Ухвала суду № 39600337, 26.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Конику В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Романа Ігоровича про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 р. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попів Р.І. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи - ОСОБА_2 з вилученням паспортного документа до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що на виконанні у ВПВР ДВС України перебуває виконавче провадження № 36404727 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-14292/10/2670.

Враховуючи, що станом на день звернення із поданням заборгованість не погашена, відомості про нерухоме майно боржника відсутні, рухоме майно також не зареєстровано, а за вказаною в ЄДРПОУ адресою місцезнаходження ПП «Тулуза-Центр» не встановлено, стверджував про наявність підстав вважати, що останнє ухиляється від виконання судового рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

Свої доводи обґрунтувала тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи.

Справа № 761/8130/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8394/2014Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Апелянт зазначила, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що вона не є керівником боржника - ПП «Тулуза-Центр» та жодного відношення до податкової заборгованості не має, а також не перевірено факт отримання ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів.

Також стверджувала, що державним виконавцем не було зазначено, яким чином боржник ухиляється від виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. від 06.02.2013 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-14292/10/2670, виданого 27.04.2011 р., про стягнення з ПП «Тулуза-Центр» заборгованості в розмірі 93 616 318 грн. 57 коп. (а.с. 14).

З моменту відкриття виконавчого провадження боржник не вчинив будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості.

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в м. Києві № 02/4-772 від 22.04.2013 р. за ПП «Тулуза-Центр» рухоме майно не зареєстровано (а.с. 18).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 14.06.2013 р. відомості про нерухоме майно ПП «Тулуза-Центр» також відсутні (а.с. 19, 20).

Постановою державного виконавця від 01.02.2013 р. накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника, згідно переліку, наданого у листі Державної податкової служби України № 678420 від 13.02.2013 р. (а.с. 21).

Разом з тим, як вбачається з повідомлення Філії ПАТ «Банк Золоті Ворота» в м. Київ № 05-01/441 від 21.03.2013 р., на момент накладення арешту залишок коштів на рахунку ПП «Тулуза-Центр» становив 0, 00 грн. (а.с. 22).

Крім того, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, боржник фактично не знаходиться, про що старшим державним виконавцем ВПВР Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. 05.02.2014 р. складено відповідний акт (а.с. 38).

Таким чином, наявні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.06.2013 р. керівником ПП «Тулуза-Центр» зазначена ОСОБА_2 (а.с 32, 33).

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вищевказаного подання державного виконавця.

Посилання апелянта на те, що вона не є керівником ПП «Тулуза-Центр» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 32, 33).

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вказаним вимогам статті свої доводи ОСОБА_2 будь-якими доказами не підтвердила.

Доводи апелянта про те, що державним виконавцем не надано суду доказів повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та ухилення останнього від виконання зобов'язань також спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією супровідного листа № 709/5-13 від 12.02.2013 р., який направлявся на адресу боржника - ПП «Тулуза-Центр», та копією конверта із відміткою про невручення кореспонденції адресату (а.с. 13, 15).

Крім того, стверджуючи про передчасність висновків суду щодо ухилення боржника від виконання судового рішення, апелянт одночасно посилалася на те, що вона не є керівником ПП «Тулуза-Центр».

Враховуючи викладене, при встановленні обставин справи та постановленні ухвали судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 312 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313, 314,315, 317 ЦПК України, колегі суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Г.В. Крижанівська

Судді: М.І. Оніщук

Л.Д. Українець