Ухвала суду № 39601475, 04.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1444/13-к Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 11-кп/783/275/14 Доповідач: Марітчак Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючогоМарітчака Т.М.,суддів апеляційного судуПайонкевича Т.Т., Кобзара В.М.,при секретарі прокурора обвинуваченого захисника обвинуваченого та потерпілихМельниченко І.С., Дідовського М.Ю., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9,розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокурора у даному кримінальному провадженні Михайла Дідовського на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України, -

встановила:

вироком Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1; без освіти, цигана, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 296 КК України - виправдано.

Запобіжний захід ОСОБА_6 тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд постановив рахувати з дня його затримання - 17 лютого 2012 року.

Зазначеним вироком цивільні позови прокурора у даному кримінальному провадженні задоволено повністю і з обвинуваченого ОСОБА_6 стягнено на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова 5 428 (п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) 58 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 та на користь НДЕКЦ ГУ МВСУ у Львівській області витрати на проведення дактилоскопічної експертизи № 4/142 від 12 березня 2012 року в розмірі 470 (чотириста сімдесят) 40 грн. (Т. 2, а.с. 233) в дохід держави.

Як установлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6, 16 лютого 2012 року близько 20:30 год. знаходився з добровільної згоди ОСОБА_8 у її квартирі АДРЕСА_2 в якій також перебували ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, де розпивали спиртні напої.

Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_6, використовуючи малозначний привід щодо розпивання спиртних напоїв, почав ображати ОСОБА_9 нецензурними словами, в результаті між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 дерев'яною ніжкою від стола умисно наніс ОСОБА_9 множинні удари в ділянку життєво важливого органу голову, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої тім'яної кістки склепіння черепа, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи №126/12 від 21 березня 2012 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Крім цього, у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, яке відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, забою головного мозку легкого ступеня, забійної рани голови, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а також синців, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Не погоджуючись із вироком Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року, прокурор у даному кримінальному провадженні Михайло Дідовський подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, а також визнати винним за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, а відповідно до ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_6 остаточну міру покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі. Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на залучення експерта в розмірі 470 (чотириста сімдесят) 40 грн. У іншій частині вирок залишити без змін.

Апелянт вважає, що оскаржуваний вирок суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, а також виправдання останнього за ч. 4 ст. 296 КК України, незаконний у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Апелянт вважає, що покази потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні слід піддати критиці, оскільки, під час проведення досудового розслідування останні давали чіткі та послідовні покази з приводу обставин події, а саме під час допиту потерпілої ОСОБА_8 (Т. 1, а.с.113-117; Т. 3, а.с.1-3) та ОСОБА_9 (Т. 1, а.с. 130-133).

На думку апелянта, судом першої інстанції не взято також до уваги протоколи слідчих експериментів із потерпілими та фототаблицею до них (Т. 3, а.с. 15-20 та Т. 3, а.с. 27-31). Окрім цього, судом першої інстанції також не враховано, що на час проведення судового розгляду потерпілі проживали разом у квартирі з свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є родичами обвинуваченого (батько та рідний брат) та могли чинити тиск на потерпілих з метою зміни показів під час досудового розслідування.

Також, як зазначає апелянт, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 323 (Т. 2, а.с. 34), в ОСОБА_6 не виявлено жодних тілесних ушкоджень, це свідчить про те, що до нього зі сторони потерпілих не було вчинено жодних дій, які б могли спровокувати обвинуваченого ОСОБА_6 на вчинення інкримінованих йому злочинів.

Зокрема, апелянт зауважує, що суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України, не навів переконливих доводів прийнятого рішення, а лише поставив під сумнів факт вчинення 16 лютого 2012 року ОСОБА_6 таких дій.

Окрім цього, суд першої інстанції неправильно стягнув судові витрати, оскільки всупереч вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, якою передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, судом в резолютивній частині оскаржуваного вироку зазначено, що такі витрати слід стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області в дохід держави.

Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України та постановлення нового вироку про визнання винним обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України і ч. 4 ст. 296 КК України, потерпілу ОСОБА_8 про залишення вироку без змін, потерпілу ОСОБА_9 про пом'якшення обвинуваченому призначеного судом покарання, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про залишення оскаржуваного вироку без змін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у даному кримінальному провадженні підлягає до часткового задоволення, а оскаржуваний вирок в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України та виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України - до скасування з наступних підстав.

Мотивуючи своє рішення з приводу перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції зазначив, що обвинувачуючи ОСОБА_6 у вчиненні замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів сторона обвинувачення посилалася на показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а допитані у судовому засіданні зазначені потерпілі, кожна окремо, послідовно наполягали на тому, що дії ОСОБА_6 хоча і мали загрозливий характер, проте вони не сприймали їх, як виявлення наміру позбавити когось життя.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, при цьому не взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 наніс декілька ударів потерпілій ОСОБА_9 дерев'яною палкою (ніжкою від журнального столика) виключно в голову, про що ствердила в судовому засіданні як сама потерпіла, так і обвинувачений ОСОБА_6.

Судом першої інстанції також не досліджено та не перевірено протокол огляду місця події та протоколи слідчих експериментів із потерпілими та фототаблицею до них (Т. 3, а.с. 15-20 та Т. 3, а.с. 27-31).

Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимог ст. 358 КПК України під час судового розгляду не дослідив протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, в яких викладені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, які повинні бути оголошені за ініціативою суду або інших учасників кримінального провадження.

Окрім цього, суд першої інстанції, прийшовши до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, котрі підтверджують факт вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК України), стороною обвинувачення не зібрано, не дослідив та не проаналізував протокол огляду місця події та протоколи слідчих експериментів із потерпілими та фототаблицею до них (Т. 3, а.с. 15-20 та Т. 3, а.с. 27-31) та обвинуваченим ОСОБА_6, дані яких суперечать показанням потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні.

Суд першої інстанції не перевірив показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні, хоча вони суперечили іншим доказам у справі, зокрема протоколу огляду місця події та протоколам слідчих експериментів із потерпілими та фототаблицею до них (Т. 3, а.с. 15-20 та Т. 3, а.с. 27-31).

Окрім цього, судом першої інстанції також не враховано, що на час проведення судового розгляду потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживали разом у квартирі з свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є родичами обвинуваченого (батько та рідний брат), та можливий вплив з їх сторони на потерпілих з метою зміни показів під час досудового розслідування.

Колегія суддів не може в повній мірі перевірити підставність перекваліфікації судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 121 КК України та його виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки судом першої інстанції не досліджено низки документів, які є в матеріалах кримінального провадження і прокурором та іншими учасниками кримінального провадження, під час розгляду судом першої інстанції даного кримінального провадження, не заявлялись клопотання про їх дослідження, що позбавляє апеляційний суд можливості дослідити ці докази у відповідності до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, всупереч вимог ст. 357 КПК України суд не оглянув речові докази у справі. Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, оскільки під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для законного і обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Судом першої інстанції також допущено помилку у вироку у викладенні обставин кримінального провадження, визнаних судом першої інстанції доведеними, зокрема неправильно вказано ініціали свідка ОСОБА_11 як ОСОБА_14 Аналогічну помилку допущено і прокурором в обвинувальному висновку.

Вирок суду першої інстанції, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження не відповідає його копії зафіксованому на технічному носію інформації під час його проголошення, зокрема показання потерпілої ОСОБА_9 не відповідають її показанням, зафіксованим під час судового розгляду, під час проголошення вироку не було оголошено 6 абзаців, що стосується висновків експертиз, а наведено лише їх назви (т. 5, а.с. 134), відсутній звукозапис ще 5 абзаців, в тому числі перелік речових доказів в резолютивній частині вироку.

Відповідно до журналу судового засідання від 13 березня 2014 року оголошення матеріалів кримінального провадження тривало всього 3 хвилини, і за цей час неможливо було дослідити судово-медичні, імунологічні і дактилоскопічні експертизи, протоколи огляду місця події та слідчих експериментів із потерпілими та фототаблицю до них тощо (т. 5, а.с. 132).

Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній журнал судового засідання за 17 березня 2014 року (останнє слово обвинуваченого і проголошення вироку), інформація на технічному носію інформації із записом вироку не відповідає оригіналу вироку в матеріалах кримінального провадження, то колегія суддів приходить до висновку що слід вважати, що в матеріалах кримінального провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції в частині проголошення вироку.

Відповідно до вимог п. 2. ч. 7 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є відсутність журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, що є підставою згідно ч. 1 ст. 415 КПК України для скасування і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Окрім цього, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, якою передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, в резолютивній частині оскаржуваного вироку зазначив, що такі витрати слід стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області в дохід держави, що є порушенням норм зазначеної вище статті.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржуваний вирок суду першої інстанції необхідно скасувати і призначити новий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки судом першої інстанції допущені такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, на думку колегії суддів, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 409, 412, 415, 419 КК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора у даному кримінальному провадженні Михайла Дідовського задовольнити частково, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2014 року стосовно визнання винним ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України та його виправдання за ч. 4 ст. 294 КК України скасувати.

Призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 - п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 294 КК України, в суді першої інстанції.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвалу можна оскаржити до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців з дня його проголошення.

Судді:

підпис підпис підпис

Марітчак Т.М. Кобзар В.М. Пайонкевич Т.Т.

Копія відповідно до оригіналу.

Суддя апеляційного суду Т. Марітчак.

Ухвала вступила в законну силу « 04» липня 2014 року.

Помічник судді В. Юрочко

« 04» липня 2014 року