Рішення № 39600658, 23.06.2014, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/2615/14-ц

Провадження № 2/270/1218/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

Головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Мізерній О. В.

за участю позивача ОСОБА_1

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ "Про визнання права власності", -

в с т а н о в и в:

У травні 2014 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Макіївської міської ради „Про визнання права власності", на обґрунтування якої позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08 липня 2011 року, а також на підставі державного акта на землю серії ДН № 030280, він є власником земельної ділянки та домоволодіння, розташованого на даній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. У процесі експлуатації домоволодіння ним з метою поліпшення житлових умов була проведена реконструкція житлового будинку /літера А-1/ із зміною цільового призначення кімнат, у зв'язку з чим житлова площа змінилася з 49,10 м2 на 43,10 м2, також на земельній ділянці був побудований тамбур до сараю /літера Б/. Оскільки ці поліпшення зроблені ним до 1992 року, то згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна № 127 від 24.05.2001 року вони не є самовільними. Далі ним була самовільно збудована прибудова літера а3 у результаті чого відбулося збільшення загальної площі на 0,90 м2, і стало становити 64,10 м2. Після зроблених переобладнань він звернувся до ТОВ "Міське БТІ" міста Макіївка, де йому був виданий технічний паспорт від 05.05.2013 року та акт від 05.05.2014 року, відповідно до якого вищевказана прибудова під літерою а3 була побудована ним самовільно. Далі він звернувся до КП «Містарпроект», де ним було отримано звіт технічного обстеження будівельних споруд та інженерних мереж об'єкта від 21.05.2014 року, відповідно до якого: за результатами проведення технічного обстеження об'єкта житлового будинку /літера а-1/ після реконструкції з прибудовою /літера а3/, тамбура /літера б/, до сараю /літера Б/, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, - було встановлено їх відповідність вимогам надійності і можливості безпечної експлуатації. Після цього йому було рекомендовано звернутися до суду. Просив визнати за ним право власності на самовільно побудоване майно, а саме: прибудову під літерою а3 до будинку /літера А1/, тамбур /літера б/, до сараю /літера Б/, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або її розгляд за їх відсутності не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником відповідача особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, про що не заперечував позивач.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зробленому на нотаріальному бланку ВРЛ № 583099, посвідченого 08.07.2011 року державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2771, спадкоємцем майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син - ОСОБА_1, який успадкував житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 /а. с. 6/.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 27451497 від 08.07.2011 року, зробленого на бланку, що має захисний знак Міністерства юстиції України № 002824, 08.07.2011 року Першою Макіївською державною нотаріальною конторою зареєстровано видачу свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі № 49754990 (у нотаріуса № 629) спадкодавець ОСОБА_4 /а. с. 7/.

З Витягу про державну реєстрацію прав № 30874542 від 05.08.2011 року вбачається, що КП "БТІ міста Макіївки" 05.08.2011 року під реєстраційним № 2226531 в реєстровій книзі № 100 (номер запису 19143) зареєструвало право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, - за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину /за заповітом/ 1-2771 /08.07.2011/ /а. с. 8/.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю /серії ДН № 032080/, до ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-2772 від 08.07.2011 року перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,0430 га, яка розташована АДРЕСА_1. Зазначений акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 22838 /а. с. 9/.

З технічного паспорту на садибний /індивідуальний/ житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 05.05.2014 року КП "БТІ міста Макіївки", вбачається, що він був виготовлений на замовлення ОСОБА_1 /а. с. 10 - 14/.

Як убачається з листа ТОВ "Міське БТІ" від 05.05.2014 року № 1/35-338, в будинку АДРЕСА_1, самочинно збудовані: прибудова /літера а3/.Дозвіл на будівництво та проект у ТОВ "Міське БТІ" не поданий. При цьому збільшена загальна площа на 0,90 м2 та складає 64,10 м2 /а. с. 16/.

Згідно акту ТОВ "Міське БТІ" від 05.05.2014 року, в жилому будинку АДРЕСА_1, - до 1992 року проведена реконструкція із змінами цільового призначення кімнат, у зв'язку з чим жила площа змінилась з 49,10 м2 на 43,50 м2, також на земельній ділянці побудований тамбур до сараю /літера «б»/ до 1992 року. Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна № 127 від 24.05.2001 /із змінами та доповненнями/ дані зміни площі та службової будівлі не є самовільними /а. с. 17/.

Із змісту звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкції та інженерних мереж об'єкта, складеного інженером проектного відділу КП «Містарпроект» Мірсоном О. Г. 21.05.2014 року, убачається, що за результатами проведення технічного обстеження об'єкту житлового будинку /літера «А-1»/ після реконструкції з прибудовою /літера «а3»/, тамбура /літера «б»/, до сараю /літера «Б»/, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, - встановлено відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації /а. с. 18 - 20/.

Відповідно до звіту № 171/05/14/л від 22.05.2014 року, складеного ТОВ «Оцінка Нерухомість Фінанси», вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, - складає 157439,89 гривень /а. с. 22 - 28/.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що правове регулювання відносин, пов'язаних з виникненням права власності, здійснюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року (із змінами та доповненнями).

Як убачається з положень частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ /майно/, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З огляду на положення частини другої статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому, суд враховує положення частини першої статті 13 Цивільного кодексу України, які передбачають, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині /частина друга статті 13 Цивільного кодексу України/.

Згідно до положень частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як убачається з положень частини першої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено законом або договором.

Виходячи з положень частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно /житлові будинки, будівлі, споруди тощо/ виникає з моменту завершення будівництва /створення майна/. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На необхідність застосування наведених норм права звертає також увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 своєї Постанови Пленуму № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Норми права, які містяться у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, передбачають, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При цьому, суд враховує, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього /частина друга статті 376 Цивільного кодексу України /.

Як убачається з положень статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року будівництво /нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт/ об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У свою чергу, положеннями статей 36, 37 та 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначений певний порядок проведення будівельних робіт та прийняття закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації.

З огляду на наведені норми права для виконання будівельних робіт необхідно отримати відповідний документ, а саме декларацію про початок виконання будівельних робіт та/або дозвіл на їх виконання.

Крім того, як убачається з положень пункту 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України /про правовий режим самочинного будівництва/» № 6 від 30.03.2012 року відповідно до пункту 4 статті 26 і статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Норми права, що містяться у частині 9 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закінчені будівництвом об'єкти підлягають обов'язковому прийняттю в експлуатацію.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється /частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"/.

Тотожні за своїм юридичним змістом норми права містились також й у положеннях статей 5, 15, 29, 30 - 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 року, який був чинний у період з 02 червня 2000 року по 12 березня 2011 року.

Згідно до положень частини другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 2 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, які належать до I - III категорії складності, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельної інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Крім того, під час вирішення спірних правовідносин суд враховує роз'яснення, наданні у пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, з яких убачається, що у разі недотримання особою положень статей 13, 16 та 319 Цивільного кодексу України суд може відмовити особі у захисті цивільного права та інтересу.

Окремо суд враховує, що позивач ОСОБА_1 у встановленому чинним законодавством України порядку не звертався до компетентного державного органу з приводу прийняття його забудови до експлуатації.

Таким чином, виходячи з того, що позивачем не були надані суду докази дотримання наведених вище вимог чинного законодавства України, а саме: ним не була розроблена та узгоджена проектно-кошторисна документація, не був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт, ордер на право здійснення земляних робіт, а також декларація про готовність об'єкта до експлуатації, - суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні його позовних вимог до Макіївської міської Ради "Про визнання права власності".

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 316, 319, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, статтями 36, 37, 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України /про правовий режим самочинного будівництва/» № 6 від 30.03.2012 року, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, статтями 4, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 76, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ "Про визнання права власності" відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 23.06.2014 року.

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 01.07.2014 року з урахуванням приписів частини 3 статті 70 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: С. В. Мащенко