Постанова № 39602962, 01.07.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2822/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,

за участю представників сторін: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області (далі - Відповідач № 1 або УПФУ) про визнання дій неправомірними.

04 червня 2014 року позивачем надано суду уточнену позовну заяву, в якій в якості другого відповідача зазначено Реєстраційну службу Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області (далі - Відповідач № 2).

Уточнений позов мотивовано тим, що на думку позивача, відповідач № 1 намагається незаконно стягнути з нього кошти на підставі рішення № 82 від 03.04.2013 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо складення вказаного рішення протиправними, позивач просив суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо складення рішення № 82 від 03.04.2013 року, у зв'язку з відсутністю у останнього відповідного обсягу повноважень та скасувати державну реєстрацію управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

У судове засідання позивач не прибув, судом вживались належні заходи про його повідомлення про дату, місце і час судового розгляду (довідковий лист справи).

Позивач просив суд розгляд справи провести без його участі (аркуші справи 4, 21).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав заперечення на адміністративний позов, та заяву про розгляд справи без його участі (аркуші справи 31-32).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно - правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню "адміністративної справи".

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відношенні позивача за неподання звітності передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", винесено рішення № 82 від 03.04.2013 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.(аркуш справи 9).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Що стосується позовної вимоги позивача відносно визнання протиправними дій відповідача щодо складання рішення № 82 від 03.04.2013 року, суд дійшов наступного.

Відповідно до завдань адміністративного судочинства до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України № 2464 та п.п.2.1.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 (далі - Інструкція №21-5), фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст. 6 Закону України № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у ст порядку та за формою, встановленими законодавством.

Відповідно до п.3.2. розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року №22-2 (далі - Порядок №22-2), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, згідно з додатком 5 до Порядку, один раз на рік до першого квітня року, що настає за звітним роком.

Звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою страхувальником або відповідальною особою фізичною особою або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду (п. 2.1. Порядку №22-2).

Звіт може подаватися особою: в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, на паперових носіях разом з електронною формою, на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.

Згідно п.4 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464 та п. 7.2.4 Розділу VII Інструкції 21-5 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом № 2464, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Відповідач звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та\або суми нарахованого єдиного внеску за звітний рік, при терміні формування та подання звіту до органів Пенсійного фонду України, не подав, що є порушенням п.п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, про що відповідачем було складено відповідний акт та, відповідно, застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 грн. згідно рішення № 82 від 03.04.2013 року (аркуш справи 9).

Рішення відповідача № 82 від 03.04.2013 року позивачем отримано але зазначене рішення позивач не оскаржив, відповідно до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-7, до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та відповідно до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення керувався Інструкцією № 21-1 та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Порядок №22-2.

А тому, судом не вбачається неправомірності дій відповідача щодо вимагання сплати штрафні санкції за оскаржуваним рішенням, оскільки положення Інструкції № 21-1 та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", закріпили обов'язок страхувальників та роботодавців щодо подання до Пенсійних органів відповідних звітів.

Отже, рішення пенсійних органів щодо накладення штрафних санкцій за відповідні порушення положень чинного законодавства є їх обов'язком, а не правом.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області щодо складення рішення № 82 від 03.04.2013 року, слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про скасування державної реєстрації управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, суд зазначає наступне.

Відповідач є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Держаної казначейської служби України, що підтверджується наданими відповідачем № 1 документами на підтвердження державної реєстрації юридичної особи - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, а саме свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01, довідкою з ЄДРПОУ АБ № 064754, довідкою Головного управління статистики у Луганській області від 22.05.2013 року № 13-48/883, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 року за № 442/6730, наказом Луганського обласного управління Пенсійного фонду України від 10.05.2002 року № 90 «Про затвердження структури Луганського обласного управління Пенсійного фонду України», Переліком міських, районних, районних у м. Луганську управлінь Луганського обласного управління Пенсійного фонду України, наказом Луганського обласного управління Пенсійного фонду України від 22.07.2002 року № 161 «Про виготовлення печаток, штампів, бланків та найменування органів Пенсійного фонду України в Луганській області»(аркуші справи 33-42).

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності із ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій ч бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що фізична особа має право звернутися до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо цієї фізичної особи.

Отже, суд прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогами про визнання незаконно створеною юридичну особу публічного права управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що свідчили б про наявність порушень його прав як фізичної особи з боку відповідачів при створенні та реєстрації управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

Таких порушень прав позивача не встановлено і у судовому засіданні при розгляді адміністративної справи.

Отже, відсутність з боку відповідачів порушень прав, свобод та інтересів позивача при створенні та реєстрації управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, Реєстраційної служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій особи з назвою «УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області» щодо складання рішення № 82 від 03.04.2013 року та у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень, скасування державної реєстрації особи з назвою «УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області» (ЄДРПОУ № 21792577), як таку що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу з істотним порушенням порядку створення юридичної особи, відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 03 липня 2014 року.

Суддя А.А. Лагутін