Ухвала суду № 39603430, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 804/11056/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Чубарь О.О., дов. від 26.05.14 р., Рязанцева А.Ф., дов. в справі.

відповідача: - Волошина В.В., дов. від 17.02.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 р. у справі № 804/11056/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12 серпня 2013 р. - № 0001742220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 710 697,50 грн., з яких 568 558 грн. за основним платежем та 142 139,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001752220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 704 670,27 грн., з яких 469 780 грн. за основним платежем та 234 890,27 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень -рішень не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2013 р. у справі № 804/11056/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано наявністю первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Судом зазначено, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд , з урахуванням встановлених обставин та наявних матеріалів справи , вважає правомірним включення сум за цими правочинами до складу витрат та до податкового кредиту сум ПДВ.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2013 р. у справі № 804/11056/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не встановив, що відсутність товаро -транспортних накладних, подорожніх листів свідчить про відсутність факту перевезення товару і, як наслідок, свідчить про нездійснення самих господарських відносин.

ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" надало в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи, при цьому, що на час здійснення господарської операції ТОВ «Нанотехнобуд» було включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, і господарські операції з цим контрагентом підтверджені необхідними первинними документами, всі вимоги чинного законодавства при оподаткуванні господарських операцій податком на додану вартість виконані в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін визначені по справі власні правові позиції повністю підтримані, надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної інстанції.

Судова колегія з урахуванням матеріалів справи, зазначає, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська планової виїзної перевірки ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. (акт перевірки № 196/04-66-22-01/23824169 від 29.07.2013 р., т.1, а. с.25-73), встановлені під час цих перевірок порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.23, 24) повністю відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів", вважаючи прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки, висновки якого на думку позивача є незаконними, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню з таких підстав:

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 29.07.2013 р., то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.

Так, згідно висновків вищевказаного акту перевірки від 29.07.2013 р. податківцями встановлено порушення ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів":

- п.138.1, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток підприємства у 2012 року на загальну суму 568558 грн., у тому числі у 2 кварталі 2012 року - 283402 грн., 3 кварталі 2012 року - 129724 грн., 2-4 кварталах 2012 року - 155432 грн.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, яке полягає у віднесенні Товариством до складу податкового кредиту за квітень-грудень 2012 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, за якими відсутні господарські операції на загальну суму ПДВ у розмірі 469 780,53 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" з ТОВ «Нанотехнобуд», ТОВ «Будсервіс», ПП «Корпорація Кіс», ТОВ «ТД Крохмалопродукт» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки:

- позивачем не надано товарно-транспортні накладні, що свідчить про відсутність поставки;

- стосовно ТОВ «Нанотехнобуд» ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова складено акт невиїзної документальної перевірки від 21.01.2013 р. № 59/22-2-04/36989425, яким встановлено порушення ТОВ «Нанотехбуд» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями. З матеріалів даної перевірки стало відомо, що ТОВ «Нанотехбуд» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Так, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ТОВ «Нанотехбуд» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські відносини в якості покупця:

- з ТОВ «ТД «Крохмалопродукт» за договором № 2784 від 04.01.2011 р. з купівлі крохмальної патоки;

- з ТОВ «Будсервіс» за договором № 2 від 05.01.2011 р. з придбання послуг з перевезення вантажів;

- з ПП «Корпорація-Кіс» за договором № 431 від 01.01.2012 р. з придбання послуг з перевезення вантажів;

- з ТОВ «Нанотехнобуд» за угодою № НА-20/06 від 20.06.2012 р. на виконання робіт, а саме: виготовлення ємкості КМ-00-00-СБ.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами і які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Також не надано доказів того, що придбані позивачем товари роботи, послуги) не використовувались Товариством у власній господарській діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вищевказані господарські операції позивача з ТОВ «Нанотехнобуд», ТОВ «Будсервіс», ПП «Корпорація Кіс», ТОВ «ТД Крохмалопродукт» викликали зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі Товариства.

При цьому, відповідачем належними доказами зворотне не доведено.

Більш того, з аналізу норм Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину.

Відповідачем не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів -вищевказаних договорів та угоди позивача з ТОВ «Нанотехнобуд», ТОВ «Будсервіс», ПП «Корпорація Кіс», ТОВ «ТД Крохмалопродукт».

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що надані до судового засідання товарно-транспортні накладні, яких не було під час перевірки, не містять: пункт розвантаження товару в ТТН не зазначений; в розділі «Відомості про вантаж» відсутній підпис та ПІБ посадової особи, щодо дозволу відпуску товару; відсутні підписи, щодо отримання товару, а також підпис і П.І.Б. посадової особи, щодо отримання вантажу, що переміщується; відсутні будь які дані розділу «Вантажно-розвантажувальні операції». А також відсутній подорожній лист, завірений Перевізником, який при пред'явленні водієм, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладання відповідальності за збереження вантажу на Перевізника.

Так, статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568) (далі - Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Колегія суддів вищенаведені доводи скаржника до уваги не приймає, оскільки згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.

Таким же внутрішнім документом для водія і підприємства, на якому такий водій працює, є подорожній лист.

При цьому, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тим більш, що позивачем придбавався не тільки товар, як у ТОВ «ТД Крохмалопродукт», але й послуги (у ТОВ «Будсервіс» і ПП «Корпорація Кіс») та роботи (у ТОВ «Нанотехнобуд»).

Таким чином, відсутність товарно - транспортних накладних при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій, як не може стати таким доказом і ненадання позивачем до перевірки подорожніх листів.

Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу), відомостей про знаходження за місцем реєстрації тощо.

Стосовно даних акту перевірки ТОВ «Нанотехнобуд», то податковий орган не надав як в суді першої інстанції так і на стадії апеляційного розгляду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушень Товариством п.138.1, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України та п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України при взаємовідносинах з ТОВ «Нанотехнобуд», ТОВ «Будсервіс», ПП «Корпорація Кіс», ТОВ «ТД Крохмалопродукт».

Таким чином, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська на підставі акту перевірки 29.07.2013 р. було неправомірно:

- збільшено Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 568558 грн. за основним платежем та 142139,50 грн. за штрафними санкціями згідно податкового повідомлення-рішення № 0001742220 від 12.08.2013 р. (т.1, а.с.23);

- збільшено Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 469780,00 грн. за основним платежем та 234890,27 грн. за штрафними санкціями згідно податкового повідомлення-рішення №0001752220 від 12.08.2013 р. (т.1, а. с.24)., тому , відповідно, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2013р. у справі № 804/11056/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 р. у справі № 804/11056/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко