Ухвала суду № 39604542, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/4274/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 2а/0470/4274/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000412302 від 19.03.2012р. та № 0000422302 від 19.03.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з оскарженими рішеннями та висновками відповідача щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки взаємовідносини з контрагентами мали реальних характер та в наявності у товариства всі первинні документи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013р. позовні вимоги були задоволені.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість у ході розгляду справи не спростовані.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеними договором позивачем було придбано товар, отже договір було належним чином та в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано витрати та податковий кредит.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в період з 02.02.2012 по 08.02.2012 було проведено позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. по взаємовідносинам з ПП «Ісіра», за результатами якої складено акт №369/23-2/33324584 від 15.02.2012 .

Перевіркою встановлені порушення: п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4641768 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року - 2516476 грн., за 1 квартал 2011 року - на суму 2125292 грн.; п.п.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1. п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1523727 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 845394 грн., за січень 2011 року на суму 678333 грн.

З огляду на акт перевірки, такі висновки відповідача обґрунтовані відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Ісіра» з посиланням на акт перевірки такого контрагента позивача та оскільки такий контрагенти на час його перевірки відсутній за юридичною адресою, що унеможливлює проведення перевірок, відсутні потужності та штат, який би надавав можливість здійснювати господарську діяльність.

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0000412302 від 19.03.2012р. та № 0000422302 від 19.03.2012р.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Ісіра» було укладено договір поставки № 25/11 від 25.11.2010р.

Про фактичну поставку товарів, позивачем були надані у тому числі до суду первинні документи: договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Кредиторської заборгованості не встановлено з оплати товару.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема: актами здачі-приймання виконаних робіт, надання послуг; копіями податкових накладних, платіжних доручень про перерахування коштів, аналітичними звітами.

На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість не спростовується відповідачем.

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано товар та використано у господарській діяльності та в наявності первинна документація.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 2а/0470/4274/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник