Ухвала суду № 39603832, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2014 м. Київ К/800/9574/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Лиска Т.О. , Пасічник С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 05.12.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради з вимогами про визнання дій неправомірними, стягнення коштів.

Постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 05.12.2013р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради з нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ з 21.09.2011р. по 05.12.2013р. Зобов'язано УПСЗН Ленінської районної у м. Донецьку ради здійснити перерахунок розміру виплаченої допомоги по догляду за дитиною відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років з 21.09.2011р. по 05.12.2013р. та виплатити цю допомогу з урахуванням раніше виплачених сум допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради залишено без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 05.12.2013р. по адміністративній справі № 260/10201/13-а залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на відносини щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до ст. 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку управління з 21.09.2011р. як застрахована особа та щомісячно отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн., виплату якої здійснює управління, що підтверджується відповідною довідкою.

До 01.01.2008р. правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, а відповідно до статті 15 Закону № 2811-ХІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Крім того, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008р. і діє по 31.12.2008р.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 01.01.2009р. - ст. 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до ст. 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 05.12.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

Лиска Т.О.

Пасічник С.С.