Рішення № 39602448, 23.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р.Справа № 922/1652/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод", м. Харків до Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю предстаників:

позивача - Пелих Л.Д. (дов. № 4 від 02.01.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський автогенний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" (надалі - Відповідач) перерахувати з поточного рахунку 260033001394 Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (код 00204783) на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (код 00204783) 26008121764000, відкритий в АТ "УкрСиббан" м. Харків, МФО 351005 грошові кошти у розмірі 29 761,56 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Надав до суду доповнення до відзиву, де проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між АТ Банк "Меркурій" та ПрАТ "Харківський автогенний завод " був укладений Договір банківського рахунку № 1394/04 від 25.12.2008р. та Договір про дистанційне обслуговування за допомогою системи Клієнт-Банк "Стиль" № 1394/08-с від 18.02.2008р.

Пункт 1.1. Договору банківського рахунку № 1394/04 від 25.12.2008р. передбачає, що банк приймає і зараховує на відкритий Клієнту поточний рахунок в національній валюті України № 260033001394 грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, а Клієнт здійснює оплату операцій /послуг відповідно до умов договору, нормативно-правових актів НБ та чинного законодавства України.

Відповідно до банківської виписки від 14.03.2014р. на поточному рахунку ПрАТ «Харківський автогенний завод» № 260033001394, який відкритий в АТ Банк «Меркурій», знаходяться кошти у розмірі 29 776,56 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору банківського рахунку № 1394/04 від 25.12.2008р., документ на переказ може бути у паперовій або електронній формах. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Порядок і умови здійснення операцій за допомогою електронного документа здійснюється за допомогою системи дистанційного обслуговування та визначається в окремому договорі.

Пункт 1.1. Договору про дистанційне обслуговування за допомогою систем Клієнт-Банк «Стиль» № 1394/08-с від 18.02.2008р. передбачає, що предметом договору про дистанційне обслуговування за допомогою систем Клієнт-Банк «Стиль» є надання Клієнту можливості оперативного ведення свого (їх) рахунку(ів) у національній та іноземній валютах у Банку; подання Клієнтом платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів у формі електронних розрахункових документів; отримання технологічної інформації за рахунками № 260033001394.

Позивачем через систему Клієнт - Банк «Стиль» було подано: платіжне доручення № 15 від 25.12.2013р. на суму 67 400,00 грн. перерозподіл коштів між власними рахунками; платіжне доручення № 1 від 14.01.2014р. на суму 10 000,00 грн. перерозподіл коштів між власними рахунками; платіжне доручення № 2 від 17.01.2014р. на суму 10 000,00 грн. перерозподіл коштів між власними рахунками; платіжне доручення № 3 від 27.01.2014р. на суму 1 400,00 грн. перерозподіл коштів між власними рахунками; платіжне доручення № 4 від 17.02.2014р. на суму 7 000,00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення № 5 від 26.02.2014р. на суму 7 000,00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення № 6 від 26.02.2014р. на суму 10 000,00 грн. авансовий платіж ЕСВ 37,96%; платіжне доручення № 7 від 27.02.2014р. на суму 10 000,00 грн. авансовий платіж ЕСВ 37,96%; платіжне доручення № 8 від 27.02.2014р. на суму 10 000,00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення № 9 від 28.02.2014р. на суму 5 000,00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення №10 від 28.02.2014р. на суму 10 000,00 грн. авансовий платіж ЕСВ 37,96%; платіжне доручення № 11 від 18.03.2014р. на суму 10 000, 00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення № 12 від 18.03.2014р. на суму 10 000,00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення № 13 від 18.03.2014р. на суму 9 500,00 грн. авансовий платіж податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати; платіжне доручення № 14 від 18.04.2014р. на суму 29 761,56 грн. перерозподіл коштів між власними рахунками.

Платіжне доручення № 15 від 25.12.2013р. на суму 67 400,00 грн. Відповідачем не було виконано.

Платіжне доручення № 1 від 14.01.2014р. на суму 10 000,00 грн. Відповідачем не було виконано.

Платіжне доручення № 2 від 17.01.2014р. на суму 10 000,00 грн. Відповідачем не було виконано.

Платіжне доручення № 3 від 27.01.2014р. на суму 1 400,00 грн. Відповідачем не було виконано.

Відповідно до п. 3.3.3. Договору банківського рахунку № 1394/04 від 25.12.2008р., Відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасне зарахування / списання коштів на/з Рахунок/у Позивача, в разі дотримання Клієнтом умов цього Договору та вимог законодавства України.

До 18.04.2014р. АТ Банк «МЕРКУРІЙ» (Відповідач) не здійснив списання (перерахування) коштів із поточного рахунку № 260033001394 на поточний рахунок №33210800700010 (Банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області) у розмірі 29 500,00 грн. тим саме порушив умови Договору банківського рахунку № 1394/04 від 25.12.2008р. та умови Договору про дистанційне обслуговування за допомогою систем Клієнт-Банк «Стиль» № 1394/08-с від 18.02.2008р.

18.04.2014р. через систему Клієнт - Банк «Стиль» Позивачем було подано нове платіжне доручення № 14 від 18.04.2014р. на суму 29 761,56 грн. про перерахування (списання) грошових коштів в сумі 29 761,56 грн., які знаходяться на поточному рахунку Позивача у Відповідача на поточний рахунок 26008121764000 Позивача , який відкритий в АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005). Тим саме було скасовано платіжне доручення № 11 від 18.03.2014р. на суму 10 000, 00 грн., платіжне доручення № 12 від 18.03.2014р. на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення № 13 від 18.03.2014р. на суму 9 500,00 грн.

26.03.2014р. на адресу Відповідача була надана претензія, відповідно до якої Позивач просив списати кошти із поточного рахунку № 260033001394 на поточний рахунок №33210800700010 (Банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області) у розмірі 29 500,00 грн. для сплати податку з доходів фізичних осіб 15% із заробітної плати за березень 2014р. на підставі платіжних доручень: № 11 від 18.03.2014р., № 12 від 18.03.2014р., № 13 від 18.03.2014р., але вимоги Позивача не були виконані.

14.04.20134р. була отримана відповідь від Відповідача вхід. № 61/14 від 14.04.2014р., відповідно до якої Позивача було повідомлено про запровадження тимчасової адміністрації ВАТ Банк "Меркурій" строком на три місяці з 14.03.2014р. по 13 червня 2014р.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 340 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНКУ «МЕРКУРІЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.06.2014 р. №47 про початок здійснення процедури ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНКУ «МЕРКУРІЙ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куліша Віктора Миколайовича на період з 12.06.2014 до 11.06.2015 включно.

Інформація про ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК «МЕРКУРІЙ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію опублікована Фондом 17.06.2014р. в газеті «Урядовий кур'єр» в номері 107(5236).

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладання арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка, у зв'язку з чим виконання платіжних доручень про перерахування коштів на підставі договору банківського рахунку є не можливим, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2013 р. по справі № 922/637/13-г.

Таким чином, позивачем доведено наявність заборгованості відповідача, однак у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації не має жодних правових підстав для погашення заборгованості в обраний спосіб.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтею 1, 85, 167 Господарського кодексу України, керуючись Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.07.2014 р.

Суддя(підпис) І.П. Жигалкін