Постанова № 39606405, 02.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2338/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 04 лютого 2014 року №61/16-07-22.14/37937729, складений на підставі проведеної Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Атлант-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 7368,66 грн, за грудень 2013 року у сумі 180,57 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Сіммегабуд" на момент здійснення господарської операції було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарська операція із вказаним контрагентом носила реальний характер та повністю відображена в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, звертав увагу суду, що відповідач не мав права приймати податкове повідомлення рішення до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 02 липня 2014 року телефонограмою повідомив суду про неможливість прибуття у судове засідання та просив провести розгляд справи без його участі /а.с. 168/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що Гадяцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29 вересня 2013 року №50/22.7/35650695 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіммегабуд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року.

За висновками зустрічної звірки контролюючим органом не підтверджено реальність проведення господарських операцій між платниками податків з ТОВ "Сіммегабуд".

Відповідач звертає увагу, що видаткова накладна згідно договору з ТОВ "Сіммегабуд" виписана 31 липня 2013 року, а експрес ТТН 18 жовтня 2013 року. У експрес ТТН ТОВ "Нова пошта" від 18 жовтня 2013 року №59998005119505 відсутня печатка ТОВ "Нова пошта", відсутні дані, що ідентифікують особу, яка отримала товар, дата отримання товару. В експрес ТТН зазначено, що розрахунки за послуги здійснювались у готівковій формі, але на підприємстві відсутня каса.

У зв'язку з вищенаведеним, на думку відповідача, ТОВ "Атлант-7" було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ "Сіммегабуд" /а.с.118-119/.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" зареєстровано як юридична особа 17 квітня 2012 року, ідентифікаційний код 37937729, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 7/.

У період з 21 січня 2014 року по 28 січня 2014 року Гадяцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Атлант-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 04 лютого 2014 року №61/16-07-22.14/37937729 /а.с. 25-82/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7549,23 грн, у тому числі за липень 2013 року у сумі 7368,66 грн, за грудень 2013 року у сумі 180,57 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що Гадяцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29 вересня 2013 року №50/22.7/35650695 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіммегабуд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року /а.с. 64/.

За висновками зустрічної звірки контролюючим органом не підтверджено реальність проведення господарських операцій між платниками податків з ТОВ "Сіммегабуд" /а.с. 65-68/.

Також, у ході перевірки не надано товаросупроводжувальних документів, підтверджуючі фактичне відвантаження та транспортування товару /а.с. 68/.

У ході розгляду заперечення на Акт перевірки ТОВ "Атлант-7" надано експрес ТТН ТОВ "Нова пошта" від 18 жовтня 2013 року №59998005119505, у якій відсутня печатка ТОВ "Нова пошта", відсутні дані, що ідентифікують особу, яка отримала товар, дата отримання товару. В експрес ТТН зазначено, що розрахунки за послуги здійснювались у готівковій формі, але на підприємстві відсутня каса.

Таким чином, на думку контролюючого органу, на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Атлант-7" завищено суму податкового кредиту на суму 7368,66 грн, у тому числі за липень 2013 року на 7368,66 грн /а.с. 71/.

Крім того, у Акті перевірки зазначено про порушення податкового законодавства, які відображено у пункті 3.2.1 та пункті 3.2.2 розділу 3 Акта перевірки та які призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн /а.с. 72/.

Однак, зі змісту Акту перевірки судом не встановлено, які саме порушення та з якими контрагентами призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн.

На підставі Акту перевірки Гадяцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9436,54 грн, у тому числі 7549,23 грн за основним платежем, 1887,31 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 84/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 29 травня 2014 року №0001132200, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо безпідставності винесення податкового повідомлення-рішення у зв'язку з прийняттям постанови про закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 78.11 статті 78 Податкового кодексу України однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки визначено отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Зі змісту наказу "Про проведення перевірки" від 20 січня 2014 року №35, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 120/, судом встановлено, що документальну позапланову перевірку ТОВ "Атлант-7" проведено на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 18 грудня 2013 року по кримінальній справі №12013180070000208, порушеної відносно, крім інших, засновника ТОВ "Атлант-7" ОСОБА_2

Згідно пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 58.4. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Однак, судом встановлено, що 27 лютого 2014 року т.в.о. начальника відділу СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Павленко-Слив'як Г.В. прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12013180070000208 у зв'язку з відсутністю у діяннні, крім інших, ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень /а.с. 97-100/.

Відсутність в діянні складу кримінального правопорушення є реабілітуючою підставою, тобто обставиною, при закритті провадження за якою підозрюваний вважається непричетним до вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, Гадяцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення без урахування постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діяннні складу кримінальних правопорушень.

Щодо суті порушень, виявлених у Акті перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що 185.1. об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 186.1. статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Сіммегабуд" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, судом встановлено, що 30 липня 2013 року між ТОВ "Сіммегабуд" (Постачальник) та ТОВ "Атлант-7" (Покупець) укладено договір №13 /а.с. 87-88/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник протягом строку дії даного Договору передає у власність Покупцю товар, а Покупець на умовах та в порядку, визначених даним Договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними у накладних і приймає товар на їх підставі.

Пунктом 3.1. встановлено, що постачальник зобов'язаний поставити товар належної якості, яка вказується у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно пункту 4.3 умов Договору постачання товару здійснюється Постачальником протягом 80 календарних днів з моменту надходження суми передоплати на рахунок Постачальника.

На підтвердження виконання пункту 3.1. умов Договору представником позивача залучено до матеріалів справи завірену належним чином копію Додатку №1 до Договору від 30 липня 2013 року №13, зі змісту якої судом встановлено, що предметом Договору було постачання рушників махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас" розміром 70х140 та 50х70 /а.с. 106/.

На виконання умов вищезазначеного Договору, з урахуванням Додатку №1 до Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- податкової накладної від 31 липня 2013 року №114 (номенклатура товарів/послуг продавця рушник махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас") на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 89/;

- рахунку-фактури від 31 липня 2013 року №СФ-0000140 (назва: рушник махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас") на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 90/;

- видаткової накладної від 31 липня 2013 року №РН-0000270 (товар: рушник махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас") на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 91/.

Зазначена податкова накладна від 31 липня 2013 року №114 оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Сіммегабуд" (код ЄДРПОУ 356506950), яке на момент її видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 94-96/ та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, із Акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 31 липня 2013 року №483 на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 92/.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні 26 червня 2014 року, що перед укладення угоди з ТОВ "Сіммегабуд", позивач перевіряв в базі даних ДПС відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Сіммегабуд".

На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару до матеріалів справи залучено копію товарно-транспортної накладної ТОВ "Нова пошта" від 18 жовтня 2013 року №59998005119505 /а.с. 139/.

Відповідно пункту 4.3 умов Договору від 30 липня 2013 року №13 постачання товару здійснюється Постачальником протягом 80 календарних днів з моменту надходження суми передоплати на рахунок Постачальника.

Таким чином, суд вважає спростованими доводи відповідача, які ставлять під сумнів реальність здійснення поставки, що видаткова накладна згідно договору з ТОВ "Сіммегабуд" виписана 31 липня 2013 року, а експрес ТТН 18 жовтня 2013 року, оскільки поставка відбулась у межах 80-денного строку, визначеного Договором.

На противагу доводам відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.

Транспортування придбаного товару здійснювалося ТОВ "Нова пошта", товарно-транспортні накладні даного підприємства встановленої форми.

Суд звертає увагу, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, одержаних від виконавця, виявлені податковою інспекцією у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Суд зауважує, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Також суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні 26 червня 2014 року встановлено та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договору поставки, платіжного доручення, видаткових накладних, податкових накладних, акту-прийому-передачі, що придбані у ТОВ "Сіммегабуд" рушники махерові були у подальшому реалізовані ТОВ "Хокейний клуб "Донбас" /а.с. 107-117/.

Відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкової накладної вимогам закону під сумнів не ставляться.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сіммегабуд".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Сіммегабуд" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, у Акті перевірки зазначено про порушення податкового законодавства, які відображено у пункті 3.2.1 та пункті 3.2.2 розділу 3 Акта перевірки та які призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн /а.с. 72/.

Однак, у Акті перевірки не описано, які саме порушення та з якими контрагентами призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн.

У судовому засіданні 02 липня 2014 року, у зв'язку з чим у розгляді справи оголошувалась перерва, представник відповідача надав суду письмові пояснення /а.с. 170-175/, аналогічні за змістом Акту перевірки, однак з їх змісту судом не встановлено причин та підстав збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180,57 грн.

Таким чином, допущення позивачем порушення, які призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору (від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати), що становить 182,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 травня 2014 року №0001132200.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" (код ЄДРПОУ 37937729, місцезнаходження: вул. Драгоманова, 19А, м. Гадяч, Полтавська область) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 липня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова