Рішення № 39605711, 16.06.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19872/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Мельник А.В.,

при секретарі - Косенко Ю. В.,

Мисік М.А., Борисенко А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий банк», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національний Банк України, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 10479-к кошти у розмірі 52 276,67 доларів США по курсу НБУ на 31.08.2013: 417 847,42 грн., а саме:

за кредитом: 36 594,00 доларів США по курсу НБУ на 31.08.2013: 292 495,84 грн.,

по відсотках: 14 411,37 доларів США по курсу НБУ на 31.08.2013: 115 190,08 грн.,

по пені: 1 271,30 доларів США по курсу НБУ на 31.08.2013: 10 161,50 грн.

Стягнути з Відповідача на користь «Кредитні ініціативи» 3441 грн. у відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, 21 червня 2006 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізична особа - ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 10479-к.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору первинний кредитор (за Кредитним договором - Банк) зобов'язується надати Відповідачеві (за Кредитним договором - Позичальник) кредит у сумі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) доларів США..

Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язується повертати кредит, виплачувати проценти за користуванням кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 (Графік платежів).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути і позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги , відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги та чинного законодавства покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли всі права та обов'язки кредитора по кредитному договору.

Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши Відповідачеві кредит.

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого загальна заборгованість згідно кредитного договору станом на 31.08.2013 складає 52 276,67 доларів США (П'ятдесят дві тисячі двісті сімдесят шість доларів США 67 центів) по курсу НБУ на 31.08.2013: 417 847,42 грн. (Чотириста сімнадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень 42 копійки), а саме:

за кредитом: 36 594,00 доларів США (Тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири долари США 00 центів) по курсу НБУ на 31.08.2013: 292 495,84 (Двісті дев'яносто дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 84 копійки);

по відсотках: 14 411,37 доларів США (Чотирнадцять тисяч чотириста одинадцять доларів США 37 центів) по курсу НБУ на 31.08.2013: 115 190,08 грн. (Сто п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто гривень 08 копійок);

по пені: 1 271,30 доларів США (Одна тисяча двісті сімдесят один долар США 30 центів) по курсу НБУ на 31.08.2013: 10 161,50 (Десять тисяч сто шістдесят одна гривня 50 копійок).

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач звернувся до суду зі зустрічним позовом в якому просив Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення прав вимоги по зобов'язаннях що виникли на підставі Договору про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р., укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у поданій позовній заяві ТОВ «Кредитні ініціативи» посилається на те, що між ОСОБА_3 та ЗАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було підписано Договір про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р. , згідно з яким Банк повинен був надати позивачу кредит у розмірі 45000,00 доларів США, з кінцевою датою погашення до 15 червня 2026 року, зі сплатою процентної ставки у розмірі 12,5 процентів річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання, 23.06.2006 р. між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 був підписаний іпотечний договір, відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ТОВ «Кредитні ініціативи» разом із позовною заявою у якості обґрунтування позовних вимог була надана копія Договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи». За твердженням ТОВ «Кредитні ініціативи», об'єктом зазначеного договору відступлення є, зокрема, набуття ТОВ «Кредитні ініціативи» права грошової вимоги по зобов'язаннях, що виникли та виникнуть у майбутньому з укладених кредитних договорів, в тому числі і з Договору про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р., підписаного між ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Хоча, на думку позивача, доданими до первісного позову документами не підтверджено факт переходу права вимоги за кредитним договором, однак позивач, все ж, не заперечує ймовірність набуття відповідачем ТОВ «Кредитні ініціативи» цього права вимоги.

Вказаний вище договір про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року повинен бути визнаний судом недійсним в частині передачі права грошової вимоги за Договором про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 року з наступних підстав.

Боргові зобов'язання у Договорі про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р. виражені в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Згідно ч. 2 п. 3 ст. 6 Цивільного Кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який є стороною у Договорі про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р., не міг в односторонньому порядку змінити валюту зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4 Договору про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р., всі зміни та доповнення до цього кредитного договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення договору про внесення змін та доповнень, що є невід'ємною частиною даного договору.

У той же час жодних додаткових угод до договору про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зміну валюти зобов'язання, збільшення розміру щомісячних платежів чи відкриття рахунків у гривні для погашення кредиту між ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не було підписано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦК України, види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Таким законом є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93, в преамбулі якого зазначено:

«Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.»

Відповідно до приписів ч.2 ст. 2, ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю», для здійснення валютної операції сторонам необхідно отримати ліцензію НБУ- генеральну або індивідуальну. Враховуючи приписи ч.2 ст.178 ЦК України валютні цінності є об'єктом цивільних прав з обмеженою оборотоздатністю.

Позивач за первісним позовом не надав документів, які підтверджують право ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснювати операції з іноземною валютою.

Для здійснення фінансовими установами Факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, останні повинні мати відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 та яка надається фінансовим установам згідно з Положенням про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. № 297.

Відповідно до п.10.2 Договору відступлення прав вимоги, Новий кредитор заявляє та гарантує таке:

а) Новий Кредитор є юридичною особою -- фінансовою установою, створеною за законодавством України, наділеною достатнім обсягом правоздатності для укладення та виконання цього Договору;

b) Він має необхідні дозволи та статус для укладення та виконання Договору, включаючи, але без обмежень, для обслуговування кредитних договорів у іноземній валюті та отримання від Первісного Кредитора помилково сплачених коштів у іноземній валюті, та не потребує жодних додаткових дозволів та погоджень органів державної влади чи третіх осіб, в тому числі, фінансових установ;

с) Його представник був належним чином уповноважений підписати цей Договір від імені Нового Кредитора;

d) Новий кредитор також надає заяву, викладену у п. 12.2 цього Договору.

У ст. 6 Договору про передачу прав за договорами забезпечення, який було посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №1423 від 17.12.2012 р. зазначено наступне:

b) Дозволи та санкції. Цесіонарій має всі права та повноваження на укладання та виконання цього Договору. Всі дії з боку Цесіонарія, або з боку будь-якого органу влади або третьої особи, необхідні для авторизації (надання повноважень), укладення та підписання цього Договору Цесіонарієм були здійснені.

с) Неправдиві заяви. Жодні запевнення чи гарантії Цесіонарія в цьому Договорі не містять такого, що згідно з інформацією, наявною у Цесіонаря, є неправдивою заявою про суттєві умови договору. Цесіонарій навмисно не приховав будь-якого суттєвого факту...»

Відповідно до Положення «Про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій», що затверджене Постановою НБУ №297 від 09.08.2002 р.: «1.2. Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв'язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (зокрема п. 11 ст. 4 вказаного закону передбачає такий вид операцій, як факторинг), якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету.»

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.» .

Згідно Постанови НБУ №297 від 09.08.2002 р., генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку надає НБУ.

22.02.2013 р. ОСОБА_3 було направлено запит в НБУ, стосовно наявності в ТОВ «Кредитні ініціативи» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

У відповідь НБУ надіслав ОСОБА_3 листа №28-315/854/3193 від 15.03.2013 р. де, зокрема, повідомляється про те, що «Національним банком України» генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій станом на 19.07.2013 ТОВ «Кредитні ініціативи» (код за ЄДРПОУ 35326253) не надавалась».

Крім того, Постановою КМУ №1658 від 08.11.2000 року затверджено Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру. Єдиний ліцензійний реєстр, доступ до якого є відкритим, не містить інформацію про отримання ТОВ «Кредитні ініціативи» ліцензій на здійснення платежів з використанням доларів США. Підтвердження зазначеного факту є роздруківка з єдиного ліцензійного реєстру, з якої вбачається, що за запитом по коду ЄДРПОУ ТОВ «Кредитні ініціативи» ліцензій не знайдено.

Також позивачем направлялись запити до Національної комісії, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг 22.02.2013 р. У відповідь отримано лист Нацкомфінпослуг №1608/16-12 від 04.03.2013 р., у якому зазначається, що ліцензій та дозволів на провадження діяльності з надання фінансових послуг товариство не отримувало та лист №1092/16-12 від 26.07.2013р., в якому вказується, що Нацкомфінпослуг проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кредитні ініціативи», про що складено акт від 0.07.2013 року №108/16-4 ФП. За результатом перевірки встановлено, що товариством порушено вимоги чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Наведене підтверджує факт відсутності у ТОВ «Кредитні ініціативи» генеральної чи індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою.

Отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» не має необхідного обсягу цивільної правоздатності для здійснення будь-яких операцій з іноземною валютою, у тому числі здійснення операцій з факторингу, нарахування відсотків та штрафних санкцій за операціями в іноземній валюті або приймання від позичальника коштів в іноземній валюті без отримання генеральної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою.

Відповідно до п. 3. статті 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).»

Відповідно до статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до частини 2 статі 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, зі змінами та доповненнями, валютними операціями є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Позивач за зустрічним позовом не має індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій і, в свою чергу, не лише придбав борг в іноземній валюті, але й сформував позовну вимогу за котрою вимагає стягнення саме іноземної валюти, а не її еквіваленту.

У зв'язку з відсутністю такої ліцензії, позивач не має права на отримання грошових коштів в іноземній валюті.

ТОВ «Кредитні ініціативи», всупереч заявам і гарантіям, викладеним в п.10.2 Договору відступлення прав вимоги від 17.12.12р. не має повної цивільної правоздатності, зокрема, стосовно обслуговування кредитних договорів у іноземній валюті. Так як, відповідно до п. 3. ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею ліцензії.

У ТОВ «Кредитні ініціативи» відсутні генеральна чи індивідуальна ліцензія на здійснення операцій з іноземною валютою, а відтак, відсутнє право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями. ТОВ «Кредитні ініціативи» не має право нараховувати проценти в іноземній валюті та вимагати від Позичальників здійснення платежів в іноземній валюті на свою користь.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до приписів ч. 1 ст 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року в частині відступлення прав вимоги по зобов'язаннях, що виникли на підставі Договору про іпотечний кредит №10479-к від 21.06.2006 року (валютна операція з переходом прав власності на валютні цінності) має бути визнаний судом недійсним, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, так як вчинений з порушенням правового режиму обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив повністю задовольнити вимоги позовної заяви., в задоволенні зустрічного позову просив відмовити .

Відповідач та представник відповідача просили відмовити у позові, зустрічний позов підтримали з викладених в ньому підстав.

Представники відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий банк», та третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Представник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий банк» в письмових запереченнях просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2006 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізична особа - ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 10479-к.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору первинний кредитор (за Кредитним договором - Банк) зобов'язується надати Відповідачеві (за Кредитним договором - Позичальник) кредит у сумі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) доларів США..

Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язується повертати кредит, виплачувати проценти за користуванням кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 (Графік платежів).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути і позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги , відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

Відповідно до умов Договору та чинного законодавства Покупець набуває усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержував від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до акту приймання передачі документації від 20.02.2013 року ( т.3 а.с.62) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не передавало ТОВ «Кредитні ініціативи ) оригінал документу що підтверджує видачу кредиту та оригінал кредитного договору.

Таким чином у ТОВ «Кредитні ініціативи» відсутні документи які засвідчують його права за захистом яких він звернувся до суду

Таким чином, відсутні у справі докази того, що позивач набув права вимоги за кредитним договором.

Крім того позивачем не надано докази належного повідомлення відповідача та його особисту обізнаність про заміну кредитора, що унеможливлює заявлення вимог про виконання обов'язку сплати заборгованості новому кредиторові.

У силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність первисного позову та відмовляє у його задоволенні.

Зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.3.3. Кредитного договору передбачено, укладеного 21.06.2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передбачено, що банк має право відступити право вимоги за цим договором з наступним повідомленням позичальника про особу нового кредитора протягом 5-ти днів з моменту укладення банком з цього приводу договору.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

17 грудня 2012 р. між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено:

- Договір відступлення прав вимоги, згідно умов якого всі вимоги, як кредитора до ОСОБА_3 перейшли до ТОВ «Кредитні Ініціативи» та

- Договір про передачу прав за договорами забезпечення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, 17.12.2012р.

Пунктом 2.2 Договору відступлення прав вимоги передбачено - новий кредитор (ТОВ «Кредитні Ініціативи») набуває усіх прав вимоги первісного кредитора (Промінвестбанк) за Кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимоги від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови Кредитного договору не містять будь-яких застережень щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, а навпаки, п. 5.3.3. Кредитного договору передбачено право Банку відступити право вимоги.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено наступне:

- п.5 ч.1 ст.1 «фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

ч.5 статті 5 «Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.»

Частиною 3 статті 91 ЦК України прямо передбачено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Дане право передбачено відповідним свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кредитні Ініціативи, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 22.09.2008р. за № ФК 214.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом (ТОВ «Кредитні Ініціативи») має всі необхідні дозволи та ліценції, передбачені чинним законодавством для вчинення оскаржуваного правочину.

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» мало необхідний обсяг дієздатності для укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги , а тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 74, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий банк», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національний Банк України, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий