Ухвала суду № 39605307, 01.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1435/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватної комерційно - виробничої фірми "Стиль - ІСП" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватна комерційно - виробнича фірма "Стиль - ІСП" (далі - Позивач) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області (далі - Відповідач) про скасування рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що в період з 25.07.2013 року по 07.08.2013 року (термін проведення перевірки продовжувався з 08.08.2013 року по 14.08.2013 року) Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведена планова виїзна перевірка Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №1057/22-1/21421409 від 21.08.2013 року планової виїзної перевірки Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

27.08.2013 року позивачем подано заперечення на Акт №1057/22-1/21421409 від 21.08.2013 року про результати планової виїзної перевірки Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

На вказане вище заперечення відповідач надіслав на адресу позивача лист №942/10/24-12-22-109 від 03.09.2013 року про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 21.08.2013 року №1057/22-1/21421409 в якому зазначає, що оскільки заперечення та матеріали перевірки містять суперечливі висновки, в зв'язку з чим буде призначена позапланова документальна перевірка позивача.

30.09.2013 року позивачем подано заперечення на Акт №1191/24-12-22-01/21421409 від 24.09.2013 року про результати документальної виїзної перевірки Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

На вказане вище заперечення відповідач надіслав на адресу позивача лист №2462/10/24-12-22-01/109 від 07.10.2013 року про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 24.09.2013 року №1191/24-12-22-01/21421409 в якому зазначає, що підприємством в порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-BP від 28.12.1994 року (у редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-BP від 22.05.1997 року) (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст.14, п.44.1 ст. 44, п.п.138.1, 138.2, 138.8. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПКВФ «Стиль-ІСП» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 132742 грн.

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- BP від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.44.1. ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 і) ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI ПКВФ «Стиль-ІСП» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 37977 грн.

На підставі Акту №1191/24-12-22-01/21421409 від 24.09.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0004362201 від 10 жовтня 2013 року про сплату 132742 грн. основного платежу та штрафних санкцій 26519,75 грн.;

- №0004372201 від 10 жовтня 2013 року про сплату 37977 грн. основного платежу та штрафних санкцій 9494,25 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями 22.10.2013 року Приватна комерційно-виробнича фірма "Стиль-ІСП" подала скаргу про скасування податкових повідомлень-рішень: №0004362201 та №0004372201 від 10 жовтня 2013 року винесених Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 04.11.2013 року №794/10/24-00-10-02-08 продовжено строк розгляду первинної скарги Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль-ІСП" до 21 грудня 2013 року.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області №830 від 14 листопада 2013 року призначено провести документальну позапланову перевірку Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року тривалістю 5 робочих днів з 15.11.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт №1744/24-12-22-01/21421409 від 28.11.2013 року про результати документальної позапланової перевірки Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

09.12.2013 року позивачем подано заперечення на Акт №1744/24-12-22-01/21421409 від 28.11.2013 року про результати документальної позапланової перевірки Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль - ІСП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

На вказане вище заперечення відповідач надіслав на адресу позивача лист №5723/10/24-12-22-01/109 від 16.12.2013 року про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 28.11.2013 року №1744/24-12-22-01/21421409 в якому зазначає, що висновки викладені в акті є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 22.10.2013 року, Головним управління Міндоходів у Чернівецькій області було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.12.2013 року №1037/10/24-00-10-02-08 в результаті чого:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях від 10 жовтня 2013 року №0004362201 в частині сплати 124588 грн. податку на прибуток підприємств та в частині 25386,5 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях від 10 жовтня 2013 року №0004372201;

- збільшено на 18679 грн. податок на додану вартість та на 3945,75 грн. розмір штрафної (фінансової) санкції, визначені у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Чернівцях від 10 жовтня 2013 року №0004372201.

27.12.2013 року Приватна комерційно-виробнича фірма "Стиль-ІСП" подала скаргу до Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень: №0004362201 та №0004372201 від 10 жовтня 2013 року винесених Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.12.2013 року.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 року №791/6/99-99-10-01-15 продовжено строк розгляду скарги Приватної комерційно-виробничої фірми "Стиль-ІСП" до 27 лютого 2014 року.

Крім того на підставі актів перевірки №1191/24-12-22-01/21421409 від 24.09.2013 року та №1744/24-12-22-01/21421409 від 28.11.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення:

- №0007222201 від 19 грудня 2013 року на суму основного платежу 18679грн. та штрафних санкцій на суму 3945,75 грн.;

- №0006482201 від 08 січня 2014 року на суму основного платежу податку 8154 грн. та штрафних санкцій на суму 1133,25 грн.

В зв'язку з чим 27.01.2014 року Приватною комерційно-виробничою фірмою "Стиль-ІСП" подано доповнення до скарги до Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень: №0004362201 та №0004372201 від 10 жовтня 2013 року, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.12.2013 року та скасування податкових повідомлень-рішень: №0007222201 від 19 грудня 2013 року та №0006482201 від 08 січня 2014 року винесених Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

За результатами розгляду скарги позивача від 27.12.2013 року, Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 27.02.2014 року №3803/6/99-99-10-01-15 в результаті чого: податкові повідомлення-рішення: №0004362201 та №0004372201 від 10 жовтня 2013 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги та податкові повідомлення-рішення №0007222201 від 19 грудня 2013 року та №0006482201 від 08 січня 2014 року - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень з порушенням норм чинного законодавства безпідставно та протиправно прийняв податкові повідомлення - рішення №0004372201 від 10 жовтня 2013 року, №0007222201 від 19.12.2013 року та №0006482201 від 08.01.2014 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення ( стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16 липня 1999 року № 996-XIV).

Статтею 9 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень указаного законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт порушення норм законодавства в результаті чого Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004362201, №0004372201 від 10 жовтня 2013 року, №0007222201 від 19.12.2013 року та №0006482201 від 08.01.2014 року.

Щодо твердження відповідача про відсутність кодів УКТ ЗЕД в податкових накладних старого зразка, за формою затвердженою ДПА України від 21.12.2010р. №969, що унеможливлює врахування відповідних податкових накладних при формуванні податкового кредиту то суд зазначає.

З роз'яснення Міністерства доходів і зборів України (Журнал «Вісник податкової служби» від 13.09.2013 року №35) випливає, що Законом № 3609 (набрав чинності з 06.08.2011 р.) встановлено, що обов'язковим реквізитом податкової накладної є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України).

На момент набрання чинності Законом № 3609 була чинною форма податкової накладної, затверджена наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 (далі - наказ № 969 (втратив чинність)), яка, відповідно, не передбачала такого реквізиту.

З 16.12.2011 р. набрав чинності наказ Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379 (далі - наказ № 1379), яким було затверджено нову форму податкової накладної, одним з обов'язкових реквізитів якої визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, починаючи з 16.12.2011 р. податкові накладні мали бути виписані за новою формою, затвердженою наказом № 1379, із обов'язковим зазначенням в таких податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України.

У період з 06.08.2011 р. до 15.12.2011 р. включно оформлення податкових накладних мало здійснюватися за формою, визначеною наказом № 969, яка не передбачала такого реквізиту, як код товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України.

Таким чином, податкові накладні, виписані з 16.12.2011 р. за старою формою, визначеною наказом № 969, та у яких, відповідно, не зазначено коду товару згідно з УКТ ЗЕД, вважаються такими, що заповнені з порушенням, а тому не враховуються при формуванні податкового кредиту платника.

В судовому засіданні представником позивача наголошувалось, що під час перевірки, яка проводилась в період з 25.07.2013р по 07.08.2013р. були надані пояснення відносно походження отриманого товару, були надані податкові накладні з кодами УКТ ЗЕД, які за окремими рекомендаціями ДПІ інших областей були вказані в графі №3 «Номенклатура товарів/послуг продавця». Крім того, були надіслані завірені копії ДПІ у м. Чернівцях до складання акту №1057/22-1/21421409 від 21.08.2013р. податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що оригінали документів про отримання товару, присутність його на складі, договори зберігання та продажу, податкові накладні, накладні, рахунки, накладні залізничного транспорту та інші документи, що підтверджують взаєморозрахунки та подальшу реалізацію отриманих товарів іншим покупцям були надані в повному обсязі.

Підтвердженням взаємовідносин між Приватною комерційно-виробничою фірмою "Стиль-ІСП" та між контрагентами підтверджуються первинними документами, а саме, договорами купівлі - продажу, розпорядженнями про відвантаження товару із складу, виписками по особових рахунках, податковими та видатковими накладними, які містять в матеріалах справи та досліджувалися судом першої інстанції.

Отже, вищезазначене підтверджує реальність здійснених господарських операцій Приватною комерційно-виробничою фірмою "Стиль-ІСП" з її контрагентами ТОВ «Презенс», ТОВ «Річ Харвест» та ВАТ «АПГ Закарпатський сад» та відсутність ознак їх фіктивності.

Також відповідачем не надано жодного доказу з обставин, які б підтверджували недійсність наданих документів чи фіктивність правочину.

За таких обставин суд вважає, що висновки викладені в актах 1057/22-1/21421409 від 21.08.2013 року, №1191/24-12-22-01/21421409 від 24.09.2013 року та №1744/24-12-22-01/21421409 від 28.11.2013 року є неправомірними та не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0004372201 від 10 жовтня 2013 року, №0007222201 від 19.12.2013 року та №0006482201 від 08.01.2014 року такі, що підлягають скасуванню.

Також, відповідно до абз. 4 п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ (тобто як такого, що порушує публічний порядок) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Як вбачається з матеріалів справи, відсутній будь-який вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який би доказував вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок Приватною комерційно-виробничою фірмою "Стиль-ІСП", а отже, доводи та висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 228 ЦКУ є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання позивач і його контрагенти - ТОВ «Презенс», ТОВ «Річ Харвест» та ВАТ «АПГ Закарпатський сад» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Крім того, суд зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 липня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.