Ухвала суду № 39603132, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 804/10367/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Механомонтаж" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Механомонтаж" (далі - ТОВ ВКФ "Механомонтаж") звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 27.03.2013 року податкове повідомлення-рішення №0000892250, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 56144 грн., з яких за основним платежем в сумі 37429 грн., за штрафними санкціями в сумі 18715 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000902250, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 37399,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 24933 грн., за штрафними санкціями в сумі 12466,50 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовані прийняті ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська податкові повідомлення-рішення №0000892250, №0000902250, на користь позивача стягнено судовий збір в сумі 935 грн. 45 коп.

Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ВКФ "Механомонтаж" зареєстрований в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська як платник податку на додану вартість.

Відповідачем ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ "Механомонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ ВК "Віконні Системи" за періоди жовтень - листопад 2011 року, січень 2012 року, серпень 2012 року та листопад 2012 року, ТОВ "Ривс" за вересень 2011 року, травень 2012 року - липень 2012 року та ТОВ "Супутник" за листопад 2012 року, про що складено акт № 882/22-6/31596006 від 13.03.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з контрагентами ТОВ ВК "Віконні Системи", ТОВ "Ривс", ТОВ "Супутник", та занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 37429,21 грн.; в порушення п.п14.1.27, ст.138, 140, ст.142, ст.143 ПК України позивачем неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати на придбання послуг від ТОВ ВК "Віконні Системи" та витрати на придбання товару від ТОВ "Ривс", в порушення п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 ПК України доходи за ІІІ квартал 2011 року та за ІІ квартал 2012 року ТОВ ВКФ "Механомонтаж" підлягають збільшенню, як отримані від невстановленої особи без укладання угод.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000892250 від 27.03.2013 року за формою "Р", яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 56144 грн., з яких за основним платежем в сумі 37429 грн., за штрафними санкціями в сумі 18715 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000902250 від 27.03.2013 року за формою "Р", яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 37399,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 24933 грн., за штрафними санкціями в сумі 12466,50 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 139.9 п. 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ВКФ "Механомонтаж" та контрагентами ТОВ "Ривс", ТОВ "Віконні системи" та ТОВ "Супутник" укладено договори, а саме: з ТОВ ВК "Віконні Системи" договори підряду №23 від 10.10.2011 року, №2 від 26.01.2012 року щодо виконання монтажу рекламних металоконструкцій, з ТОВ "Ривс" договори поставки товару №9 від 19.09.2011 року та №255 від 21.03.2012 року, з ТОВ "Супутник" договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що зазначені договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки виконання контрагентами ТОВ "Ривс", ТОВ "Віконні системи" та ТОВ "Супутник" умов укладених договорів та здійснення позивачем оплати виконаних робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунком-фактурою, актами здачі-приймання (надання послуг), розрахунковими документами тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ ВК "Віконні Системи", ТОВ "Ривс", ТОВ "Супутник" за перевірений період часу віднесено суми ПДВ по виписаними контрагентами податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит зазначеного періоду.

В ході проведення перевірки посадовим особам відповідача зазначені податкові накладні були надані та досліджені, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, що підтверджується змістом Акту перевірки.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту перевіреного періоду часу, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів ТОВ "Ривс", ТОВ "Віконні системи" та ТОВ "Супутник" протиправною, так як на час дії угоди контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ "Ривс", ТОВ "Віконні системи" та ТОВ "Супутник", а тому висновки податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0000892250 від 27.03.2013 року, та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0000902250 від 27.03.2013 року є неправомірними.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000892250 та №0000902250 від 27.03.2013 року є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного апеляційного суду від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова