Ухвала суду № 39601733, 01.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 липня 2014 року Справа № 908/2603/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В.,суддів:Грека Б.М., Губенко Н.М., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М.,розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс ЛТД"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 19.02.2014у справі№ 908/2603/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс ЛТД"дофермерського господарства "Зустріч"простягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до фермерського господарства "Зустріч" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 325 973,70 грн. попередньої оплати, 94 152,24 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 38 610,00 грн. 10 % штрафу, 69 498,00 грн. 0,1 % неустойки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 у справі № 908/2603/13 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача передоплати в сумі 325 973,70 грн., 94 152,24 грн. відсотків, 38 610,00 грн. штрафу, 61 776,00 грн. неустойки; в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 рішення суду першої інстанції в частині стягнення 94 152,24 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами скасовано та у позові в цій частині відмовлено. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у даній справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 та рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 у частині стягнення 10 % штрафу в сумі 38 610 грн., 0,1 % неустойки в сумі 61 776 грн. скасовано і в позові в цій частині відмовлено. У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс ЛТД" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі № 908/2603/13, у якій просить указану постанову скасувати і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі № 13/17-5011-2011, від 24.03.2010 у справі № 14/328-09, від 01.10.2013 у справі № 911/288/13-г, від 18.09.2013 у справі № 5011-75/17549-2012 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, останній вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 19.02.2014 у справі № 908/2603/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за неповернення надмірно сплачених коштів (попередньої оплати) за непоставлений своєчасно товар. При цьому суд касаційної інстанції зазначивши, що договором передбачено стягнення такої неустойки виходив з того, що встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення штрафу та неустойки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді штрафу та неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог.

Водночас приймаючи постанову від 23.05.2012 у справі № 13/17-5011-2011, на яку посилається заявник, та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції прийшов до протилежного висновку, а саме щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, оскільки договором передбачено стягнення такої неустойки.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання заявника на постанови від 24.03.2010 у справі № 14/328-09 та від 18.09.2013 у справі № 5011-75/17549-2012, зі змісту яких вбачається, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права, оскільки рішення у даних справах суд касаційної інстанції прийняв в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та підстав позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі № 911/288/13-г, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 908/2603/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І. Вовк Судді Б. Грек Н. Губенко В. Селіваненко М. Черкащенко