Рішення № 39599490, 25.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц790/2827/14 Головуючий 1 інст. -Алфьорова Т.М.

Справа № 2033/8799/12-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кружиліної О.А.

суддів колегії -Кіся П.В., Макарова Г.О.,

при секретарі -Сементовської О.М., Таран В.В.,

розглянули у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» в особі представника позивача - Ткаченка Віктора Миколайовича і директора Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» - Кузьменка Дмитра Михайловича та ОСОБА_5

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» до ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди,-

в с т а н о в и л а:

09 грудня 2012 року Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» (далi - ТОВ НВП «Залізничавтоматика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про вiдшкодування шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування позову ТОВ НВП «Залізничавтоматика» зазначало, що ОСОБА_5, працюючи комерційним директором товариства у відповідно до наказу № 31-2005 року від 14 квітня 2005 року , на якого відповідно до посадової інструкції від 14 квітня 2005 року та довідником кваліфікаційних характеристик професій робітників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336 покладалось виконання організаційно-розпорядних функцій та адміністративно - господарських обов'язків в частині «… керування матеріально-технічним забезпеченням, заготівкою, зберіганням, збутом продукції » та « …організації праці складського господарства, створювати умови для належного зберігання матеріальних ресурсів та готової продукції». У порушення покладених на відповідача обов'язків, діями останнього пiдприємству було завдано матеріальну шкоду у розмiрi 511 720 гривень 68 копійок.

Вiдносно вiдповiдача було порушено кримiнальну справу за обвинуваченням його у заволодінні чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем, а також в службовій недбалості. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова вiд 19 травня 2009 року ОСОБА_5 звiльнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi на підставі Закону України « Про амністію» від 12.12.2008 року.

Посилаючис на те, що матерiальну шкоди завдано пiдприємству з вини ОСОБА_5, ТОВ НВП «Залізничавтоматика» просило стягнути з останнього на користь товариства 511 720 гривень 68 копійок у відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди.

Відповідач проти позову заперечував , посилаючись на те, що дійсно відносно нього була застосовано акт амністії, але вважає, що вина його не доведена і позов необґрунтований. Крім того вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Рiшенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року в задоволеннi позову ТОВ НВП «Залізничавтоматика» вiдмовлено.

13 березня 2014 року ОСОБА_5 подана апеляційна скарга, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, де слід зазначити про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку необхідного підприємству для звернення до суду з позовом до працівника заподіявшого шкоду.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ НВП «Залізничавтоматика» в особі представника та директора товариства подали апеляційні скарги , в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги товариства у повному обсязі .

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, апелянти посилалися на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія , заслухавши суддю-доповідача , пояснення осіб, що з'явилися відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг , вважає що скарга ТОВ НВП «Залізничавтоматика» підлягає задоволенню , а апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід відхилити з наступних підстав.

Вiдмовляючи в задоволеннi позову ТОВ НВП «Залізничавтоматика», суд першої iнстанцiї виходив iз недоведеностi позову вiдповiдно до вимог статей 10, 60 ЦПК України, оскiльки позивачем не надано доказiв щодо розмiру завданої пiдприємству шкоди, а ті доказі які містяться в матеріалах кримінальної справи були отримані в порушення вимог законодавства, а постанова суду про звільнення відповідача вiд кримiнальної вiдповiдальностi внаслiдок акту амнiстiї не є пiдставою для звiльнення позивача вiд доказування в розумiннi статті 61 ЦПК України. Разом з цим , суд вважав причини пропуску позивачем строку , передбачені статтею 233 КЗпП України поважними, тому його поновив.

З таким висновком суд першої інстанцію щодо відмови у задоволенні позовних вимог , судова колегія не погоджується ,оскільки вважає, що висновок зроблено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( порушення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог статті 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у зв'язку з чим ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статей 213, 215 ЦПК України.

Згiдно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю особистим немайновим правам фiзичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фiзичної або юридичної особини, вiдшкодовується в повному обсязi особою, яка її завдала.

Як роз'яснено у пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 вiд 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди», шкода, заподiяна особi й майну громадянина або заподiяна майну юридичної особини, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi особою, яка її заподiяла, за умови, що дiї останньої були неправомiрними, мiж ними й шкодою є безпосереднiй причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту 1 статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду , заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Пункт 3 статті 134 КЗпП України регулює матерiальну вiдповiдальнiсть працiвника за шкоду, завдану з його вини дiями, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку.

У пунктi 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 вiд 29 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної пiдприємствам, установам, органiзацiям їх працiвниками» (iз подальшими змiнами), до позовних заяв про матерiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної дiями працiвника, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку , повиннi додаватись докази, якi пiдтверджують, що вчинення працiвником таких дiянь встановлено у порядку кримiнального судочинства.

Судом установлено, що ОСОБА_5 на пiдставi наказу № 31-2005 вiд 14 квітня 2005 року працював комерційним директором ТОВ НВП «Залізничавтоматика» iз покладенням на нього організаційно-розпорядних функцій та адміністративно -господарських обов'язків .

За службову недбалість та неналежне виконання своїх посадових обов'язкiв, унаслiдок несумлiнного ставлення до своїх посадових обов'язкiв вiдповiдача було притягнуто до кримiнальної вiдповiдальностi за ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

Вина ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем та вчиненнi службової недбалостi була доведена пiд час розслiдування кримiнальної справи та пiдтверджується доказами, перерахованими в поданні слідчого про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 191 , ч. 2 ст. 367 КК України, до суду для застосування Закона України « Про амністію» , а саме: посадовою інструкцією від 14 квітня 2005 року та довідником кваліфікаційних характеристик професій робітників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336 ; функцiйними обов'язками, актом перевiрки фiнансово-господарської дiяльностi підприємства; фiнансовими документами, висновками судово - почеркознавчої експертизи № 11497 від 11 грудня 2007 року ; висновками спеціаліста-бухгалтера від 25 липня 2007 року ; висновками судово- економічної експертизи № 7757 від 24 вересня 2007 року ; показами свiдкiв.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова вiд 19 травня 2009 року ОСОБА_5 звiльнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi на пiдставi п. «в» ст. 1 Закону України «Про амнiстiю у 2008 роцi», провадження у кримiнальнiй справi закрито. Цивільний позов ТОВ НВП «Залізничавтоматика» залишено без розгляду.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України « Про амністію» не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду. А відтак - згідно з пунктом 3 статті 134 КЗпП України на працівника покладається матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству.

У пунктi 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 вiд 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi» умовою звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно вiд того, закiнчено його чи нi, вчинений вiн одноособово чи у спiвучастi.

При вирiшеннi питання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi суд (суддя) пiд час попереднього, судового, апеляцiйного або касацiйного розгляду справи повинен переконатися (незалежно вiд того, надiйшла вона до суду першої iнстанцiї з вiдповiдною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляцiйного та касацiйного судiв - з обвинувальним вироком, що дiяння, яке поставлено особi за провину, дiйсно мало мiсце, що воно мiстить склад злочину i особа винна в його вчиненнi, а також що умови та пiдстави її звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi передбаченi КК України. Тiльки пiсля цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку вiдповiдне судове рiшення.

Відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

Виходячи з аналізу зазначеної норма права, апеляційний суд вважає, що постанова про звiльнення ОСОБА_5 вiд кримiнальної вiдповiдальностi є доказом у розумiннi статті 57 ЦПК України, а тому згiдно з пунктом 3 статті 134 КЗпП України на вiдповiдача покладається матерiальна вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної з її вини пiдприємству.

Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку позовної давності на звернення позивача до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди , апеляційний суд виходить з положень статей 233, 234 КЗпП України та тих обставин, що директор товариства, 08 листопада 2005 року звернувся з заявою до прокуратури Ленінського району м. Харкова про неправомірні дії ОСОБА_5 та притягнення винних осіб до відповідальності; враховуючи тривалість розслідування кримінальної справи та залишенням цивільного позову без розгляду у зв'язку зі звiльненням вiд кримiнальної вiдповiдальностi ОСОБА_5 на підставі Закону України « Про амністію» від 12.12.2008 року, судова колегія вважає, що він підлягає поновленню, оскільки пропуск строку звернення до суду з позовом є поважним.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 суттєвими не являються і не дають підстав для її задоволення.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд , відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України, з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення по суті позовних вимог , яким задовольняє позовні вимоги ТОВ НВП «Залізничавтоматика» у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами і стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 5 046 гривень .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України , ч. 1ст. 130 , п. 3 ст. 134 КЗпП України, ст. ст. 61, 88, ЦПК України , постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди», постановою Пленуму ВСУ № 14 від 29 грудня 1992 року « Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», постановою Пленуму ВСУ № 12 вiд 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi» , судова колегія судової палати, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» в особі представника позивача - Ткаченка Віктора Миколайовича і директора Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» - Кузьменка Дмитра Михайловича - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року - скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство « Залізничавтоматика» 511 720 гривень 68 копійок у відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 5 046 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя :

Судді колегії: