Рішення № 39606221, 03.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/6089/13-ц 03.07.2014 03.07.2014 03.07.2014

Провадження № 22ц-/784/1922/2014 Головуючий у першій інстанції: Циганок В.Г.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В. та Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Яценко Л.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (далі - ПАТ КБ „Приватбанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ „Приватбанк" звернулось з позовом, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що згідно з договором від 5 жовтня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 31 жовтня 2013 року заборгованість у розмірі 15976 грн. 17 коп. (4999 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом, 9739 грн. 63 коп. - заборгованість по процентам, 500 грн. - штраф(фіксована частина), 736 грн. 96 коп. - штраф (процентна складова) позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судовий збір у розмірі 229 грн.40 коп.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 5 жовтня 2006 року станом на 31 жовтня 2013 року в сумі 15726 грн. 17 коп. та судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 5 жовтня 2006 року ОСОБА_3, на підставі ії заяви № б/н отримала у ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 36,00% на рік. Позичальник зобов'язувався погашати заборгованість щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

ОСОБА_3 не належним чином виконувала свої зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 31 жовтня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 15976 грн. 17 коп.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач заявляв про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 257 та ч. 2 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) і є обов'язковою для застосування судами України.

Отже, звернувшись до суду 21 листопада 2013 року (відповідно до фіскального чеку банк здав позов до установи зв'язку 21 листопада 2013 року), позивач має право на стягнення платежів, строк внесення яких настав після 21 листопада 2010 року.

За розрахунком, наданим позивачем суду апеляційної інстанції, станом на 31 жовтня 2013 року банк заборгованість за кредитом та відсотками, строк яких настав після 21 листопада 2010 року складає 9451 грн. 63 коп., в тому числі 4092 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом та 5359 грн. 55 коп. - за відсотками, виходячи з 36 %.

За таких обставин, вимоги банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом та відсотками підлягають частковому задоволенню, в межах строку позовної давності, в розмірі 9451 грн. 63 коп.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу, колегія суддів виходить з того, що п. 5.10 Правил користування платіжною карткою передбачено, що у разі порушення позичальником грошових зобов'язань більш, ніж на 30 днів, він сплачує штраф в розмірі 250 грн. та 5 % від суми позову.

Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 549 ЦК України, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

За змістом цього зобов'язання нарахування процентної (розрахункової) частини штрафу пов'язане не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення платежів), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.

А тому обґрунтованим є стягнення штрафу лише в розмірі фіксованої частини - 250 грн.

Таким чином, загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку, складає 9701 грн. 63 коп. (4092,08 + 5359,55+250).

Твердження апелянта про те, що вона погасила заборгованості в січні 2010 року, а тому не мала боргу по картці, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданим позивачем витягом з особового рахунку відповідачки та розрахунком, наданим в суді апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що позивач пред'явив позов з пропуском позовної давності стосовно усіх вимог, є необгрунтованими.

Як вбачається із заяви позичальника, ОСОБА_3 користувалась платіжною карткою з встановленим мінімальним обов'язковим платежем, що складав 7 % від суми заборгованості.

Отже, на таку карту розповсюджуються умови щодо строків та порядку погашення кредиту, які передбачені в п. 5.3 Правил користування платіжною карткою, зокрема, за цим пунктом Правил не визначався строк погашення кредиту в повному обсязі, який співпадав з останнім днем місяця вказаного на картці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не може застосовуватись правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14), в якій визначено про початок перебігу позовної давності по платіжній картці ЗАТ КБ «Приватбанк» без встановленого мінімального обов'язкового платежу, строки погашення за якою визначено п. 5.4 Правил. Зокрема, даним пунктом встановлено, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Оскільки суд першої інстанції не звернув в повній мірі належної уваги на вказані обставини справи та вимоги матеріального права, рішення суду підлягає зміні на підставі ст. 309 ЦПК України.

Також підлягає зміні відповідно до положень ч. 5 ст. 88 ЦПК України рішення в частині розподілу судових витрат. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог (60,7%) в розмірі 139 грн. 25 коп..

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 5 жовтня 2006 року в розмірі 9701 (дев'ять тисяч сімсот одна) грн. 63 коп., яка складається з боргу за кредитом в розмірі 4092 грн. 08 коп., за відсотками - 5359 грн. 55 коп., та штрафу - 250 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" 139 грн. 25 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: