Рішення № 39605796, 25.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа № 911/2079/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М.,

розглянувши справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Альтура»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонтажСтройОборудование»про Стягнення 1 445 177, 72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Головач Н.М. (довіреність №03/01-юр від 03.01.2014);від відповідача:Малачли Н.Д. (довіреність №б/н від 11.06.2014).секретар судового засідання: Жиленко Е.В

Обставини справи:

30.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтура» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №17 від 22.05.2014 (вх. №2203/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонтажСтройОборудование» (далі - відповідач) про стягнення 1 445 177,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом №14-01/2014 від 14.01.2014, а саме щодо проведення повної та своєчасної оплати за товар (будівельні матеріали).

В результаті чого позивач просить суд стягнути з відповідача 1 445 177,72 грн. заборгованості за контрактом №14-01/2014 від 14.01.2014.

Крім того, в обґрунтуванні підсудності даного спору господарському суду Київської області позивач зазначає наступне.

Пунктом 6.1. контракту сторони дійшли згоди, що всі спори і розбіжності, які можуть виникнути із цього контракту чи в зв'язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо сторони не прийдуть до згоди, то справа підлягає передачі на розгляд і кінцеве вирішення в суді із застосуванням права сторони, яка продала товар.

Також, відповідно до п. 1 додаткової угоди до контракту №14-01/2014 від 15.01.2014 сторони прийшли до згоди щодо договірної підсудності у відношенні можливих спорів по даному контракту. У випадку неможливості мирного врегулювання спорів, вони підлягають розгляду в Господарському суді Київської області, Україна, з застосуванням права України.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України «Про міжнародне приватне право».

Згідно із статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також, за згодою сторін спору, - Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, коли сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

При цьому, згідно з положеннями статті 75 вказаного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом у даному випадку не визначається виключно моментом відкриття провадження у справі.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, спір підлягає розгляду в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України щодо цього знову ж таки зазначив, що відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 порушено провадження у справі №911/2079/14 та розгляд справи призначено на 25.06.2014.

23.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання б/н від 23.06.2014 (вх. №12054/14) документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 та письмові пояснення б/н від 23.06.2014 (вх. №12059/14), в яких зазначає, що не заперечує проти наявності заборгованості в розмірі 1 445 177,72 грн. за контрактом №14-01/2014 від 14.01.2014.

Також, 23.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав клопотанням б/н, б/д (вх. №12061/14) документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 та супровідний лист б/н, б/д (вх. №12221/14), яким додано до матеріалів справи докази направлення відповідачеві ухвали господарського суду Київської області від 30.05.2014.

В судове засідання 25.06.2014 представники сторін по справі №911/2079/14 з'явилися.

Представник позивача, у судовому засіданні 25.06.2014 позовні вимоги підтримав, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 25.06.2014 представник відповідача визнав вимоги викладені в позовній заяві в розмірі заявленому позивачем.

У судовому засіданні 25.06.2014 господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

14.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МонтажСтройОборудование» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено контракт №14-01/2014 (далі-контракт), відповідно до п.1.1. контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах існуючого контракту будівельні матеріали (опалубку, будівельні ліси та інше) в асортименті (далі по тексту-товар).

Відповідно до п.1.3. контракту поставка товару і його оплата по існуючому контракту буде здійснюватися партіями.

Пунктом 1.6. контракту зазначено, що існуючий контракт укладений на строк до 31.12.2015 року.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов контракту позивач у період з 22 січня 2014 року по 28 січня 2014 року здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 103 207,23 євро (за офіційний курсом НБУ станом 22.05.2014 становить 1455 177,72 грн.).

Так, відповідно до митних декларацій №100250004/2014/533108 від 03.02.2014, №100250004/2014/533129 від 03.02.2014, №100250004/2014/533136 від 08.02.2014 товар був відправлено позивачем в режимі експорту трьома поставками відповідачеві.

Пунктом 1.4. контракту сторони дійшли згоди, що найменування (асортимент), кількість і ціна за одиницю поставленого товару, а також загальна вартість за кожну поставлену партію товару, а при необхідності - інші умови поставки, узгоджуються сторонами у відповідності існуючого контракту і визначаються в комерційному рахунку (інвойсі) на кожну партію товару.

Комерційний рахунок (інвойс) на кожну партію товару є невід'ємною частиною цього контракту (п.1.4. контракту).

На виконання п.1.4 контракту сторони узгодили найменування (асортимент), кількість і ціну, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних інвойсів:

№1 від 22.01.2014 на суму 30 666,09 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 491 963,11 грн.);

№2 від 27.01.2014 на суму 31 058,41 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 498 256,93 грн.);

№3 від 14.01.2014 на суму 41 482,73 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 665 489,89 грн.) .

Копії інвойсів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

Факт передачі товару перевізнику підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародно-транспортними накладними, а саме: №436589 від 23.01.2014, №0663615 від 27.01.2014 та №047057 від 28.01.2014.

При цьому, фактичне вивезення товарів за межі України підтверджується повідомленням Яготинської митниці Міндоходів про фактичне вивезення товарів 26.01.2014 о 6:14:10 через пункт пропуску Яготин-Дорохуск; повідомленням Яготинської митниці Міндоходів про фактичне вивезення товарів 29.01.2014 о 12:30:52 через пункт пропуску Яготин-Дорохуск та повідомленням Яготинської митниці Міндоходів про фактичне вивезення товарів 31.01.2014 о 10:19:43 через пункт пропуску Яготин-Дорохуск.

В повідомленнях про фактичне вивезення товарів зазначено кількісні дані про вивезення товарів, які відповідають даним інвойсів та міжнародних товарно-транспортних накладних.

Також, письмовими поясненнями б/н від 23.06.2014 (вх. №12059/14 від 23.06.2014) відповідач підтвердив, що поставка товару за контрактом відбулася в наступному порядку відповідно до виставлених позивачем інвойсів №1 від 22.01.2014; №2 від 27.01.2014 та №3 від 14.01.2014.

Дослідивши умови контракту та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за контрактом щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар.

Як вбачається з банківської виписки за 07.02.2014 відповідач оплатив товар частково, а саме в розмірі 12 500, 00 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 200 532,21 грн.).

Крім того, відповідач у письмових поясненнях б/н від 23.06.2014 (вх. №12059/14 від 23.06.2014) підтверджує часткову проплату у розмірі 12 500,00 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 200 532,21 грн.).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.1. контракту загальна вартість контракту 900 000,00 EUR (євро).

Пунктом 4.2. контракту зазначено, що ціни по позиціям вказані в інвойсах на конкретну партію поставки.

Розрахунки по існуючому контракту проводяться в євро (п.4.4.).

Згідно п. 4.6. розрахунок за товар здійснюється після його поставки не пізніше 60 календарних днів з дня його поставки.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений контрактом, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 90 707,23 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 1 455 177,72 грн.).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач у письмових пояснення б/н від 23.06.2014 (вх. №12059/14 від 23.06.2014) визнав позовні вимоги повністю, а саме у розмірі заявленому позивачем 90 707,23 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 1 455 177,72 грн.), що підтверджують листи директора ТОВ «МонтажСтройОборудование» №9 від 17.04.2014 та №37 від 20.05.2014.

Виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 90 707,23 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 1 455 177,72 грн.) є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 90 707,23 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 становить 1 455 177,72 грн.).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МонтажСтройОборудование» (236034, Російська Федерація, місто Калінінград, вул.. Дзержинського, будинок 31, ідентифікаційний номер платника податку: 3907208486, основний державний реєстраційний номер: 1103925002170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Індустріальна, будинок, 29, ідентифікаційнйи код юридичної особи: 37867112) 1 455 177 (один мільйон чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 72 коп. заборгованості та 29 103 (двадцять дев'ять тисяч сто три) грн. 55 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 02.07.2014 року