Вирок № 39605430, 07.07.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/11435/13-кПровадження № 1-кп/591/75/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Бурда Б.В.

при секретарі - Дворядкіній М.П.

з участю - прокурора Бикової Ю.Ю..

потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Суми Інтер Медіа», має двох неповнолітніх дітей, проживаючого в АДРЕСА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного райсуду м. Суми із позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів за договором позики.

У вказаній справі за клопотанням ОСОБА_1 Ухвалою Зарічного райсуду м. Суми від 19.07.2010 року були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно ОСОБА_2, в тому числі і грошові кошти, що знаходяться на його рахунках в установах банку на суму заявленого ОСОБА_1 позову 59 000 гривень.

26.07.2010 року на підставі вказаної ухвали Зарічного райсуду м. Суми від 19.07.2010 року було відкрите виконавче провадження № 20549820 та постановою державного виконавця від 26.07.2010 року накладено арешт на все майно ОСОБА_2, в тому числі і грошові кошти, що знаходяться на його рахунках в установах банку на суму заявленого ОСОБА_1 позову 59 000 гривень, а також заборонено відчужувати будь яке майно. Вказана постанова була доведена до відома ОСОБА_2 та ніким не оскаржувалася. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 було достовірно відомо, що відносно його майна, в тому числі грошових коштів в банках, діяла заборона відчуження з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1

Рішенням Зарічного районного суду від 21 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні частково та на його користь з ОСОБА_2 було стягнуто 30 745 грн.22 коп.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2011 року, за наслідками апеляційного перегляду Рішення Зарічного райсуду м. Суми від 21.03.2011 року, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування позикою скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 000 грн. плати за користування позикою за період з 30 червня 2008 року по 13 жовтня 2010 року, 573 грн.22 коп. повернення сплаченого збору та 120 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи у суді першої інстанції, а також 135 грн. повернення сплаченого судового збору та 120 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Вказані Рішення суду набрали законної сили та за ними з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто кошти на загальну суму 58693,44 грн.

За вказаними судовими рішеннями Зарічним районним судом м. Суми були видані виконавчі листи про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, які 16.05.2011 року були пред'явлені для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (ВДВС СМУЮ) для примусового виконання. На підставі виконавчих листів 18.05.2011 року відповідними постановами державного виконавця ВДВС СМУЮ відкриті виконавчі провадження:

- № 26564394 за виконавчим листом № 2-95 від 06.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30322 грн. 00 коп. заборгованості за договором позики, 303 грн. 22 коп. в рахунок повернення судового збору та 120 грн. 00 коп. в рахунок повернення витрат з ІТЗ розгляду справи а разом 30 745 грн.22 коп.

- № 26564529 за виконавчим листом № 2-95 від 06.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 000 грн. плати за користування позикою за період з 30 червня 2008 року по 13 жовтня 2010 року.

- № 26564503 за виконавчим листом № 2-95 від 06.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 573 грн.22 коп. повернення сплаченого збору та 120 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи у суді першої інстанції, а також 135 грн. повернення сплаченого судового збору та 120 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

які в цей же день (18.05.2011 року) були об'єднані у зведене виконавче провадження № 26920544 з іншими виконавчими провадженнями відносно боржника ОСОБА_2, що вже перебували на виконанні у державній виконавчій службі. А саме, про стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь: ВАТ «Укртелеком» в сумі 1573,46 грн. на підставі наказу № 9/41-10 Господарського суду Сумської області , ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» «Полтавське РУ ВАТ «Банк» Фінанси та кредит» в сумі 29485,43 грн. на підставі виконавчого листа № 2-403 виданого 25.06.2010 року.

При відкритті виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 постановою державного виконавця від 18.05.2011 року боржнику (ОСОБА_2) запропоновано в семиденний строк самостійно виконати рішення суду, з'явитись до державного виконавця та надати документальне підтвердження повного виконання рішень, повідомлено про права та обов'язки боржника (зокрема, про обов'язки боржника: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця, письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові, від інших осіб), а також про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню.

Не зважаючи на попередження ВДВС СМУЮ, ОСОБА_2, маючи майно та грошові кошти, сукупна вартість яких достатня для забезпечення повного виконання судових рішень, відмовився добровільно виконувати рішення судів у справі про стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_1, у зв'язку з чим ВДВС СМУЮ було розпочате примусове їх виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацію та проведенням виконавчих дій.

24.01.2012 року до ВДВС СМУЮ від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення виконавчого провадження в якому зазначене про те, що ОСОБА_2 добровільно виконує обов'язок перед іншими стягувачами у зведеному виконавчому провадженні: ним у повному обсязі погашено заборгованість перед ВАТ «Укртелеком» та здійснюється погашення боргу перед ПАТ «Банк Фінанси і кредит». Виконуватися зобов'язання перед ОСОБА_1 не буде, оскільки ОСОБА_2 вважає незаконною підставу виникнення даного зобов'язання.

Крім того, ОСОБА_2, будучі обізнаним про наявність зазначених вище судових рішень на користь ОСОБА_1, які набрали законної сили та підлягали виконанню, та попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, діючи умисно з метою їх невиконання та створення перешкод у їх виконанні, не повідомив державного виконавця про належні йому від інших осіб кошти. А саме, про наявні у нього на банківському рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» коштів, а також про кошти що підлягали йому щомісячній сплаті Сумською філією ХНУВС відповідно до договору про надання телекомунікаційних послуг.

З метою невиконання судового рішення про стягнення коштів на користь ОСОБА_1, перешкоджаючи зверненню стягнення на належне йому майно, на яке державним виконавцем вже було накладено арешт, ОСОБА_2 здійснив відчуження належних йому оптичних кабелів, змонтованих на лінійних ділянках м. Суми, спочатку своїй сестрі ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2011 року, а в подальшому (а саме 01.06.2012 року) вніс до статутного фонду ТОВ «Суми Інтер Медіа» засновником якого він був з розміром частки в 50% відсотків статутного фонду.

Також, з метою невиконання судового рішення про стягнення коштів на користь ОСОБА_1, перешкоджаючи зверненню стягнення на належне йому майно - автомобіль ВАЗ2104 д/н НОМЕР_2 (якій за постановою державного виконавця від 12.03.2012 року був оголошений у розшук та на якій державним виконавцем вже було накладено арешт), ОСОБА_2, достовірно знаючи про накладення арешту на його майно та заборони на його відчуження, 12.12.2012 року зняв вказаний автомобіль з обліку в органах ДАІ та провів його відчуження третім особам.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України не визнав та пояснив суду, що в 2012 році він ознайомився з рішеннями суду які він має викувати. Він подав заяву державному виконавцю СМУЮ з приводу перерахування коштів з його рахунку на які накладений арешт для виконання рішень, але виконавець СМУЮ відмовився це робити. Також він повідомив виконавця про наявність у нього боржника, якій за судовим рішенням винен йому кошти, але виконавець не звернув на них стягнення. Він щомісячно перераховує кошти на виконання зведеного виконавчого провадження. Зазначив, що ОСОБА_1 не повідомив рахунки куди йому слід перераховувати кошти і надав цей рахунок лише у 2013 році. Він платив по зведеному провадженню, а чомусь виконавче провадження з приводу стягнення коштів на користь ОСОБА_1 виведене з зведеного виконавчого провадження. При реєстрації ТОВ «Суми Інтер Медіа» він виступив співзасновником з часткою 50 %, зарплату почав отримувати з середини 2013 року у мінімальному розмірі. З 2013 року він вийшов зі складу засновників та передав свою частку матері (за договором дарування) , яка частково погасила його борги. Все майно вказаного товариства передано в оренду та приносить мінімальний дохід. У нього у власності з 2008 року був оптоволоконний кабель, якій він вніс у червні-липні 2012 році в якості внеску до статутного фонду ТОВ «Суми Інтер Медіа». На час передачі цього майна до статутного фонду арешт на кабель був скасований судом. Він укладав у липні 2011 року договір купівлі-продажу кабальних мереж з сестрою, але фактично мережа не передавався покупцю через несплату коштів, а у грудні 2013 року договір було розірвано. На час укладення договору купівлі-продажу він не знав про накладення арешту на ці мережі. Коли він дізнався він оскаржив дії державного виконавця до суду та арешт було скасовано судом. Пояснив, що виконавцем накладався арешт на його рахунки та квартиру. Автомобіль ВАЗ 2104 він придбав у кредит у 2006 році та цей автомобіль перебував у заставі банку. За нього незнайома людина погасила кредит перед банком, а він передав автомобіль цій людині та видав на його ім'я довіреність. Де цей автомобіль і хто його титульний власник на даний час він не знає. Щодо рішення суду пояснив, що грошей у ОСОБА_1 він не брав та з рішенням суду незгоден, але з кінця 2012 року - початку 2013 року він потроху щомісячно погашає борг ОСОБА_1. Зазначив, що виконавець наклав арешт на його майно у квартирі, але це майно з невідомих йому причин не продається. Він хоче розрахуватися з боргами та бажає виконувати рішення, але немає реальної можливості виконати рішення суду через відсутність коштів.

Незважаючи на повне не визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених вище обставинах підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, які згідно заяв сторін кримінального провадження були у належний спосіб відкриті їм.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив суду, що він перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_2 та за проханням останнього надав йому позику для ведення бізнесу. ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим він звернувся до суду та за судовим рішенням з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто кошти. Виконавчі листи він подав до ВДВС де було відкрите виконавче провадження. Зазначив, що ОСОБА_2 намагається не віддавати кошти: безпідставно звертався до суду з різними позовами, оскаржував судові рішення, звертався до органів міліції зі скаргами на нібито його незаконні дії при укладенні договору позики. Зазначив, що ОСОБА_2 має можливість виконати судове рішення, але приховує своє майно, кошти та доходи з метою невиконання судового рішення.

Поясненнями свідка ОСОБА_7, який пояснив суду, що з потерпілим познайомився в ході зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 в солідарному порядку з ОСОБА_8 на користь банку, та стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь потерпілого. Обвинувачений ухилявся від виконання судового рішення на користь банку. Заборгованість була остаточно погашена ОСОБА_8 (якій є поручителем), якій сплатив близько 16000 грн. у 2014 році. Сам ОСОБА_2 сплатив близько 13000 грн. в касу банку в 2013 році (точну дату він не пам'ятає та хто особисто вносив кошти у касу він не знає). ОСОБА_2 ухилявся від виконання усіх рішень внесених до зведеного виконавчого провадження, всіляко приховував своє майно, провів відчуження кабельних мереж незважаючи на накладення на них арешту, провів відчуження свого автомобіля.

Поясненнями свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що обвинувачений є її рідним братом. В даний час вона працює інженером на ПАТ СМПО ім.. Фрунзе. В липні 2011 року вона придбавала у брата кабельні мережі, але кошти вона не сплатила та кабелі їй не були передані. Кабелі вона мала намір здати в оренду, але їй цього не вдалося. В грудні 2013 року договір вони з братом розірвали. Про накладення арешту на мережі вона не знала. Фізичною особою підприємцем вона зареєструвалася в кінці червня 2011 року для надання послуг електрозв'язку. Пояснила, що в більшою частиною її справ як приватного підприємця займався та займається її брат - ОСОБА_2. В даний час вона продовжує надавати послуги інтернет, але яким чином це відбувається вона не знає, оскільки цими питаннями займається її брат ОСОБА_2 З 2011 року вона щомісячно оплачує послуги брату (обвинуваченому) за надання технічних консультацій.

Поясненнями свідка ОСОБА_9, яка пояснила суду, що вона займалася примусовим виконанням виконавчих документів внесених до зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 до лютого 2012 року. З повідомленням ОСОБА_1 вона дізналася про наявність у боржника кабелів, які вона описала та на які наклала арешт. В подальшому акт опису та арешту вказаних кабелів був скасований судом. Пояснила, що арешт на кабелі був накладений за технічною документацією - ПАТ «Укртелеком». Про наявність відкритих виконавчих проваджень в інших органах ДВС їй не було відомо. В ході виконавчого провадження вона робила запити до відповідних установ на які надійшли відповіді про відсутність у боржника майна та коштів на рахунках. Вона отримала листи від банківських установ про відсутність коштів на рахунках ОСОБА_2

Поясненнями свідка ОСОБА_10, яка пояснила суду, що вона тимчасово займалася примусовим виконанням виконавчих документів внесених до зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 у період з початку лютого 2012 року по початок травня 2012 року. Вона оголошувала у розшук належний боржнику транспортний засіб. Крім цього, вона брала участь у судових розглядах з приводу оскарження дії попереднього державного виконавця. З боржником ОСОБА_2 вона жодного разу не спілкувалася.

Поясненнями свідка ОСОБА_11, яка пояснила суду, що вона тимчасово займалася примусовим виконанням виконавчих документів внесених до зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 у період з початку травня 2012 року по жовтень 2013 року. Боржником було виконане рішення на користь банку. Вона перевіряла наявність майна у боржника. На запит державного виконавця Банки надали повідомлення про відмову у наданні згоди на звернення стягнення на заставне майно. Боржником сплачувалися кошти невеликими сумами, які розподілялися на виконавчий збір по різним виконавчим провадженням. Окрім того, перераховувалися кошти в незначному розмірі з виконавчого провадження де ОСОБА_2 був стягувачем, які також використовувалися на відшкодування виконавчого збору та витрат, оскільки ОСОБА_1 вчасно не надав реквізити для перерахування стягнутих коштів. Про наявність виконавчих проваджень в Роменському ВДВС їй було відомо, але питання про їх об'єднання не вирішувалося. Зазначила, що боржник надав квитанції про зняття коштів з банківського рахунку на виконання виконавчих документів що перебували на виконанні в Роменському ВДВС.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він представляв за доведеністю інтереси потерпілого в цивільних справ стосовно стягнення коштів з обвинуваченого. ОСОБА_2 ухилявся від виконання судового рішення про стягнення коштів на користь ОСОБА_1. Так, ОСОБА_2 подавав чисельні заяви про вчинення злочинів потерпілим з приводу надання коштів у борг. Шляхом звернення до суду, намагався визнати недійсним договір на підставі якого було стягнуто кошти. ОСОБА_2 усіляко намагався приховати своє майно, зокрема кабелі. Він особисто брав участь в описі кабелів і бачив відповідні документи, що підтверджують належність кабелів саме обвинуваченому. Дізнавшись про арешт кабелів, ОСОБА_2 відразу оскаржив дії виконавця посилаючись на те, що кабелі йому не належать. При цьому, в подальшому ці ж кабелі були передані обвинуваченим від свого імені в статутний фонд підприємства. Виконавчий лист про стягнення коштів з обвинуваченого на користь потерпілого перебував у складі зведеного виконавчого провадження, але обвинувачений, здійснюючи добровільне виконання рішень судів на користь інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, не сплачував коштів потерпілому.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.03.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми (т. 1 а.с. 240-241) та Рішенням Апеляційного суду Сумської області у вказаній справі від 21.04.2011 року (т. 1 а.с. 238-239)

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, якою за клопотанням ОСОБА_1 ужити заходи забезпечення позову (т. 1 а.с. 242)

Матеріалами виконавчого провадження ВП№20549820 з яких вбачається, що заявою ОСОБА_1 26.07.2010 року відкрите виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову. Під час здійснення даного виконавчого провадження постанова державного виконавця заборонено ОСОБА_2 здійснювати відчуження будь-якого майна та накладено арешт на грошові кошти у установах банку. У вказаному провадження також міститься заява ОСОБА_2 від 28.10.2010 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження , що вказує на те, що боржник був обізнаний про існування арешту його майна вже станом на жовтень 2010 року.

Матеріалами зведеного виконавчого провадження №26920544 з якого вбачається:

02.06.2010 року відділом ДВС СМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 19744794 на підставі наказу № 9/41-10 Господарського суду Сумської області про стягнення боргу в розмірі 1573,46 грн. з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Укртелеком» ;

05.08.2010 року відділом ДВС СМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20830582 за виконавчим листом № 2-403 виданим 25.06.2010 про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку боргу у розмірі 29 189,48 грн. та по 295,95 грн. ( разом 29485,43 грн. ) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» «Полтавське РУ ВАТ «Банк» Фінанси та кредит». Цією ж постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь якого майна;

04.03.2011 року винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 26920544;

18.05.2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 26564394 за виконавчим листом № 2-95 від 06.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30322 грн. 00 коп. заборгованості за договором позики, 303 грн. 22 коп. в рахунок повернення судового збору та 120 грн. 00 коп. в рахунок повернення витрат з ІТЗ розгляду справи а разом 30 745 грн.22 коп.;

18.05.2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 26564529 за виконавчим листом № 2-95 від 06.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 000 грн. плати за користування позикою за період з 30 червня 2008 року по 13 жовтня 2010 року;

18.05.2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 26564503 за виконавчим листом № 2-95 від 06.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 573 грн.22 коп. повернення сплаченого збору та 120 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи у суді першої інстанції, а також 135 грн. повернення сплаченого судового збору та 120 грн. повернення витрат на ІТЗ розгляду справи в суді апеляційної інстанції;

18.05.2011 року винесена постанова про приєднання вказаних виконавчих проваджень № 26564394, № 26564529, № 26564529 до зведеного виконавчого провадження № 26920544;

Вказані постанови про відкриття виконавчого провадження направлені боржнику та роз'яснено ОСОБА_2 його права та обов'язки. Повідомлено про заборону утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця, письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові, від інших осіб. Попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання судового рішення та перешкоджання його виконанню;

ОСОБА_2 був обізнаний про відкриття вказаного виконавчого провадження та ознайомлений з його матеріалами про що свідчать його (та його представника) заяви, які містяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження;

22 серпня 2011 року державним виконавцем було здійснено опис й арешт майна боржника - кабельних мереж, які знаходяться в каналах кабельної каналізації СФ ПАТ «Укртелеком»., про що складено відповідний акт. 27.09.2011 року ОСОБА_2 отримав копію вказаного акту та оскаржив дії виконавця по його складанню до суду;

02.07.2011 року між ОСОБА_2 та його сестрою ОСОБА_6 укладено договір про продаж оптичних кабелів ФОП ОСОБА_2, змонтованих на лінійних ділянках у м. Суми, з якого вбачається що належні боржнику кабелі були продані ОСОБА_13 за 3257,85 грн.;

ОСОБА_2 поза межами виконавчого провадження добровільно сплатив заборгованість перед іншими стягувачами в цьому зведеному виконавчому провадженні, а представником ОСОБА_2 подане 24.01.2012 року клопотання про зупинення виконавчого провадження з посиланням, зокрема, на те, що ОСОБА_2 відмовляється погашати заборгованість перед ОСОБА_1 з посиланням на незаконність підстави виникнення зобов'язання.

З копій установчих документів ТОВ «Суми інтер медіа» (т. 1 а.с. 147-148, 152-158, т. 2 а.с. 115) вбачається, що 30 травня 2012 року ОСОБА_2 виступив співзасновником вказаного товариства та вніс до статутного фонду свою частку статутного капіталу, якій становить 50 % статутного фонду, матеріальними цінностями - оптичними кабелями, змонтованими на лінійних ділянках м. Суми, сукупною вартістю 130000 грн.

З повідомлення УДАІ (т. 1 а.с. 174) вбачається, що 12.12.2012 року ОСОБА_2 у Роменському ВРЕВ ДАЇ зняв з обліку автомобіль ВАЗ, якій в подальшому 30.05.2013 року був зареєстрований за ОСОБА_14 В органах ДАІ з 23.03.2012 року знаходилася постанова державного виконавця про розшук цього автомобіля, але постанов про накладення будь-яких обмежень на проведення реєстраційних операцій з автомобілем до органів ДАІ не надходило.

Пояснення свідка ОСОБА_15 не спростовують обвинувачення, оскільки даний свідок лише пояснив, що, будучі залученим державним виконавцем в якості спеціаліста для оцінки вартості заарештованих оптичних кабелів під час проведення виконавчих дій, не зміг провести оцінку через некоректне формулювання питання державним виконавцем, не забезпечення доступу до предмету оцінки та ненадання йому в необхідному обсязі документів. Окрім того, даний свідок зазначив, що в разі виконання його вимог він був здатний провести оцінку.

До пояснень свідків ОСОБА_6 (сестри обвинуваченого) та ОСОБА_16 (близького товариша обвинуваченого) про те, що через скрутне майнове становище ОСОБА_2 не міг погасити усі свої зобов'язання, в тому числі перед ОСОБА_1, та ще, що вони на прохання ОСОБА_2 отримували на своє ім'я кредити задля допомоги ОСОБА_2 розрахуватися з боргами суд відноситься критично. Також критично суд відносить до наданих захистом копій документів з приводу розміру боргових зобов'язані обвинуваченого та його витрат на утримання сім'ї. Дані свідчення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами, які вказують на те, що ОСОБА_2 мав реальну можливість виконати рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1, але не бажаючи його виконувати умисно перешкоджав державному виконавцю у його виконанні.

Так з наданих обвинуваченням доказів: копій виконавчих проваджень ВДВС Роменського міськрайонного управління юстиції (т. 1 а.с. 81-135), копій документів щодо господарської діяльності ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ТОВ «Суми інтер медіа» вбачається, що обвинувачений мав реальну можливість виконувати рішення суду, однак умисно ухилявся від виконання рішень суду по сплаті заборгованості на користь ОСОБА_1 та перешкоджав його виконанню.

Так, ОСОБА_2 був зареєстрованим як фізична особа підприємець та здійснював підприємницьку діяльність у сфері дротового електрозв'язку та надавав послуги по доступу до мережі Інтернет, укладаючи про це договори та відкриваючи рахунки в банківських установах, на які отримував грошові кошти та про які не повідомив державного виконавця.

У власності ОСОБА_2 знаходиться волоконно-оптичний кабель (кабельні мережі), який він використовував для здійснення своєї підприємницької діяльності по наданню дротового електрозв'язку та під його розміщення орендував місця в каналах кабельної каналізації ВАТ «Укртелеком». Також для розміщення обладнання він орендував приміщення на території Сумського державного університету.

З 14 жовтня 2008 року ОСОБА_2, як фізична особа - підприємець, на підставі безстрокового договору з Сумською Філією Харківського національного університету внутрішніх справ надавав телекомунікаційні та інформаційні послуги та підключення до синхронного порту для доступу до мережі Інтернет. Відповідно договору оплата здійснювалась готівкою, а також безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів на відритий ОСОБА_2 в Сумській філії ПАТ КБ «Приватбанк» картковий рахунок, на якому станом на 20.06.2012р. були акумульовані кошти в сумі 21447,41 грн.. Про вказані кошти, які належали боржнику від третіх осіб (отримувачів послуг та банку) ОСОБА_2 державного виконавця у супереч вимогам закону не повідомив.

Після того, як 22 серпня 2011 року державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна - кабельних мереж (волоконно-оптичного кабелю), які знаходились в каналах кабельної каналізації СФ ПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2, усвідомлюючи, що постановою державного виконавця накладено арешт на майно та рахунки, випереджуючи обернення стягнення на вказане майно, надав державному виконавцю договір про продаж оптичних кабелів, змонтованих на лінійних ділянках у м. Суми від « 02» липня 2011 року, відповідно якого він продав ФОП ОСОБА_6, яка приходиться йому рідною сестрою, кабельні мережі (волоконо-оптичний кабель), розташований в каналах кабельної каналізації ВАТ «Укртелеком».

Вказаний договір свідчить про те, що дійсно власником кабельних мереж -волоконно-оптичного кабелю був ОСОБА_2, яким при наявності заборон проведено незаконне відчуження майна. Такими діями ОСОБА_2, умисно перешкоджаючи виконанню судового рішення та перешкоджаючи оберненню стягнення на своє майно, переоформив право власності на кабельні мережі на свою сестру, переуклав договори по наданню послуг по доступу до мережі Інтернет на свою сестру ФОП ОСОБА_6, однак фактично сам здійснював підприємницьку діяльність, отримуючи за це кошти та не спрямовуючи їх на виконання рішень суду.

Так, як вбачається з наданого суду додатку до договору №1-0102-2011 ві 02.07.2011 року, якій був підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_6 03.12.2013 року (т. 2 ас. 72) та пояснень свідка ОСОБА_6 під час судового розгляду, фактично кабельні мережі їй передані не були, вона за них кошти не сплатила та ними не користувалася. В той же час, ФОП ОСОБА_6 укладено договір від 01.07.2011 року про надання телекомунікаційних та інформаційних послуг (та підключення до синхронного порту для доступу до мережі Інтернет та локальної комп'ютерної мережі ) з Сумською Філією ХНУВС з щомісячної оплатою за надані послуги на суму 890 гривень. 25.01.2012 року ФОП ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору про надання послуги Інтернет від 01.07.2011 р. , якою встановлена сума договору 1780 гривень щомісячно. 06.03.2012 року ФОП ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору про надання послуги Інтернет від 01.07.2011 р., якою встановлена сума договору 11570 грн. щомісячно. При цьому, вже 03.04.2012 року ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання телекомунікаційних та інформаційних послуг ( та підключення до синхронного порту для доступу до мережі Інтернет та локальної комп'ютерної мережі ) з Сумською Філією ХНУВС з щомісячної оплатою за надані послуги на суму 890 гривень. При цьому ним було відкрито розрахунковий рахунок в СФ «Приватбанк» № НОМЕР_3 про який боржник не повідомив державного виконавця, а також не повідомивши державного виконавця про належні йому від отримувача послуг кошти, що також вказує на перешкоджання у виконанні судового рішення.

Після створення ТОВ «Суми Інтер Медіа», директором якого є ОСОБА_2 та до статутного фонду якого внесені належні боржник кабельні мережі, 03.04.2012 року між Сумською філією ХНУВС та ТОВ «СумиІнтермедіа» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір про надання телекомунікаційних та інформаційних послуг (підключення до синхронного порту для доступу до мережі Інтернет та локальної комп'ютерної мережі) з Сумською Філією ХНУВС з щомісячної оплатою за надані послуги на суму 890 гривень на вказаний ними рахунок № НОМЕР_4 в СФ «Приватбанку». 12.02.2013 року ФОП ОСОБА_2 уклав додаткову угоду до договору про надання послуги Інтернет з Сумською Філією ХНУВС, відповідно якого встановлена щомісячна оплата становила 2670 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 в СФ «Приватбанку».

Як вбачається з листа Сумської Філії Харківського Національного університету внутрішній справ, оплата по наданню послуг по доступу до мережі Інтернет проводилась згідно договорів з ФОП ОСОБА_2, з ТОВ «СумиІнтерМедіа» в особі директора ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_6 , заборгованості немає.

Як вбачається з копію Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23..12.2013 року та Ухвали Апеляційного суду Сумської області від 12.03.2014 року (т. 2 а.с. 167-170) за позовом ОСОБА_1 було визнано недійсною передача ОСОБА_2 оптичних кабелів в якості внеску до статутного фонду ТОВ «Суми інтер медіа» в межах суми позову у сумі 59 000 грн. з посиланням на незаконність відчуження ОСОБА_2 майна, яке було арештоване за ухвалою суду та постановою державного виконавця на забезпечення виконання судового рішення, яке залишається невиконаним протягом 3 років.

Усі інші судові рішення про стягнення коштів з боржника ОСОБА_2 (як ті, що перебували у провадженні Роменського ВДВС, так й ті, що входили до складу зведеного виконавчого провадження) виконані та залишилося не виконаним лише судове рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

У відповідності до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Прокурор, обвинувачуючи ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, при викладені обставин вчинення злочину зазначив про те, що діями що свідчать на ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення є оскарження дій державного виконавця, звернення до суду з різними позовами, подача необґрунтованих клопотань про зупинення та відкладення виконавчих дій. Однак, вказані дії є способом реалізації права боржника у виконавчому провадженні, яке гарантоване законом. Дані дії боржника вчиненні у спосіб визначений законом, а тому дані обставини підлягають виключенню з обсягу обвинувачення як зайво зазначені.

Оцінюючі у своїй сукупності надані суду докази, суд вважає що вина обвинуваченого у пред'явленому обвинуваченні доведена повністю та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконав рішення суду на користь ОСОБА_1 , що набрало законної сили, та перешкоджав його виконанню.

При призначенні ОСОБА_2, покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

ОСОБА_2 позитивно характеризується, має на утриманні двох дітей, працює і дані обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання.

З урахуванням обставин вчинення обвинуваченим злочину, його характеру та тяжкості, особи обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки воно необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Речові докази - матеріали виконавчих проваджень - підлягають поверненню ВДВС.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання до вступу вироку в законну силу.

Обвинуваченим заявлене клопотання про застосування до нього акту амністії - п. «в» ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» та звільнення його від відбуття покарання.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням воль, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими, або особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мали неповнолітніх дітей.

Оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України згідно ст. 12 КК України не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів і цей злочин ОСОБА_2 вчинив до набрання чинності Законом України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» і він на день набрання чинності цим законом мав двох неповнолітніх дітей, відносно яких він не позбавлявся батьківських прав, то суд вважає необхідним задовольнити клопотання ОСОБА_2 та звільнити його від відбування призначеного за даним вироком покарання на підставі вказаного закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 375 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за цим законом у вигляді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного за цим вироком покарання у вигляді позбавлення волі у зв'язку з актом амністії.

Речові докази - виконавче провадження № 20549820, зведене виконавче провадження №26920544 ( до якого входять виконавчі провадження № 20830582, 19744794, 26564394, 26564503, 26564529) - повернути до ВДВС Сумського міського управління юстиції.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Суддя