнав;

показаннями малолітнього свідка ОСОБА_31, які аналогічні показанням малолітнього свідка ОСОБА_38 При цьому, свідок ОСОБА_31 на фотокартках у т.3 на а.с.32 обвинуваченого ОСОБА_4 впізнав, а обвинуваченого ОСОБА_2 у т.3 на а.с.18 не впізнав;

показаннями свідка ОСОБА_28, який у судовому засіданні пояснив, що приблизно два роки тому восени його працівники міліції попросили показати місце розташування десятої колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області, звідки були викрадені деталі з вагону. З ними було два малолітніх хлопчика. Між другою та третьою колією була знайдена одна деталь, яку дітям не пред'являли. Діти пояснювали, що там хлопці знімали деталі з вагону, але що саме знімали не пояснювали. На думку свідка вони і не могли пояснити внаслідок свого малолітнього віку;

показаннями свідка ОСОБА_29, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли два малолітніх хлопця показували працівникам міліції, що з вагону потягу, який раніше знаходився на першій колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області, якісь хлопці знімали деталі. Які деталі не розповідали. Коли вже поверталися назад, між третьою та четвертою колією працівники міліції знайшли якісь деталі, однак що за деталі свідок не бачив, оскільки працівники міліції їх забрали та не показували. Щоб він давав слідчому показання про те, що начебто малолітні хлопці самі показали на ці деталі, свідок не пам'ятає;

показаннями свідка ОСОБА_32, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли малолітній хлопець разом з матір'ю впізнавав злочинця. Він знаходився біля дитини, однак кого саме впізнав хлопець не пам'ятає, у судовому засіданні нікого не впізнає, скільки було слідчих дій не пам'ятає;

показаннями свідка ОСОБА_33, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли малолітній хлопець разом з матір'ю впізнавав злочинця. Хлопцю пред'являлося двоє осіб, однак кого саме впізнав хлопець не пам'ятає, у судовому засіданні нікого не впізнає;

показаннями свідка ОСОБА_34, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли малолітній хлопець разом з матір'ю впізнавав злочинця. Коли впізнавав молодший за віком хлопець він був статистом. Кого саме впізнали хлопці і чи впізнали взагалі не знає, у судовому засіданні нікого не впізнає;

показаннями свідка ОСОБА_35, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли двоє малолітніх хлопця впізнавали злочинців. Взагалі було чотири слідчі дії, кожний хлопець впізнавав по дві особи, однак кого саме впізнали хлопці і чи впізнали взагалі не пам'ятає, у судовому засіданні нікого не впізнає;

показаннями свідка ОСОБА_36, який у судовому засідання пояснив, що він знає обвинувачених, однак конкретно по кримінальному провадженню нічого не пам'ятає. Начебто було якесь впізнання, однак що саме відбувалося сказати не може;

показаннями свідка ОСОБА_43, який у судовому засіданні пояснив, що одного разу він був статистом серед інших трьох осіб, серед яких малолітній хлопець впізнавав злочинця. Один раз він також був понятим, коли хлопець впізнавав злочинця, однак наскільки він пам'ятає, хлопець нікого не впізнав;

показаннями свідка ОСОБА_39, який у судовому засіданні пояснив, що обставин подій, свідком яких він був, не пам'ятає;

показаннями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли малолітній хлопець при пред'явленні осіб для впізнання в присутності матері впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

показаннями свідка ОСОБА_44, який у судовому засіданні пояснив, що він був статистом разом з ще трьома особами, серед яких малолітній хлопець впізнавав злочинця. З його участю була лише одна слідча дія, більше він ніде участі не приймав. Кого саме впізнав хлопець та чи впізнав взагалі йому невідомо;

показаннями свідка ОСОБА_41, який у судовому засіданні пояснив, що насправді він нічого не бачив, оскільки знаходився в кафе, звідки коли його запросили працівники міліції до ЛВ на ст.Синельникове Придніпровської залізниці, де він лише поставив свій підпис і жодних слідчих дій з його участю не проводилося;

показаннями свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні пояснив, що він був понятим, коли малолітній хлопець при пред'явленні осіб для впізнання в присутності матері впізнав особу, яка викрадала деталі з вагону, однак кого саме хлопець впізнав сказати не може і у залі судового засідання нікого не впізнає.

Суд вважає, що показання зазначених свідків, які були надані у судовому засіданні, не містять конкретних даних, які суд може використати при ухваленні обвинувального вироку.

Так, під час пред'явлення малолітнім свідкам ОСОБА_30 та ОСОБА_31 особи для впізнання (т.3 а.с.14-19), згідно яких свідки начебто впізнали ОСОБА_2, понятими були ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 та ОСОБА_35

Однак зазначені особи були допитані у судовому засіданні в якості свідків і кожний з них пояснив, що кого саме впізнали малолітні хлопці їм невідомо, у судовому засіданні нікого не впізнають. Такі показання викликають сумнів стосовно їх достовірності та законності проведення слідчих дій за участю таких понятих, оскільки з наданих ними показань вбачається, що ці свідки фактично понятими не були і обставин та результатів проведеного впізнання пояснити не можуть.

Під час пред'явлення малолітнім свідкам ОСОБА_30 та ОСОБА_31 особи для впізнання (т.3 а.с.28-33), згідно яких свідки начебто впізнали ОСОБА_4, понятими були ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_45 та ОСОБА_35

Під час допиту зазначених осіб в якості свідків у судовому засіданні також конкретних даних щодо процедури та результатів проведення впізнання з'ясувати не вдалося, оскільки ці свідки також не змогли вказали особу, яка впізнавала, осіб, яких впізнавали, та конкретний час проведення впізнання.

Така ж сама ситуація вбачається і при допиті у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_39, ОСОБА_9, ОСОБА_44, ОСОБА_41, ОСОБА_12, які згідно протоколів пред'явлення особи для впізнання були понятими під час пред'явлення малолітньому свідку ОСОБА_38 особи для впізнання (т.3 а.с.49-51, т.3 а.с.55-57), згідно яких свідок начебто впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Жодних конкретних показань стосовно осіб, яких впізнали, свідки сказати не змогли, а з показань свідка ОСОБА_41 взагалі вбачається незаконність дій органу досудового розслідування, оскільки цей понятий не брав участі у слідчій дії, а лише поставив свій підпис у протоколі на прохання працівників міліції.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить можливим визнати показання вищезазначених свідків належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки зі змісту цих показань неможливо встановити обставини, що мають значення для кримінального провадження, а також існує сумнів стосовно законності проведення слідчих дій з участю цих свідків.

Малолітні свідки ОСОБА_30, ОСОБА_31 та ОСОБА_38 у судовому засіданні пояснили, що бачили, як двоє хлопців знімають залізо з вагону, однак на фотознімках впізнати кожного хлопця жодний свідок не зміг. Також суд звертає увагу на те, що під час проведення впізнання з малолітніми свідками, кожному з них було не більше 10 років, знаходилися вони на певній відстані від осіб, які начебто вчиняли крадіжку деталей з вагону, впізнання проводилося більше ніж через два тижня після зазначених подій, а з участю свідка ОСОБА_38 майже через місяць, і тим не менш кожний малолітній свідок під час досудового розслідування чітко впізнав кожну особу, яку начебто він бачив 27 серпня 2012 року, що ставить під сумнів достовірність показань зазначених свідків та результатів проведених з їх участю слідчих дій.

Крім усього вищезазначеного, органом досудового розслідування залишилося також нез'ясованим, у крадіжці чого саме обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що має суттєве значення у даному кримінальному провадженні.

Так, сторона обвинувачення доводить факт скоєнні крадіжки трьох фітингових упорів саме ОСОБА_2 та ОСОБА_4 показаннями малолітніх свідків, а також протоколом огляду місця події (т.2 а.с.215-217), зі змісту якого вбачається, що за результатами огляду місця, звідки зі слів малолітніх хлопців два хлопця вчиняли крадіжку заліза з вагону, були знайдені три фітингові упори, які начебто ці хлопці викрали.

Однак з показань допитаних у судовому засіданні малолітніх свідків ОСОБА_38, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 вбачається, що вони знаходилися на відстані від хлопців, які викрадали залізо з вагону, у зв'язку з чим що саме викрадалося вони не бачили.

Згідно зазначеного протоколу огляду місця події, огляд проводився в присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 пояснив, що приблизно два роки тому восени його працівники міліції попросили показати місце розташування десятої колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області, звідки були викрадені деталі з вагону і з ними було два малолітніх хлопчика. Однак діти не пояснювали що саме викрадалося з вагону і не могли цього пояснити внаслідок свого малолітнього віку;

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 пояснив, що він був понятим, коли два малолітніх хлопця показували працівникам міліції, що з вагону потягу, який раніше знаходився на першій колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області, якісь хлопці знімали деталі, однак які саме деталі не розповідали. Коли вже поверталися назад, між третьою та четвертою колією працівники міліції знайшли якісь деталі, однак що за деталі свідок не бачив і працівники міліції їх не показували.

У зв'язку з цим суд не має достатніх доказів для обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки саме трьох двойних фітінгових упорів, навіть якщо малолітні свідки саме їх бачили 27 серпня 2012 року на території південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м.Синельникове Дніпропетровської області.

Згідно з вимогами Закону, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена.

Такі вимоги органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не дотримані, докази відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збиралися з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України на підставі незаконних процесуальних рішень та дій.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Згідно ст.ст.1, 2, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд роз'яснює, що в місячний термін ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право звернутися до суду першої інстанції, що розглядав справу, з вимогою про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Заявлений Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» цивільний позов про стягнення з осіб, винних у вчиненні крадіжці трьох двойних фітінгових упорів, матеріальної шкоди в розмірі 1140,00 грн. підлягає залишенню без розгляду в порядку ч.3 ст.129 КПК України у зв'язку з виправданням обвинувачених через їх непричетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КПК України.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підлягає скасуванню.

Оскільки строк дії обраного обвинуваченим під час досудового розслідування кримінального провадження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчився та у зв'язку з їх виправданням, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід їм не обирати.

Речові докази по справі - 580 кг залізної руди та п'ять штук брикетів залізної руди необхідно повернути ДП «Придніпровська залізниця», а три штуки двойних фітингових упорів підлягає поверненню ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски».

Речові докази по справі - мобільний телефон марки «Samsung» GT-E 1080 W, футболку та шорти темного кольору підлягає поверненню ОСОБА_2, а зрізи нігтьової пластини в кількості двох штук необхідно знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 284, 369, 370, 371, 372, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та виправдати.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та виправдати.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та виправдати.

Кримінальне провадження закрити за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в суді і вичерпанням можливостей їх отримання.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_2, скасувати.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_3, скасувати.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_4, скасувати.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази по справі - 580 кг залізної руди та п'ять штук брикетів залізної руди - повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця».

Речові докази по справі - три штуки двойних фітингових упорів повернути - Державному підприємству «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски».

Речові докази по справі - мобільний телефон марки «Samsung» GT-E 1080 W, футболку та шорти темного кольору повернути ОСОБА_2.

Речові докази по справі - зрізи нігтьової пластини в кількості двох штук - знищити.

Цивільний позов Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» про стягнення з осіб, винних у вчиненні крадіжці трьох двойних фітінгових упорів, матеріальної шкоди в розмірі 1140,00 грн., залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а виправданим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Ю. В. Гречко