Ухвала суду № 39603856, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/18367/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.

суддів : Калашніковій О.В., Леонович К.Г.,

при секретарі Романишин О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірма «Емералд Моторс» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 р. у справі № 815/5438/13-а за позовом Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірма «Емералд Моторс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1, про скасування припису та постанови, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірма «Емералд Моторс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування припису про усунення недоліків щодо захисту прав споживачів, складеного до акта №001280 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс» від 20 травня 2013 року, та постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», №275 від 04 червня 2013 року щодо ДП ТОВ «Емералд» фірма «Емералд Моторс».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року адміністративний позов ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою ОСОБА_1, наказу Інспекції від 15.05.2012 № 280-од про проведення позапланової перевірки, направлення на проведення перевірки від 15.05.2013 року № 614, згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 29.04.2013 року № 02/7-4006-2013, Інспекцією проведено позапланову перевірку ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс», розташованого за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 2-А, з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 20.05.2013 року № 001280, яким встановлено порушення позивачем ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яке обумовлено несплатою позивачем споживачу ОСОБА_1 пені за прострочення на 12 днів визначеного у контракті строку поставки мотоциклу у розмірі 3% вартості роботи (послуги).

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкту господарювання наданий припис до акта від 20.05.2013 року № 001280, яким ДП ТОВ «Емералд» фірму «Емералд Моторс» зобов'язано задовольнити вимоги споживача згідно з чинним законодавством України, про що письмово повідомити Інспекцію у термін до 04.06.2013 року.

Також Інспекцією прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 04.06.2013 року № 275, якою за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги, відповідальність за що передбачена п. 11 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», до ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» застосовано штраф у розмірі 286215,93 грн.

Досліджуючи передумови притягнення позивача до відповідальності, судами встановлено, що 31.12.2012 року між позивачем (продавець) та громадянином України ОСОБА_1.(покупець) укладено контракт № 12-233А, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти один новий мотоцикл BMW K 1600 GTL 2013 року виготовлення, колір LNB2 - «Dark graphite metallic», (надалі «Товар»), найменування моделі, ціна та специфікація якого міститься у додатку №1 від 31.12.2012 року, який є невід'ємною частиною цього контракту.

Контрактом також передбачено, що на день його підписання сторонами загальна вартість товару складає 286 215,93 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 47 702,65 грн. Вартість товару за цим контрактом включає в себе всі необхідні митні платежі, а також податки та інші платежі, пов'язані із ввезенням товару в Україну для вільного продажу.

Крім того, контрактом визначено, що продавець зобов'язаний поставити та передати товар покупцю, а покупець зобов'язаний оплатити та прийняти товар протягом 65 робочих днів з дати зарахування попередньої оплати у розмірі не менше 30% від загальної вартості товару на банківський рахунок продавця, або протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження в залежності, що наступить раніше. У п. 7 контракту «відповідальність сторін» передбачено, що у випадку прострочення терміну поставки товару за контрактом продавець сплачує покупцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від сплаченої покупцем суми на дату виникнення прострочення, але не більше 10 % від суми попередньої сплати.

31.12.2012 року ОСОБА_1 здійснено оплату згідно з умовами контракту від 31.12.2012 року № 12-233А у сумі 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 16666,67, що підтверджується відповідною квитанцією. Вказана сума оплати перевищує 30 % від визначеної у контракті вартості товару, у зв'язку з чим встановлений у контракті строк поставки товару слід відраховувати, починаючи з дати здійснення вищезгаданого платежу, тобто, з 31.12.2012 року.

З урахуванням наведеного встановлений у контракті строк поставки, який дорівнює 65 робочих днів, мав сплинути 04.04.2013 року за умови сплати ОСОБА_1 в порядку, визначеному п. 3.5. контракту, повної вартості товару.

В свою чергу, решта суми в рахунок оплати за вищевказаним контрактом у розмірі 184845,80 грн. була здійснена ОСОБА_1 лише 11.04.2013 року, що підтверджується відповідною квитанцією.

Листом від 05.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою, в якій вказав про прострочення останнім терміну поставки мотоциклу із вимогою повідомити про точну дату поставки мотоциклу та надання пропозицій щодо позасудового врегулювання ситуації, пов'язаної з несвоєчасним виконанням позивачем умов контракту та компенсації моральної та матеріальної шкоди, яких зазнала вказана особа внаслідок невиконання позивачем умов контракту.

11.04.2013 року у зв'язку з неотриманням відповіді на звернення позивач звернувся до ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» з повторним зверненням аналогічного змісту.

На вказані листи позивач надав заявнику відповідь від 11.04.2013 року, в якій повідомив про орієнтовну дату поставки мотоциклу та зазначив про готовність компенсувати матеріальну шкоду за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від сплаченої ОСОБА_1 суми на дату виникнення прострочення згідно з умовами п. 7.2 контракту від 31.12.2012 року № 12-233А.

16.04.2013 року сторонами складено акт прийому-передачі мотоциклу, що був визначений предметом зазначеного контракту, тобто поставка товару відбулась із простроченням визначеного у контракті строку виконання зобов'язання.

17.04.2013 року у своєму листі № 38 позивач повідомив ОСОБА_1 про виплату йому пені у розмірі 480,00 грн., розрахованої відповідно до умов п. 7.2. контракту. Вказана пеня була перехована на рахунок у банківській установі, визначений ОСОБА_1 у його зверненнях, згідно з платіжним дорученням від 18.04.2013 року № 359.

Листом від 24.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з вимогою сплатити йому пеню за прострочення строку поставки товару за контрактом від 31.12.2012 року № 12-233А у розмірі 103037,74 грн., яку він розрахував відповідно до положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», розглядаючи правовідносини між ним та позивачем з приводу придбання мотоциклу як надання останнім послуг з постачання відповідного мотоциклу за індивідуальним замовленням ОСОБА_1

Як вбачається з листа ДП ТОВ «Емералд» фірми «Емералд Моторс» від 30.04.2013 року № 44, в якому, посилаючись на норми чинного законодавства України, останній зауважив на те, що укладений між ним та ОСОБА_1 контракт є договором купівлі-продажу, а не договором надання послуг, у зв'язку з чим відповідні відносини регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж», а не розділом 63 «Послуги».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновку Інспекції про необхідність сплати позивачем пені з урахуванням положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, про протиправний характер виданого Інспекцією припису до акта перевірки від 20.05.2013 року № 001280.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений між ним та ОСОБА_1 контракт є договором надання послуг, а не договором купівлі-продажу, у зв'язку з чим до позивача правомірно застосовано штрафні санкції.

Колегія суддів вважає вказаний висновок апеляційного суду помилковим, а висновок місцевого суду - правомірним, з наступних підстав.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції та складаючи припис про усунення порушень законодавства у сфері захисту прав споживачів, Інспекція виходила з того, що позивачем допущено порушення вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 5 наведеної норми передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до п.17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» під послугою розуміється діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В свою чергу, згідно з п.19 наведеної норми права продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Таким чином, у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» терміном «продукція» охоплюється як товар, так і робота чи послуга. Втім, положеннями ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» регламентовані відносини виключно з приводу надання послуг або робіт, а не реалізації продукції, що, в свою чергу, створювало б підстави для застосування приписів цієї норми законодавства як до відносин купівлі-продажу, так і до правових відносин, що виникають з приводу надання послуг або виконання робіт.

Сукупний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави стверджувати, що вимогами ст. 10 цього Закону регламентовані правовідносини, які виникають між виконавцем та споживачем саме з приводу надання послуг або виконання робіт, що слід відрізняти від реалізації продавцем товару, що за своєю правовою природою є купівлею-продажем. Зазначене підтверджується як окремими положеннями вказаного Закону, так і загальною побудовою нормативно-правового акта, структура якого містить норми законодавства, предметом правового регулювання яких виступають виключно відносини купівлі-продажу (ст.ст. 6-9), норми законодавства, покликані врегулювати виключно відносини, що виникають з приводу виконання робіт або надання послуг (ст. 10), а також норми, які можуть застосовуватись одночасно до відносин з приводу придбання товарів та виконання послуг і робіт, з метою регулювання чого юридична мова Закону застосовує термін «продукція».

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з положень ч. 1 цієї статті, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, аналізуючи положення контракту, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що за своїм змістом він є договором купівлі-продажу та укладений з приводу придбанням останнім товару, а не отримання від позивача послуг. Зазначене підтверджується як змістом самого контракту, предметом якого визначено поставку та передачу товару, а не надання послуги, сторонами контракту визначено продавця та покупця, а не замовника та виконавця, так і суттю відповідної операції, а саме, перехід права власності на відповідний товар, що є визначальною умовою договору купівлі-продажу.

Дослідивши додаток до вказаного контракту від 31.12.2012 року, суд першої інстанції вірно встановив, що він за своїм змістом становить специфікацію до контракту, в якій викладені погоджені сторонами контракту технічні характеристики та комплектація товару, що є предметом відповідного контракту. При цьому ані у вказаному додатку до контракту, ані у самому контракті не згадується про надання продавцем будь-яких послуг за індивідуальним замовленням покупця. Саму по собі передачу товару за замовленням споживача неможна розглядати як надання послуги, оскільки будь-який договір купівлі-продажу зумовлює індивідуальне замовлення покупця, пов'язане із необхідністю окреслити той товар, щодо якого сторони мають намір укласти договір купівлі продажу.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про безпідставність висновків Інспекції щодо необхідності сплати позивачем пені з урахуванням положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спірний договір не є договором про надання послуг, а є договором купівлі-продажу. Відтак, колегія суддів з висновком місцевого суду про протиправний характер виданого Інспекцією припису до акта перевірки від 20.05.2013 року № 001280 та спірної постанови.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час прийняття спірних рішень Інспекція діяла всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України та порушила законні права та інтереси позивача.

Колегія суддів дійшла думки, що судом першої інстанції вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і помилково скасоване апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд» фірма «Емералд Моторс» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 р. у справі № 815/5438/13-а скасувати, залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: