Постанова № 39603076, 01.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2014 року 08:45 № 826/4975/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (надалі - Позивач/ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі - Відповідач/Центральний офіс), в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:

1. Визнати дії Центрального офісу з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та складання акта від 17.01.2014 р. №45/40-50/37-20/30307207 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 30307207) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 р. незаконними;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального офісу №0000133720 від 14.02.2014 р.;

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Позивача здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 560,28 грн.;

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок Відповідача здійснені Позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2014 р. було відкрите провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час проведення перевірки, що призвело до неправомірних висновків та винесення 14.02.2014 р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та нарахування штрафних санкцій.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що перевірка була проведена податковим органом правомірно, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, оскільки в наданих Позивачем до перевірки платіжних дорученнях про перерахування коштів постачальникам за отримані товари відсутня повна інформація щодо реквізитів договорів, рахунків-фактур тощо по яких сплачено суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 303072207) зареєстроване 19.03.1999 р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 08.04.1999 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку у Центральному офісі.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №582533 основними видами діяльності ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» є складське господарство, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин та інше.

Разом із тим, у період з 16.01.2014 р. по 17.01.2014 р. Відповідачем на підставі направлення від 16.01.2014 р. №10 та наказу №29 від 15.01.2014 р., виданих Центральним офісом, згідно із пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» суми від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 р., за результатами якої був складений акт №45/40-50/37-20/30307207 від 17.01.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (код за ЄДРПОУ 303072207) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 р.» (надалі - Акт перевірки №45), в якому зафіксовано про виявлені наступні порушення Позивачем вимог законодавства, а саме:

ь пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 р. у сумі 2 416 327,00 грн., яка підлягає зменшенню.

Поряд із цим, 14.02.2014 р. на підставі Акту перевірки №45 Центральним офісом було прийняте податкове повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «В1» №0000133720, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 2 416 327,00 грн. та застосовано штрафні санкції розміром 1 208 163,50 грн.

З огляду на зазначене, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» при складанні Акту перевірки №45 та при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із поданою ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Центрального офісу декларацією з ПДВ за жовтень 2013 р. сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (ряд.23 декларації), яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди - вересень 2013 р., складає 2 416 327,00 грн.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки №45, перевіркою показників, відображених ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» у ряд.1-9 (сума податкових зобов'язань) декларацій за вересень та жовтень 2013 р. встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій із реалізацією на митній території України та за її межами кукурудзи, ячменю, пшениці та масла солодковершкового.

Однак, перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» постачальникам та/або до Державного бюджету, яка підлягає бюджетному відшкодуванні податковим органом встановлено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 р. із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати Позивачем товарів, загальна сума ПДВ складає 0 грн.

Згідно із п.200.1 ст.200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу

При цьому, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, судом було встановлено, що у вересні 2013 р. Позивачем було здійснено імпорт масла солодковершкового та його реалізація на території України, що підтверджується наявними в матеріалах справи митними деклараціями (стор.67-74 справи).

Разом із тим, на підтвердження здійснення ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» попередньої передплати митних платежів на рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Позивачем до перевірки було надане платіжне доручення №20-06996 від 20.08.2013 р. на суму 3 020 000,00 грн.

Однак, за висновками податкового органу, зазначена у вказаному платіжному дорученні сума була сплачена Позивачем за послуги митного оформлення ВМД, а не суми ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України під час імпорту товарів.

Водночас, суд звертає увагу, що положеннями ч.1, ч.2 та ч.4 ст.299 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - МК України) передбачено, що сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів. Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Крім того, у ч.7 ст.299 МК України зазначено, що на вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов'язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги.

Згідно із цим, на підтвердження факту сплати Позивачем суми ПДВ при імпорті товарів, за якими був сформований податковий кредит у вересні 2013 р. та яка була включена до бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» у податковій декларації за жовтень 2013 р., останнім був наданий суду лист Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 30.04.2014 р. №5301/1/26-70-52-04, яким повідомлено, що відповідно до бази даних митних декларацій Позивачем за вересень 2013 р. сплачено ПДВ в сумі - 2 813 536,00 грн.

В той же час, п.200.4 ст.200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

ь бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

ь залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 р. №К/9991/74954/12 та від 14.01.2014 р. №К/800/15576/13.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень Відповідача про те, що із наданого Позивачем платіжного доручення №20-06996 від 20.08.2013 р. неможливо підтвердити факт сплати від'ємного значення ПДВ за вересень 2013 р. розміром 2 415 001,00 грн.

Більше того, суд не приймає до уваги доводи Відповідача про відсутність у Позивача права на податковий кредит внаслідок неналежного (відсутність повної інформації щодо реквізитів договорів, рахунків-фактур), на думку контролюючого органу, оформлення платіжного доручення, оскільки інших обставин в обґрунтування зазначених висновків Акту перевірки №45 та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в т.ч. аналізу операцій з контрагентами позивача, вказаний Акт перевірки не містить та ґрунтується лише на тому, що Позивачем не дотримано п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22.

Суд також звертає увагу на те, що вказана податковим органам інформація про невідповідність платіжних доручень вимогам Інструкції, не може бути беззаперечним доказом відсутності об'єктів оподаткування ПДВ по господарським операціям Позивача з контрагентами, на підставі яких сформовано податковий кредит та одночасно не є беззаперечним доказом неправомірності формування позивачем від'ємного значення ПДВ, адже податковий кредит формується на підставі податкових накладених, а не на підставі платіжних доручень/банківських виписок.

За таких обставин, доводи Відповідача, викладені в Акті перевірки №45 та письмових запереченнях, спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, оскільки факт сплати сум ПДВ за вересень 2013 р. ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» підтверджується наданим Позивачем платіжним дорученням №20-06996 від 20.08.2013 р., а також листом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 30.04.2014 р. №5301/1/26-70-52-04, тому заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ розміром 2 415 001,00 грн. за висновками суду є обґрунтованою та правомірною.

Поряд із цим, під час проведення податковим органом перевірки щодо правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2013 р. Відповідачем було встановлено, що згідно із додатком 8 «Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до податкової декларації за вересень 2013 р. у період виникнення від'ємного значення Позивачем у вересні 2013 р. було включено до складу податкового кредиту незареєстровану у Єдиному реєстрі податкову накладну, а саме: №81 від 08.08.2013 р. на суму 69 372,36 грн. (ПДВ - 13 874,47 грн.), виписану ТОВ «Ємилівське ХПП».

При цьому, ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» розрахувало суму ПДВ, яка включається до податкового кредиту, відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України, де зазначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно із зазначеним, частка використання розрахована Позивачем, що також підтверджується представниками сторін, на початок 2013 р. та яка застосовується протягом року становить 9,56% (13 874,47*9,56%=1 326,00 грн.).

Таким чином, ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» згідно із декларацією з ПДВ за вересень 2013 р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 326,00 грн.

В той же час, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

ь дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

ь дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Поряд із цим, п.201.1 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

В той же час, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Разом із тим, відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, у п.202.1 ст.202 ПК України зазначено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

З огляду на вищевикладене, Позивач мав право подати заяву зі скаргою на контрагента (ТОВ «Ємилівське ХПП») до податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 р., чого зроблено не було, між тим, додаток №8 ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» додано до податкової декларації з ПДВ лише за вересень 2013 р., яка була подана до Центрального офісу 15.10.2013 р., а граничною датою подання такої заяви, в даному випадку, є саме 20.09.2013 р.

Таким чином, суд погоджується з висновками Відповідача про те, що Позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту у вересні 2013 р. суму ПДВ розміром 1 326,00 грн., оскільки заява про відмову постачальника надати податкову накладну була подана ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Центрального офісу несвоєчасно.

Між тим, суд не приймає до уваги посилання Позивача на положення абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, де зазначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, оскільки таким правом платник податків має можливість скористатися за умови одночасного дотримання вимог, які ставляться до податкової накладної, у тому числі її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ст.201 ПК України), чого Позивачем не дотримано, внаслідок чого він позбавлений права на формування податкового кредиту протягом 365 днів по податковій накладній, що не відповідає вимогам п.201.10 ст.201 ПК України.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками податкового органу щодо завищення ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 р. на суму ПДВ розміром 1 326,00 грн., що в свою чергу, вплинуло на суму заявленого Позивачем бюджетного відшкодування у жовтні 2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове скасування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, визначеної Відповідачем у податковому повідомленню-рішенню №0000133720 від 14.02.2014 р. на суму 2 415 001,00 грн., в іншій частині (1 326,00 грн.) залишити без змін.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 №2198/11/13-11, в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

Згідно із цим, оскільки судом встановлено повторне визначення податковим органом суми зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 326,00 грн., про що зазначено в Акті перевірки №45 (щодо податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 р. №0000023720, яким було зменшено розмір бюджетного відшкодування суми ПДВ (1 326,00 грн.) за вересень 2013 р., що було залишено без змін постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2014 р. у справі №826/4425/14), сума штрафних має становити 663,00 грн.

Крім того, щодо позовної вимоги про визнання дій Центрального офісу з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та складання Акту перевірки №45 незаконними суд звертає увагу на зазначену позицію Вищого адміністративного суду України у постанові від 18.11.2013 р. по справі №К/9991/66717/11, а саме: «Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами ст.67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.».

Так, позовні вимоги ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», спрямовані на оскарження дій Відповідача щодо проведення перевірки можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Отже, враховуючи, що Центральним офісом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний Акт перевірки №45 та дії щодо його складення не є такими, що порушують права позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Більше того, відповідно до ст.17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Висновки, викладені в Акті перевірки №45, не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході перевірки порушень.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Відтак, дії службової особи щодо включення до Акта перевірки №45 певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зі змісту викладеної норми слідує, що дії, пов'язані з включенням до Акта перевірки №45 висновків, є по суті виконанням перевіряючим обов'язків, а самі по собі висновки обов'язкової сили не мають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання дій Центрального офісу з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та складання Акту перевірки №45 незаконними.

Аналогічна позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 р. у справі №21-237а13 та у постанові Вищого адміністративного суду від 19.12.2013 р. №К/800/30029/13.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача. При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України сплачений судовий збір відшкодовується на користь Позивача частково.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає частковому відшкодуванню Позивачу в розмірі 300,00 грн., та стягнення із Позивача частини суми судового збору, що не був сплачений під час подання адміністративного позову в розмірі 2 000,00 грн. Крім того, із Відповідача підлягає стягненню решта суми судового збору 2 384,80 грн. підлягає стягненню з Відповідача.

Щодо відшкодування здійснених Позивачем судових у вигляді витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1 та п.3.3 укладеного між ТОВ «КМ «Партнери» (Виконавець) та ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Замовник) договору про надання консультаційних послуг №01/04-2011/2-1/19-2011 від 01.04.2011 р. консультаційні послуги в рамках цього Договору надаються на умовах оплати, передбачених у ст.3 цього Договору. Для оплати наданих послуг Виконавець надає Замовнику рахунок і акт приймання-передачі із наданням специфікації.

Так, до матеріалів справи Позивачем було подано Специфікацію виконаних робіт та витраченого часу на виконання робіт з надання правової (юридичної) допомоги щодо судового оскарження незаконних дій податкового органу по проведенню перевірки та винесеного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2014 р. №0000133720 ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» в період з 19.12.2013 р. по 20.04.2014 р. (надалі - Специфікація). В Специфікації вказано, що загальний витрачений час на надання послуг (підготовка позовної заяви та її подання, візит в суд для отримання ухвали про відкриття провадження, підготовка до судових засідань, в т.ч. підготовка пояснень та документів до суду) становить 20,4 год. (2,5 дні, при 8-годинному робочому дні), загальним розміром винагороди 22 075,80 грн.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

В ч.1 та ч.3 ст.90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ч.3 ст.90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до додатка до постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, витрати компенсуються у розмірі, що не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір мініальмної заробітної плати становить 1 218,00 грн., тому розмір компенсації за надання правової допомоги становить 60 грн. 90 коп. за один повний робочий день.

Приймаючи до уваги надану Позивачем Специфікацію, судом встановлено, оскільки спеціалістами за Договором про надання консультаційних послуг №01/04-2011/2-1/19-2011 від 01.04.2011 р. було витрачено 2 повних робочих дні, тому розмір компенсації становить 121 грн. 80 коп.

Водночас, оскільки адміністративний позов задоволено частково, тому враховуючи положення ст.94 КАС України, суд дійшов висновку про можливість часткового відшкодування витрат на правову допомогу, а саме в розмірі 100 грн. 80 коп.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.94, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000133720 від 14.02.2014 р. в частині (2 415 001 (два мільйони чотириста п'ятнадцять тисяч одна) грн. 00 коп. за основним платежем та 1 207 500 (один мільйон двісті сім тисяч п'ятсот) грн. 50 коп. штрафні санкції).

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» понесені судові витрати в розмірі 400 (чотириста) грн. 80 коп. (із яких, судовий збір - 300 (триста) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу - 100 (сто) грн. 80 коп.) із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (адреса: 01033, вул. Саксаганського, 38-Б кв.1, код ЄДРПОУ 30307207) суму судового збору у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/4975/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

6. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

Після набрання законної сили даною постановою, направити таку постанову до Головного Управління Державної казначейської служби в м. Києві для безумовного виконання п.6 резолютивної частини постанови.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін