Ухвала суду № 39599061, 03.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/2004/2014 Головуючий в І інстанції: Корецький Д.Б.

Категорія: 5 Доповідач: Бездрабко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року липня місяця 03 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Бездрабко В.О.Суддів:Кузнєцової О.А. Борка А.Л.при секретарі:Романовій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про реальний поділ квартири, встановлення порядку користування квартирою та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1988 року. За час спільного проживання ними була придбана кооперативна квартира АДРЕСА_1, автомобіль марки Альфа Ромео, 1982 року випуску, р/н НОМЕР_1, автомобільний причеп марки «Асканія», 2000 року випуску, р/н НОМЕР_2 та інші предмети домашньої обстановки та вжитку.

Просила суд поділити майно подружжя, виділивши їй у власність зазначену трьох- кімнатну квартиру, загальною площею 85,8 кв м, а відповідачу ОСОБА_7 комп'ютер, автомобіль марки Альфа Ромео, 1982 р.в., автомобільний причеп «Асканія», 2000 р.в., та побутові речі (меблі, телевізор, холодильник), а також витребувати у відповідача правовстановлюючі документи на спірну квартиру.

Відповідач ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив провести поділ майна подружжя, визнавши за ним та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину спірної квартири за кожним та встановити порядок користування квартирою.

У березні 2014 року з позовною заявою до суду звернулася третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6, в якому, посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_5, просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що квартира була отримана на підставі ордеру на житлове приміщення у будинку житлово-будівельного кооперативу. Ордер був виписаний, у тому числі, і на неї, як особу, що має право на користування спірною квартирою й на теперішній час вона несе витрати по утриманню цього житла.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 16 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволений.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 Поділено спільне сумісне майно подружжя в рівних частках та визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 право спільної часткової власності за кожним на 1/2 частину.

Встановлений порядок користування спірною квартирою відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 18 від 11 березня 2014 року, згідно варіанту №1.

В індивідуальне користування ОСОБА_5 виділено приміщення: № 2 - житлова кімната, площею 17,2 кв. м., № 1 - житлова кімната, площею 12,6 кв. м., № І частина прибудови, площею 5,4 кв. м. Всього 35,2 кв. м., в тому числі житлова - 29,8 кв. м.

Площа приміщень, що виділена ОСОБА_5 у користування, більше належної площі на 7,5 кв. м.

В індивідуальне користування ОСОБА_7 виділено приміщення: № 3 - житлова кімната, площею 12,4 кв. м., № І - частина прибудови, площею 7,8 кв. м. Всього 20,2 кв. м., в тому числі житлова 12,4 кв. м.

Площа приміщень, що виділена ОСОБА_7 у користування, менш належної площі на 7,5 кв. м.

В спільному користуванні співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишено приміщення: № 1 - коридор, площею 11,5 кв. м., № 4 - кухня, площею 8,7 кв. м., № 5 - туалет, площею 1,0 кв. м., № 6 - ванна, площею 2,6 кв. м., № І - частина прибудови, площею 6,6 кв. м., всього 30,4 кв. м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення заявленого нею первісного позову. Зокрема зазначила, що суд при вирішенні справи не врахував перебування на її утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, наявність у ОСОБА_7 заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина та наявність у відповідача іншого житла.

Також апеляційну скаргу на рішення суду подала ОСОБА_6, яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з 09 січня 1988 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають двох дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

На підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу №40 м.Херсона, ОСОБА_7 у складі сім'ї з 3-х осіб був виданий ордер від 23.04.1993року на заняття жилого приміщення квартири АДРЕСА_1.

У період сумісного проживання подружжя, за рахунок їх спільних коштів повністю був сплачений пайовий внесок за придбання вказаної квартири, що сторонами також не заперечується. У зв'язку з тривалою відмовою ОСОБА_7 щодо оформлення права власності на квартиру, свідоцтво про право власності на нерухоме майно було видане на ім'я останнього 21.11.2012 року.

З огляду на наведене та ураховуючи вимоги ст.60 СК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав набуту під час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 квартиру спільною сумісною власністю подружжя, з приводу чого доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на 1/3 частину квартири нарівні з батьками, виходячи з того, що вона в ній проживає та сплачує комунальні послуги, не відповідають положенням глави 24 ЦК України, що передбачає підстави набуття права власності, а відтак підлягають відхиленню.

Згідно ч.1, 3 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В ході розгляду справи не було встановлено об'єктивних обставин, з якими закон пов'язує можливість при вирішенні спору про поділ майна відступити від засади рівності часток подружжя, а посилання ОСОБА_5 в обґрунтування таких вимог на те, що судом не врахований обсяг спільно нажитого майна, стан спірної квартири, який є непридатним до проживання, наявність у ОСОБА_7 іншого житла, передачу останнім без її згоди спільного автомобілю та причепу третім особам, колегія суддів визнає неприйнятними.

На час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_9 досяг повноліття, а апелянтом ОСОБА_5 не доведено, що стягнутий раніше з ОСОБА_7 розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина був недостатнім для забезпечення його фізичного та духовного розвитку.

В силу положень ст.41 Конституції України, ст.316,319,321ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вирішуючи питання щодо визначення порядку користування спірною квартирою між співвласниками, суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи №18 від 11 березня 2014року, що реальний поділ нерухомого майна є неможливий та прийняв до уваги 1 варіант експертизи, який є максимально наближеним до існуючого між сторонами порядку користування квартирою.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на законі, висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення., а тому підлягають відхиленню.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. 303,307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :