Ухвала суду № 39603182, 17.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2014 р. м. Київ К/800/38255/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представників відповідача - Чеха А. С., Трофименко М. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "АктивТоргКріп" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "АктивТоргКріп" до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Приватне підприємство «АктивТоргКріп» звернулось з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125000004/2013/11165/1 від 20 лютого 2013 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 125130004/2013/00032 від 20 лютого 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях митниця просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що в межах контракту від 01 листопада 2012року № 001UА, укладеного з Компанією «ЕС International (Nantong) Co. LTD», позивачем на митну територію України ввезено товар.

Для здійснення митного оформлення товару позивач надав ВМД № 125130004.2013.905797 від 19 лютого 2013 року та ДМВ № 125130004/2013/905797 від 18 лютого 2013 року, в яких митну вартість товару визначив за першим методом - ціною договору.

До поданих ВМД та ДМВ декларант додав зовнішньоекономічний контракт від 01 листопада 2012 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 11 лютого 2013 року; доповнення до контракту - специфікацію № 12ЕС-05228 від 09 листопада 2012 року; рахунок-фактуру (інвойс) 12 ЕС-05228 від 09 листопада 2012 року; договір (контракт) про перевезення УТГ00003 від 08 лютого 2013року; акт проведення огляду (перегляду) товарів, товарних засобів, ручної поклажі та багажу № 500040406/2013/000645 від 16 лютого 2013 року; міжнародну автомобільну накладну № 7032 від 17 лютого 2013 року; коносамент № 012110436 від 09 листопада 2012 року; документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу, № 38 від 18 лютого 2013 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 09 листопада 2012 року; пакувальний лист б/н від 09 листопада 2012 року; договір про надання послуг митного брокера № 01-02/13 від 01 лютого 2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, № 22201041 від 18 січня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару ( наявність на товаро-супровідних документах відбитку штампу) № 2761 від 09 листопада 2012 року; інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю № 2730 від 17 лютого 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 9000 від 13 лютого 2013 року; декларацію про походження товару № ССРІТ113949475 від 14 січня 2013 року; екологічну декларацію № 4642 від 13 лютого 2013 року; копію митної декларації країни відправлення № 223120120813051735 від 06 листопада 2012 року.

Під час здійснення митного оформлення товару у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Сумніви викликані наявністю цінової інформації Держмитслужби та розбіжностями, які містяться в документах, наданих декларантом на підтвердження вартості транспортних послуг.

З метою спростування вказаних сумнівів декларанту запропоновано надати висновок експертної організації щодо вартості товарів, а також транспортні документи: договір про перевезення, рахунок-фактуру від виконавця договору на надані транспортно-експедиційні послуги, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг.

Через неподання позивачем вказаних документів відповідачем 20 лютого 2012 року прийнято рішення № 125000004/2013/110165/1 про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару на підставі шостого методу, а також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130004/2013/00032.

Не погоджуючись з цими рішеннями митниці, позивач звернувся до адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України з питань митної справи, а оскаржувані рішення відповідають вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до статті 49 МК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 51 Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (п. 1 ч. 2 ст. 52 Кодексу).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 2, 3 статті 53 Кодексу встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 ст. 55 Кодексу передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо законності дій митниці.

Висновок судів є передчасним.

Надаючи оцінку обставинам, які викликали сумнів у митниці щодо правильного визначення ціни товару, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Митний орган зазначив, що митна вартість товару, заявлена декларантом, нижча, ніж наявна у митного органу інформація з ЄАІС ДМСУ.

Колегія суддів погоджується з доводами митниці, що такі обставини є підставою для сумніву в заявленій митній вартості товару, проте, не є підставою для автоматичного корегування митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо цієї поставки з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Крім того, аналіз наведених статей свідчить про наявність обов'язку митниці обґрунтувати підстави для обрання того чи іншого методу визначення митної вартості. Наявні матеріали справи не містять належного обґрунтування порядку застосування шостого методу визначення митної вартості товару, внаслідок якого ціна ввезеного товару збільшена більше, ніж втричі.

На такі обставини у справі суди увагу не звернули, а тому дійшли передчасних висновків щодо законності дій митниці.

Крім того, судами неповно встановлені обставини у справі.

Колегія суддів погоджується з посиланнями митниці на те, що наданий позивачем рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять суму до оплати 33 089 грн, в той час як позивачем включено до митої вартості товару лише суму фрахту - 9 372 грн 50 коп., що вказує на невідповідність цих документів.

Для розв'язання цього питання судам слід детально з'ясувати обставини поставки даної партії товару та встановити, чому позивачем не включено до митної вартості товару решту послуг, наданих перевізником.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судами неповно встановлені обставини у справі, що є підставою для скасування їх рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "АктивТоргКріп"задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: