Ухвала суду № 39604982, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5543/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними та скасування припису від 20.09.2013 року і постанов від 01.10.2013 року № 432/13 та № 433/13,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - TOB «Фоззі-Фуд», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним припису від 20.09.2013 року та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 432/13 та № 433/13 від 01.10.2013 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позов TOB «Фоззі-Фуд» задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду має бути залишено без змін, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у вересні 2013 року на підставі доручення Інспекції ДАБК у Київській області від 16.07.2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якої складено Акт від 20.09.2013 року.

Перевіркою встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Мішуги 4, в будівлі торгівельно-розважального комплексу «Піраміда» (власник ТОВ «Атлантік-Пасіфік Венчурз») позивачем орендується нежитлове приміщення загальною площею 1350 квадратних метрів для розміщення магазину з продажу продовольчих товарів «Сільпо».

Під час огляду зазначеного приміщення посадовими особами відповідача виявлено, що фактичний стан приміщень не відповідає технічному паспорту приміщення, виготовленому 19.09.2011 року, а саме: відсутні 4 перегородки у кімнатах № 67, 68, 69, 70, а у кімнаті № 70 зведено нову, яка відсутня в технічному паспорті.

Також встановлено, що станом на момент проведення перевірки позивач не реєстрував в Інспекції ані Декларацію про початок будівельних робіт на вказаному об'єкті будівництва, ані Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

За таких обставин, посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивачем самовільно проведено будівельні роботи з реконструкції приміщення та експлуатується вказане приміщення без введення його в експлуатацію, чим порушено вимоги статей 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами перевірки відповідачем прийняті припис від 20.09.2013 року, яким зобов'язано позивача усунути виявлені перевіркою порушення, і постанови від 01.10.2013 року № 432/13 та № 433/13, якими на позивача накладено штрафні санкції за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт у розмірі 103 230, 00 грн. та за експлуатацію об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, у розмірі 103 230, 00 грн. відповідно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміни технічного стану приміщення шляхом демонтажу певних існуючих перегородок та облаштування нових перегородок не є реконструкцією в розумінні чинного законодавства, а є лише переплануванням та, відповідно, не потребують необхідності отримання дозволу на проведення будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Згідно із статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до частин першої та восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідальність за порушення вищенаведених норм чинного законодавства встановлено Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1998 № 208/94.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат; об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Як убачається з Акта перевірки від 20.09.2013 року, відповідачем встановлено, що фактичний стан орендованого позивачем приміщення не відповідає технічному паспорту приміщення, а саме: між певними приміщеннями не має перегородок, зазначених в технічному паспорті, а в одному з приміщень облаштована перегородка, яка відсутня в технічному паспорті.

Інспекція вважає, що улаштування позивачем вищевказаних перегородок є реконструкцією, яка здійснена позивачем без отримання відповідних дозволів.

Колегія суддів окремо звертає увагу на таке, як зазначено у наданому представником відповідача викопіюванні з технічного паспорту приміщення за адресою м. Київ, вул. Мішуги 4 та пояснено під час судового засідання, приміщення (кімнати) № 67, 68, 69, 70 та № 70 є та використовуються позивачем як офісні (технічні) приміщення, тобто не для продажу продовольчих товарів.

Відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3 2012, реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Разом з тим, слід звернути увагу на визначення терміну «перепланування» наведеного у Порядку перепланування житлових і нежитлових приміщень у будинках у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 587/7924 (у редакції від 20.09.2012 року).

Так, перепланування - комплекс ремонтних робіт, пов'язаних з перенесенням і розбиранням некапітальних перегородок, влаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції будинку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування аналогії з визначенням даного поняття для об'єктів житлового фонду, оскільки чинне законодавство не містить прямого визначення даного поняття відносно об'єктів нежитлового фонду.

З урахуванням принципу законності, закріпленого у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів звертає увагу, що відсутність прямого визначення поняття «перепланування» відносно об'єктів нежитлового фонду не може бути підставою для віднесення до категорії «реконструкція» будь-яких незначних ремонтних робіт, які не мають наслідком зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо) та інших складових визначення даного поняття.

Доказів поліпшення умов експлуатації об'єкту будівництва та зміни основних техніко-економічні показників об'єкту, вплив на такі категорії, як «кількість продукції» та «потужність», відповідачем, ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в апеляційному суді, не надано.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представником позивача були надані копії фотографій, які долучені до матеріалів справи. з яких убачається, що демонтовані позивачем перегородки та зведена перегородка не є елементами несучих конструкцій будинку.

Таким чином, загальна площа магазину позивача внаслідок улаштування та демонтажу таких перегородок не змінилась, як і не змінилося функціональне призначення приміщення, так як зазначені приміщення використовуються як офіси (кабінети працівників).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії чи прийнятті рішення.

Разом з тим, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених припису від 20.09.2013 року і постанов від 01.10.2013 року № 432/13 та № 433/13.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Докази надані відповідачем не підтверджують обставин, на які він посилається заперечуючи проти позову. Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 04 липня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.