Ухвала суду № 39601728, 25.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня 2014 року Справа № 905/4770/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В.,суддів:Грека Б.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.03.2014у справі№ 905/4770/13за позовомКостянтинівської міської радидотовариства з обмеженою відповідальністю "Будскло"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. публічне акціонерне товариство "Фідобанк" 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" проскасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Костянтинівська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будскло" про скасування державного акта серії ЯЕ 745776, виданого товариством з обмеженою відповідальністю "Будскло" на право власності на земельну ділянку за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вул. Леніна, 208, площею 13,6129 га, та про скасування реєстрації державного акта в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020915600013.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2013 у справі №905/4770/13 позовні вимоги Костянтинівської міської ради задоволено; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 745776 від 25.08.2009 та скасовано державну реєстрацію акта в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020915600013.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2013 рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013 змінено у вступній частині та абзаці першому резолютивної частини щодо предмету спору, зазначено предмет спору "про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації"; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 у даній справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2013 змінено в резолютивній частині, доповнивши її другим абзацом, а саме: "Рішення суду змінити в абзаці другому резолютивної частини та викласти його в наступній редакції: "Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 745776, виданий 25.08.2009"; в іншій частині постанову залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2014 у справі №905/4770/13, у якій просить скасувати зазначену постанову.

Заяву, з посиланням на постанову Донецького апеляційного суду України від 26.02.2013 у справі №5006/10/53пн/2012, ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 24.04.2014 у справі №668/5429/14-к, рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2011 у справі №12/12, постанови Вищого господарського суду України від 11.08.2010 у справі №13/3018, від 14.05.2013 у справі №8н/5014/2887/2012, від 30.07.2013 у справі №909/303/13, від 25.02.2014 у справі №915/1413/13, від 05.03.2014 у справі №5020-191/2011-1296/2012, від 04.03.2014 у справі №914/2861/13, від 21.09.2010 у справі №20/108, від 01.10.2013 у справі №909/167/13-г, від 11.06.2013 у справі №5017/3205/2012, від 11.12.2013 у справі №910/9122/13, рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, постанову Пленуму Вищого господарського суду від 11.10.2012 №2, постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.09.2012, від 31.10.2012, від 06.12.2010, від 20.02.2013, постанову Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7, Висновки Верховного Суду України за II півріччя 2012 року, Узагальнення Вищого господарського суду України щодо судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, Узагальнення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме, статей 140, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 321, 328, 346, 378, 388, 393, 653 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 05.03.2014 у справі №905/4770/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про:

- скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого відповідач отримав у власність спірну земельну ділянку розірвано за рішенням господарського суду у справі №5006/10/53пд/2012, а рішення Костянтинівської міської ради (позивача) про продаж відповідачу спірної земельної ділянки для обслуговування промислових будівель скасовано рішенням цієї ж міської ради, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для володіння спірною земельною ділянкою на праві власності, та, відповідно, мати документи в підтвердження цього права;

- скасування запису про державну реєстрацію спірного державного акта на право власності на землю, оскільки існуюча процедура реєстрації державного акта на право власності на землю окремо від реєстрації речового права на земельну ділянку чинним на час розгляду справи законодавством не передбачена.

Водночас у постанові 04.03.2014 у справі №914/2861/13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації вказаного акта, виходячи із встановлених судами обставин справи стосовно того, що: права позивача оспорюваним актом на право власності на земельну ділянку, виданим відповідачу, жодним чином не порушені; господарським судом під час розгляду справи №3/215 встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці відповідача не належить позивачу, а тому його не може бути зареєстровано за ним та передано у власність.

У постановах Вищого господарського суду від 14.05.2013 у справі №8н/5014/2887/2012, від 30.07.2013 у справі №909/303/13, від 25.02.2014 у справі №915/1413/13 суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанції про наявність підстав для визнання недійсними рішень відповідних міських рад про скасування рішень (пункту рішення у справі №915/1413/13) цих же міських рад, з огляду на те, що спірні рішення прийняті міськими радами з перевищенням наданих їм повноважень; позивачами доведено у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством, порушення спірними рішеннями їх охоронюваних законом прав на користування земельними ділянками. Крім того, в зазначених постановах судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права, оскільки у зазначених постановах і в постанові, на яку посилається заявник, відсутні неоднакові правові висновки.

У постанові Вищого господарського суду від 05.03.2014 у справі №5020-191/2011-1296/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна відповідної міської ради в частині оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено, що при видачі оспорюваного наказу відповідач діяв у межах наданих йому повноважень і у нього були відсутні правові підстави для відмови у видачі зазначеного наказу; крім того, оспорюваний наказ не є документом, на підставі якого визнається право власності, а є лише документом, на підставі якого існуюче право підлягає оформленню з видачею свідоцтва про право власності.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Разом з тим, колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 11.08.2010 у справі №13/3018, на яку посилається заявник, оскільки при прийнятті зазначеної постанови в частині, що стосується доводів заявника, судом касаційної інстанції вирішувалось процесуальне питання щодо підвідомчості спору в цій справі господарському суду, що не відповідає приписам розділу XII2 ГПК України.

Постанова Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі №909/167/13-г, на яку посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Проаналізувавши зміст постанови суду касаційної інстанції від 05.03.2014 у справі №905/4770/13, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 21.09.2010 у справі №20/108, від 11.06.2013 у справі №5017/3205/2012, від 11.12.2013 у справі №910/9122/13, на які він посилається, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах з огляду на різні предмети позовів у цих справах. Так, у справі №905/4770/13, про перегляд постанови в якій подано заяву, предметом позову є скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію спірного державного акта на право власності на землю, тоді як у справі №20/108 позов заявлено про стягнення заборгованості за договором про надання туристичних послуг, у справі №5017/3205/2012 позов заявлено про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд та зобов'язання повернути майно комунальної власності, у справі №910/9122/13 позов заявлено про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що передбачає також різні підстави позовів та виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 11116 ГПК України.

Крім того, до судових рішень, на які в заяві може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.09.2012, від 31.10.2012, від 06.12.2010, від 20.02.2013 також не може бути здійснене посилання, оскільки останні прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

Судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на постанову Донецького апеляційного суду України від 26.02.2013 у справі №5006/10/53пн/2012, ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 24.04.2014 у справі №668/5429/14-к, рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2011 у справі №12/12, рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, постанову Пленуму Вищого господарського суду від 11.10.2012 №2, постанову Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7, Висновки Верховного Суду України за II півріччя 2012 року, Узагальнення Вищого господарського суду України щодо судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, Узагальнення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, не беруться судом до уваги.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" у допуску справи №905/4770/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І. Вовк Судді Б. Грек В. Селіваненко Л. Стратієнко М. Черкащенко