Ухвала суду № 39602002, 02.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/2503/14 Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко А.Г.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2 липня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначало, що 13.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено договір № 587-01/К-07, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 70000 доларів США з розрахунку 13,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 12.09.2010 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору щодо строків погашення кредиту, станом на 18.12.2013 року заборгованість відповідачів кредиту становить 763789,82 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідачів на свою корить суму боргу.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 587-01/К-07 укладеного 13.09.2007 року у розмірі 763789,82 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2014 року заяву про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.

Так, вирішуючи питання про стягнення з відповідачів грошової суми на стягнення боргу за кредитним договором, суд першої інстанції послався на те, що відповідачами порушуються умови договору, а тому за ст. 611 ЦК боржники повинні відшкодувати збитки.

Ані розмір заборгованості ані його складові у судовому рішенні в порушення ст. 213 - 215 ЦК в рішенні суду не містяться та судом взагалі не досліджувалися.

Так, єдиним документом на підтвердження позовних вимог є довідка (а.с.23), складена самим позивачем про нібито існуючий розмір заборгованості, яка не містить жодних розрахунків, а обмежується зазначенням загального розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Ані рух коштів, ані відомості про час та розмір погашення кредиту а також про порядок нарахування відсотків в цій довідці не зазначені.

Натомість за ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Незважаючи на неодноразові повідомлення, позивач до апеляційного суду не з'явився та не надав ані розрахунків заборгованості, ані заперечень проти апеляційної скарги.

Задля з'ясування підстав стягнення зазначеної позивачем суми та визначення розміру заборгованості, апеляційним судом була витребувана справа за тотожним позовом між тими ж сторонами, у якій позовні вимоги позивача були залишені без розгляду 17 липня 2013 року. Але у цій справі також відсутні розрахунки заборгованості.

Посилання відповідача на те, що він позбавлений можливості оспорити суму заборгованості з огляду на відсутність будь-якого розрахунку є переконливими. Адже відповідач, не оспорюючи наявності заборгованості, разом з тим зазначає, що грошові кошти на погашення боргу вносилися ним, затримка мала місце у зв'язку зі зміною кредитора, але до теперішнього часу з'ясувати правильність нарахувань з огляду на часткове погашення ним бору та період цих нарахувань встановити неможливо.

Відтак неможливо встановити і час з якого почала виникати заборгованість, задля з'ясування питань, пов'язаних з застосуванням положень ст. 559 ЦК щодо припинення поруки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних розрахунків з зазначенням нарахувань, платежів та часу виникнення заборгованості а також її розміру, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 309, 314. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2014 року в цій справі скасувати та ухвали и нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: