Ухвала суду № 39603099, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 808/4712/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Дерев'янко Л.Л. дов. від 12.01.12 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 р. у справі № 808/4712/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне підприємство "Форт"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне підприємство "Форт" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.04.2013 р. № 0000602212 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 14 400 грн. за квітень 2011 року та податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. № 0000612212, яким визначені податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 23 400 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані необґрунтованістю висновків акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства, як підстави для визначення йому податкових зобов'язань з ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 р. у справі № 808/4712/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що факт отримання, транспортування придбаного товару та подальше його використання у власній господарській діяльності позивача підтверджено належним чином оформленою первинною документацією. Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача відбулось вже після здійснення господарської діяльності, а тому зазначена дія, яка сталася пізніше, не може бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 р. у справі № 808/4712/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не приділив уваги акту податкової перевірки контрагента позивача ТОВ «Авитек Груп ЛТД», відповідно до якого усі операції купівлі-продажу ТОВ «Авитек Груп ЛТД» є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Скаржник вказує на те, що судом не враховано, що договір між позивачем та контрагентом не укладався, є різниця в часі між випискою податкової накладної та датою постачання товару, подорожній лист датований іншою датою ніж дата постачання товару, а також позивачем не надано доказів подальшого використання придбаного товару в своїй господарській діяльності. Процесуальним правом на участь в судовому засіданні та підтримання доводів апеляційної скарги відповідач не скористався, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце апеляційного розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу, зазначено про законність та обґрунтованість судового рішення по справі, та безпідставність доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.

З урахуванням наявних матеріалів справи, судова колегія зазначає, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІБП «Форт» з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Дніпропетровський завод стінових матеріалів» за червень 2010 року, ТОВ «Токмацький завод будівельних матеріалів» за серпень 2010 року, травень-червень 2011 року, ДП «Запорізький річковий порт «АСК Укррічфлот» за липень-серпень 2010 року, березень-червень 2011 року, ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» за червень 2012 року, ТОВ «Буд комплект-2004» за листопад 2010 року, ТОВ «К Буд концепт» за травень 2010 року та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» за квітень-травень 2011 року, та з питання включення до складу витрат за перевіряємий період (акт перевірки №448/22-12/13615921 від 29.03.2013 р., а. с.9-21), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.23, 24) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування

Товариством податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів у контрагента - ТОВ «Авитек Груп ЛТД», за нереальною за визначенням відповідача господарською операцією.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Оскільки підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 29.03.2013 р., то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.

Так, згідно висновків вищевказаної перевірки (з урахуванням повідомлення від 16.04.2013р. № 5006/10/22-12 про виправлення технічної помилки, допущеної при складанні акту перевірки, а. с.22), Товариством порушено:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у травні 2011 у сумі 23 400 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень, червень 2011 року на суму 15 750 грн.

В основу висновків акту перевірки від 29.03.2013 р. покладені відомості з актів невиїзних документальних перевірок контрагента позивача - ТОВ «Авитек Груп ЛТД», від 09.06.2011р. та від 08.08.2011 р., згідно яких директор даного підприємства не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авитек Груп ЛТД», тому господарські операції ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з контрагентами є фіктивними, а також не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Авитек Груп ЛТД» підприємствам-покупцям (а. с.15 на зв., 16).

Так, за позицією податкового органу позивачем порушено ч.5 ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, оскільки всі правочини ТОВ «Авитек Груп ЛТД» є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Як вбачається з довідки Запорізького обласного управління статистики видами діяльності ТОВ «ІБП «Форт» за КВЕД - 2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), діяльність у сфері архітектури (71.11), пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (49.31), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням (46.73), виробництво бетонних розчинів, готових для використання (23.63).

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Як встановлено судом та підтверджується актом перевірки від 29.03.2013 р., постачальником ТОВ «ІБП «Форт» є ТОВ «Авитек Груп ЛТД», за рахунок якого сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ - 23400 грн., у т. ч. за квітень 2011 року на суму ПДВ - 14400 грн. та за травень 2011 року на суму ПДВ - 9000 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: видатковою накладною б/н від 02.12.2011, податковою накладною № 1052 від 22.04.2011 та податковою накладною № 658 від 06.05.2011, з яких вбачається, що поставило ТОВ «Авитек Груп ЛТД» позивачу стінові бетонні блоки ФСБ 24-4-6, у кількості 500 шт., загальною вартістю 140400 грн., у тому числі ПДВ - 23400 грн. (а. с.69-71).

Розрахунки між підприємствами за отриманий товар проведено у безготівковій формі на загальну суму 140400 грн., у тому числі ПДВ - 23400 грн. згідно з платіжними дорученнями № 130 від 22.04.2011 р. на суму 86400 грн. та № 171 від 26.05.2011 р. на суму 54 000 грн., що підтверджується випискою банківської установи від 22.04.2011 р. (а. с.80, 81).

Постачання товару здійснювалось власним транспортом ТОВ «ІБП «Форт», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № ЯТС 505050, згідно якого за ТОВ «ІБП «Форт» зареєстрований марки «Камаз», модель 53212, 1991 року випуску, тип ТЗ вантажний бортовий, реєстраційний номер АР 1437АА (а. с.130), та подорожнім листом вантажного автомобіля № 552143 від 01.12.2011 р. серія 04 АКБ (а. с.129).

Судом першої інстанції також досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Авитек Груп ЛТД», а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» товарів також досліджено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, відповідно до яких частина придбаних у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у квітні та травні 2011 року стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6 у кількості 14 штук використана в грудні 2011 року для влаштування стін підвалу приміщення 60 по вул.Ризькій, буд.5, м.Запоріжжя (а. с.90-92), що належить на праві власності ТОВ «ІБП «Форт» на праві власності (а. с.93); інша частина придбаних у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у квітні та травні 2011 року стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6 у кількості 486 штук використана в грудні 2011 року при виконанні будівельних робіт на виробничій базі по вул.Сапожнікова, 8-а в м.Запоріжжі (а. с.94-97), що належить на праві власності ТОВ «ІБП «Форт» (а. с.98).

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Таким чином, висновки податкового органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку по вказаних операціях є неправомірними.

З наведених первинних документів вбачається, що фактичний рух активів і зміна у власному капіталі та зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю у даному випадку мали місце.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Безпідставними є посилання відповідача на фіктивність діяльності контрагента позивача, оскільки податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України).

Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Як зазначено вище, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

При цьому, пояснення директора контрагента позивача щодо не ведення фінансово-господарської діяльності не є доказом фіктивної діяльності ТОВ «Авитек Груп ЛТД», яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим:

- зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 14 400 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. № 0000602212 (а. с.23);

- збільшення Товариству розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 401 грн. (з якої 23 400 грн. - за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. № 0000612212 (а. с.24), тому задоволення судом першої інстанції позову є правомірним та обґрунтованим рішенням, прийнятим з урахуванням матеріалів справи та правової позиції сторін.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 р. у справі №808/4712/13-а залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 р. у справі № 808/4712/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко