Ухвала суду № 39606080, 01.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р. Справа № 876/3644/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.,

при секретарі судового засіданні Дутка І.С.

представника позивача Рісна Ю.Б.

представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001202210 від 19.11.2013 року.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що господарські операції позивача з придбання будівельних робіт, транспортно-експедиційних, консультаційних та маркетингових послуг в товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТПВ», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АТР Груп», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Ай Ті», товариства з обмеженою відповідальністю «А-Знак», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрянбуд», приватного підприємства «Юридична фірма «Фортеця були реальними та підтверджуються належно оформленими первинними документами. Зазначає, що доводи контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та неналежних доказах, а правова позиція суперечить практиці касаційного суду та Європейського суду з прав людини. Таким чином позивач був змушений звернутись до суду. Просип позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівські області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Будкомплект ПРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами даної перевірки ДПІ складено акт від 05.11.2013р. №56/22-10/36078773, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено наступні порушення, а саме: п.п. 198.3, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року на суму 385 446,78 грн., в тому числі: липень 2011 року в сумі 60478,73 грн., серпень 2011 року на суму 11676,42 грн., вересень 2011 року на суму 66666,67 грн., жовтень 2011 року на суму 41 735,43 грн., листопад 2011 року на суму 41 696,44 грн., грудень 2012 року на суму 41 674,17 грн., лютий 2012 року на суму 20006,2 грн., березень 2012 року на суму 13340,47 гри., квітень 2012 року на суму 50042,82 грн., липень 2012 року на суму 18142,42 грн., серпень 2012 року на суму 19987,01 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 05.11.2013 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення №0001202210 від 19.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Будкомплект ПРО» за платежем податок на додану вартість в сумі 578171 грн., в т.ч. за основним платежем - 385447 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192724 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

За таких обставин, апеляційний суд наголошує, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З огляду на зміст акта перевірки від 05.11.2013р. та підстави прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення в предмет доказування в даній справі входить встановлення на підставі наданих контролюючому органу до перевірки первинних та інших документів реальності господарських операцій ТОВ «Будкомплект ПРО» з його постачальниками ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «БК АТР ГРУП», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «А-Знак», ТОВ «Укрянбуд», ПП «Юридична фірма «Фортеця». Суд також повинен оцінити долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи, щодо яких в акті перевірки зазначено про їх відсутність, на предмет їх належності та допустимості як письмових доказів у цьому спорі.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У випадку, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Як вбачається з акта перевірки від 05.11.2013 року, що ТОВ «Будкомплект ПРО» не надало до перевірки контролюючому органу первинні документи, що підтверджували б факт реального придбання тих чи інших товарів, робіт чи послуг переліченими вище контрагентами. До перевірки було надано лише угоди та податкові накладні, проте не було надано актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, послуг по перевезенню вантажів, маркетингових, інформаційних та інжинірингових послуг, а також інших документів, що підтверджують реальність виконання таких господарських операцій (товарно-транспортні накладні, звіти про результати маркетингових досліджень, звіти про зміст наданих інформаційних послуг тощо). ТОВ «Будкомплект ПРО» після отримання копії акта перевірки від 05.11.2013р. не скерувало на адресу контролюючого органу в порядку, визначеному ст.ст. 44, 86 ПК України: 1) документи, перелічені в акті перевірки як відсутні; 2) заперечення на акт перевірки для спростування викладених у ньому відомостей про відсутність тих чи інших первинних документів під час перевірки.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в силу норми п. 44.6 ст. 44 ПК України такі документи були відсутні у ТОВ «Будкомплект ПРО» на час складення податкової звітності з податку на додану вартість. З огляду на це висновок контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Будкоплект ПРО» належних первинних документів на підтвердження фактичного отримання та використання у межах господарської діяльності товарів, робіт послуг від ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «БК АТР ГРУП», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «А-Знак», ТОВ «Укрянбуд», ПП «Юридична фірма «Фортеця» є правильним та ґрунтується на законі.

Щодо належності наданих до перевірки первинних документів (договорів та податкових накладних), судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05.03.2012 року за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Так, Верховний Суд України вказав, що не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами первинні документи, які посвідчують факт придбання товарів, якщо такі видані юридичними особами, які зареєстровані за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких підприємств. Формування показників податкової звітності на підставі таких первинних документів є безпідставним. Згідно з положеннями частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Як вбачається з актів перевірок постачальників, що керівники ТОВ «БК АТП Груп», ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Гарант буд сервіс» заперечують власну причетність до діяльності перелічених підприємств, пояснили, що первинних та бухгалтерських документів не підписували, податкової звітності від імені підприємства не подавали. Відтак, такі первинні та звітні документи не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що надані до матеріалів справи (відсутні під час перевірки) акти приймання-передачі послуг (транспортно-експедиційних, маркетингових, консультаційних) не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки не розкривають змісту господарських операцій та їх показників, не зрозумілий механізм визначення їх вартості (не вказано одиниці виміру, ціни, кількісних показників). Такі акти лише дублюють норми договорів щодо найменування послуги та містять вказівку про її загальну вартість.

Апеляційний суд зазначає, що контролюючий орган правомірно врахував наявну податкову інформацію, згідно якої усі перелічені контрагенти позивача не мають виробничих потужностей, основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності та реального виконання зобов'язань згідно наданих до перевірки договорів, що свідчить про те, що господарські операції фактично не відбувалися. Позивач отримав послуги в юридичних осіб, які систематично не сплачували податків, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, при тому, що позивач та його постачальники працюють в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені позовної заяви.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі №813/9290/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

З. Матковська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.07.2014 року