Постанова № 39603063, 27.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 червня 2014 року 09:40 справа №826/6534/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Добрівської Н.А., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"до1. Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників 2. Міністерства доходів і зборів Українипроскасування податкових повідомлень-рішень та скасування рішення про результати розгляду скарги в частин ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Страхова група "ТАС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач 1, МГУ-ЦО) та Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач 2), в якому, з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог, просить: 1) скасувати податкові повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 27 березня 2014 року №0000234320, №0000314320, №0000304320 та від 14 травня 2014 року №0000644320; 2) скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 05 травня 2014 року №7947/6/99-99-10-01-15 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних санкцій 217 247,72 грн. та залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2014 року №0000234320, №0000314320 та №0000304320.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6534/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 16 червня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0000234320 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153, з урахуванням підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 858 703,00грн., в тому числі за основним платежем - 732 262,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126 441,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0000304320 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення абзацу "б" підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0000314320 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, пункту 170.6 статті 170, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 836 900,24 грн., у тому числі за основним платежем на 728 273,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 626,86 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року №0000644320 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, пункту 170.6 статті 170, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 217 247,72 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 11 березня 2014 року №246/28-10-43-20/30115243 "Про результати планової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (код за ЄДРПОУ 30115243) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2012" (далі по тексту - Акт перевірки).

Податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року №0000644320 прийнято з урахуванням рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 05 травня 2014 року №7947/6/99-99-10-01-15.

В Акті перевірки встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- підприємством в порушення підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153, з урахуванням підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України занижено дохід від діяльності іншої, ніж страхова, а саме від реалізації карток поповнення рахунків мобільного зв'язку на загальну суму 3 202 462,09 грн. у зв'язку із застосування ціни, меншої від звичайної, при продажу карток поповнення рахунку мобільного зв'язку серед фізичних осіб, що придбавали страхові поліси, за акційними цінами 0,12 грн. за карточку, внаслідок чого занижено дохід на суму 3 202 462,09 грн.;

- в порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, пункту 170.6 статті 170, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" не нараховано , не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді додаткового блага, а саме: страхових платежів, сплачених при звільненні працівників та відповідно дострокового припинення договору страхування життя, в розмірі 88 093,47 грн.;

- в порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, пункту 170.6 статті 170, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" не нараховано, не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді призів (виграшів - автомобілів), отриманих переможцями в результаті проведених розіграшів страховою компанією, в сумі 88 457,43 грн.

- в порушення 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, пункту 170.6 статті 170, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" не нараховано, не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді додаткового блага, а саме: персоніфікованої (індивідуальної) знижки звичайної ціни карток поповнення рахунків мобільного зв'язку, в розмірі 551 722,48 грн.

- у в'язку із вищевказаними порушеннями норм щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, в порушення абзацу "б" підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ПрАТ "Страхова група "ТАС" відображено у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ недостовірні дані щодо нарахованих, виплачених доходів фізичним особам та нарахованого, утриманого податку з таких доходів.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення виходячи з наступного: при визначенні рівня звичайної ціни відповідачем порушено встановлений порядок та не доведено , що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни; висновок відповідача про розірвання договору страхування життя у зв'язку зі звільненням працівників компанії є надуманим та не підтверджується документально; дохід учасників рекламної акції у вигляді подарунку - автомобіля, не є доходом, який відноситься до виграшу у розумінні Податкового кодексу України, оскільки участь рекламній акції була безкоштовною, тому підлягає оподаткуванню за ставками, визначеним пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу, а не за ставками пункту 167.3 статті 167 Податкового кодексу України; дохід у вигляді знижки при купівлі карток поповнення мобільного зв'язку не є індивідуальною знижкою, оскільки призначалась не к конкретній особі, а розповсюджувалась на всіх учасників акції; у податковому розрахунку за формою №1-ДФ зазначено достовірні відомості; Міністерством доходів і зборів України при збільшенні суми штрафу не наведено розрахунку суми штрафу.

Відповідачі у письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях повністю підтримують висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Обставини справи свідчать, що за перевірений період ПрАТ "Страхова група "ТАС" проводило рекламну акцію "3 в 1" з метою заохочення клієнтів на придбання страхових полісів, в межах якої здійснювало продаж карток поповнення рахунків мобільного зв'язку фізичними особам за ціною 0,12 грн.

Згідно з офіційними умовами акції картки поповнення мобільного рахунку за акційною ціною могли придбати фізичні особи, які виконали передбачені умови, зокрема придбати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заповнити анкету учасника акції.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу.

Як передбачають підпункти 153.2. 1 та 153.2.2 пункту 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпункт 153.2.3 пункту 153 Податкового кодексу України передбачає, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

З наведених норм Податкового кодексу України слідує, що дохід від продажу товарів особам, які не є платниками податку на прибуток, визначається виходячи з договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари.

У свою чергу, звичайна ціна, за визначенням підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Як передбачає пункт 8 підрозділу 10 розділу ХX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, звичайною ціною товарів (робі, послуг) є ціна, визначена сторонами у договорі, якщо податковий орган не доведе зворотного; поряд із цим визначальним при визначенні звичайної ціни товару (робіт, послуг) є використання інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Водночас суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, не надав суду доказів, які б спростовували застосовану позивачем ціну карток поповнення мобільного зв'язку, а саме: матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач при визначенні звичайної ціни використав інформацію про укладені на момент продажу фізичним особам карток поповнення мобільного зв'язку договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах щодо обсягу, строків виконання зобов'язань, умов платежів та інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну, в даному випадку при виконанні умов акції (придбання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заповнення анкети учасника акції тощо).

За таких підстав, на думку суду, відповідачем не доведено, що ціна карток поповнення рахунків мобільного зв'язку в умовах проведення ПрАТ "Страхова група "ТАС" акції "3 в 1" не відповідає рівню звичайних цін.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про заниження ПрАТ "Страхова група "ТАС" інших доходів по операціям з продажу фізичним особам карток поповнення рахунків мобільного зв'язку є помилковими, а сума податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0000234320 визначена позивачу протиправно; відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

В частині висновків Акта перевірки про порушення норм оподаткування податком на доходи фізичних осіб суд звертає увагу на наступне.

1) Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

У той же час, згідно з підпунктом 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п'яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Таким чином, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді страхових сум, сплачених роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя.

Судом встановлено, що між ЗАТ "Страхова група "ТАС" (страхувальник), правонаступником якого є позивач, та ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" (страховик) укладено договір страхування життя за програмою "ТАС-ЛАЙФ" від 28 квітня 2005 року №20050428/1, за умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату вигодонабувачу на умовах, передбачених договором; предметом договору є страхування життя, здоров'я та додаткової пенсії працівників страхувальника.

Протягом перевіреного періоду позивач сплачував на користь ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" страхові внески.

Під час перевірки встановлено випадки звільнення застрахованих згідно вказаного договору страхування осіб, перелік яких наведено у додатку №28 до Акта перевірки.

На думку відповідача, звільнення ряду працівників позивача свідчить про дострокове розірвання довгострокового договору страхування життя та є підставою вважати, що позивач сплачував в інтересах таких осіб страхові платежі за договором медичного страхування, які у свою чергу є додатковим благом, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та з яких позивач, як податковий агент, зобов'язаний утримувати відповідні суми податку на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, суд вважає, що звільнення осіб, застрахованих за договором страхування життя за програмою "ТАС-ЛАЙФ" від 28 квітня 2005 року №20050428/1 не вказує на його припинення, виходячи з такого.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як наполягає позивач, та не спростовано відповідачем, договір страхування життя за програмою "ТАС-ЛАЙФ" від 28 квітня 2005 року №20050428/1 не розірвано та він є діючим.

Крім того, контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд тлумачити умови договору та змінювати його правову природу.

За таких підстав, суд вважає помилковими твердження відповідача про кваліфікацію договору страхування життя за програмою "ТАС-ЛАЙФ" від 28 квітня 2005 року №20050428/1 як договору медичного страхування та про необхідність утримання позивачем зі страхових внесків суми податку на доходи фізичних осіб, та приходить до висновку про протиправність збільшення грошового зобов'язання за даним епізодом порушення.

2) Як встановлено в Акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, з метою збільшення обсягів продажів полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та підтримки позитивного іміджу позивачем у 2011 році проведено акції "3 в 1", в рамках розіграно 2 автомобілі Skoda Roomster та автомобіль Ford Focus.

При утриманні податку з доходів учасників акції "3 в 1" у вигляді виграшу автомобіля позивач застосовував ставку податку у розмірі 15 відсотків бази оподаткування на підставі пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, оскільки не вважав вказані автомобілі виграшем (призом) у зв'язку із безоплатністю участі у розіграші.

Однак, на думку відповідача, до спірних правовідносин необхідно застосовувати подвійну ставку податку згідно пункту 167.3 статті 167 Податкового кодексу України з підстав оплатності права на участь у розіграші.

Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів, визначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41, дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у підпункті 165.1.46 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Пункт 167.3 статті 167 Податкового кодексу України встановлює, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної абзацом першим пункту 167.1 цієї статті, бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшу у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів.

За правилами підпунктів 170.6.1 та 170.6.2 пункту 170.6 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування (надання) на його користь доходу у вигляді призів (виграшів) у лотерею чи в розіграші, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв'язку з отриманням такого доходу.

Наведені норми вказують, що під час нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів у вигляді виграшу чи призу застосовується ставка згідно пункту 167.3 статті 167 Податкового кодексу України, а саме подвійний розмір ставки, визначеної абзацом першим пункту 167.1 цієї статті; при цьому пункт 170.6 статті 170 Податкового кодексу України визначає лише порядок нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею чи інших розіграшах, та не ставить в залежність порядок оподаткування виграшів від факту попереднього придбання платником податку права на участь у лотереях чи розіграшах.

З контексту пункт 170.6 статті 170 Податкового кодексу України випливає лише заборона брати до уваги витрати платника податку на участь у лотереях чи розіграшах під час нарахування (виплати) доходів.

Крім того, як свідчать офіційні умови проведення акції "3 в 1" та не спростовано позивачем, учасниками акції можуть бути страхувальники-фізичні особи за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії 1 рік та вартістю більше 80,00 грн., 180,00 грн., 200,00 грн., укладеними в період проведення акцій; тобто в даному випадку мало місце попереднє придбання платником податку права на участь у розіграші автомобілів шляхом придбання полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є підставою для застосування ставки податку, передбаченої пункті 167.3 статті 167 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки Акта перевірки про не нараховування, не утримання та не сплату податку з доходів фізичних осіб у вигляді призів (виграшів - автомобілів), отриманих переможцями в результаті проведених розіграшів страховою компанією, в сумі 88 457,43 грн., є обґрунтованими, а збільшення суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення - правомірним.

При цьому судом встановлено, що за даним епізодом порушення визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 109 108,06 грн., у тому числі за основним платежем - на 88 457,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 20 722,63 грн.

3) За перевірений період ПрАТ "Страхова група "ТАС" під час проведення акції "3 в 1" надавав подарунки учасникам акції - покупцям полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме поповнення рахунку номера мобільного телефону; обов'язковою умовою для отримання подарунку є сплата 0,12 грн. додатково до вартості полісу.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідач вважає, що сума знижки звичайної ціни (вартості) карток поповнення мобільного рахунку включається до складу оподатковуваного доходу, з якого позивач, як податковий агент, повинен нарахувати, утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб.

У свою чергу позивач наполягає на помилковості застосування норм підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем порушено порядок визначення звичайної ціни карток поповнення рахунку та відсутня індивідуальність знижки.

Виходячи зі змісту підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України вбачається, що суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг) можуть бути включені до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за умови правильності визначення звичайної ціни, і така знижка має повинна бути індивідуально призначена для конкретного платника податку.

Суд погоджується з думкою відповідача про те, що в даному випадку знижку можна персоніфікувати, оскільки її могли отримати лише фізичні особи-учасники акції "3 в 1", які придбали поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, як встановлено при розгляді питання заниження доходу при оподаткуванні податком на прибуток, відповідач не довів, що ціна карток поповнення рахунків мобільного зв'язку в умовах проведення ПрАТ "Страхова група "ТАС" акції "3 в 1" не відповідає рівню звичайних ціни, що виключає можливість дійти висновку про наявність знижки звичайної ціни (вартості) товарів.

За таких підстав висновки акта перевірки про не нарахування, не утримання та не сплату податку з доходів фізичних осіб у вигляді додаткового блага, а саме: персоніфікованої (індивідуальної) знижки звичайної ціни карток поповнення рахунків мобільного зв'язку, в розмірі 551 722,48 грн., є помилковими, а визначення суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення - протиправним.

Враховуючи викладене та наданий відповідачем розрахунок, податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0000314320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 109 108,06 грн., у тому числі за основним платежем - на 88 457,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 20 722,63 грн. є правомірним, а в решті підлягає скасуванню, а саме: в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 727 792,18 грн., у тому числі за основним платежем - на 639 816,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 87 904,23 грн.

В частині висновків Акта перевірки про відображення у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ недостовірних даних щодо нарахованих, виплачених доходів фізичним особам та нарахованого, утриманого податку з таких доходів, суд зазначає про наступне.

Пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлює, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані зокрема подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

На думку відповідача, внаслідок вище описаних порушень вимог Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ від 07 травня 2012 року та від 27 липня 2012 року позивач зазначив недостовірні та помилкові відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

У зв'язку із доведеною обґрунтованістю висновків Акта перевірки про порушення позивачем про не нараховування, не утримання та не сплату податку з доходів фізичних осіб у вигляді призів (виграшів - автомобілів), отриманих переможцями в результаті проведених розіграшів страховою компанією, в сумі 88 457,43 грн., суд приходить до висновку, що у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ позивач зазначив недостовірні відомості про розмір нарахованого, утриманого (сплаченого) податку з доходів фізичних осіб у вигляді призів (виграшів - автомобілів), отриманих переможцями - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд вважає правомірним накладення на ПрАТ "Страхова група "ТАС" штрафу у розмірі 510,00 грн., а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0000304320 такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 05 травня 2014 року №7947/6/99-99-10-01-15 та пояснень представника відповідача 2 вбачається, що сума штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 14 травня 2014 року №0000644320 у розмірі 217 247,72 грн. застосована у зв'язку з наступним: МГУ-ЦО при розрахунку штрафних санкцій за порушення норм оподаткування податком на доходи фізичних осіб застосовувався розмір штрафу 25% суми податку, що підлягає нарахуванню, на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України; однак, на думку Міністерства доходів і зборів України, до позивача належить застосувати штраф у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню, за порушення, вчинені протягом 1095 днів втретє.

Так, відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Водночас суд звертає увагу, що у рішенні Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 05 травня 2014 року №7947/6/99-99-10-01-15 не міститься посилань про вчинення ПрАТ "Страхова група "ТАС" порушень в частині ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, протягом 1095 днів втретє або більше; не наведено таких обставин та не надано відповідних доказів і самими відповідачами під час судового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість збільшення позивачу розміру штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 14 травня 2014 року №0000644320 та необхідність його скасування.

Однак суд не погоджується із позовними вимогами ПрАТ "Страхова група "ТАС" про скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 05 травня 2014 року №7947/6/99-99-10-01-15 в частині, оскільки таке рішення не породжує, не змінює та не припиняє прав чи обов'язків позивача у сфері публічно-правових відносин, а лише є підставою для прийняття нового податкового повідомлення-рішення на збільшену суму грошового зобов'язання, і саме таке нове податкове повідомлення-рішення створює для позивача правові наслідки; крім того,скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року №0000644320 є достатнім способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Страхова група "ТАС" підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,81 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру та додатково 1 копійку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з позивача належить стягнути суму судового збору, що підлягає сплаті, пропорційно до задоволеної частини вимог та з урахуванням сплаченої частини суми судового збору.

Так, суд встановив, що у процентному відношенні позивачу відмовлено у задоволенні майнових вимог у розмірі 5,73%, (109 618,06 грн. з 1 913 363,96 грн.) тобто на користь Державного бюджету України з позивача належить присудити 5,73% судового збору за подання позову майнового характеру, а саме позовних вимог відмовлено, а саме: 279,17 грн. (4 872,00 грн.*5,73%).

З урахуванням того, що при подачі адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., беручи до уваги суму судового збору, яку належить присудити на користь Державного бюджету України та розмір суми судового збору за немайновими вимогами, в задоволенні яких відмовлено, на користь позивача суд присуджує 134,95 грн. (487,20 грн.-279,17 грн.-73,08 грн.) сплаченого ним судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 березня 2014 року №0000234320 та від 14 травня 2014 року №0000644320.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 березня 2014 року №0000314320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 727 792,18 грн., у тому числі за основним платежем - на 639 816,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 87 904,23 грн.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 134,95 грн. (сто тридцять чотири гривні дев'яносто п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

О.П. Огурцов