Постанова № 39597733, 04.07.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.07.2014 справа №905/8993/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддів Мартюхіної Н.О., Радіонової О.О.за участю представників сторін: від позивача: Мішина С.Л. - за довіреністю № 216 від 12.11.2013р.;від відповідача:Бєліченко С.С. - за довіреністю б/н від 10.05.2013р.;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", с. Бересток, Костянтинівський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від04.03.2014р. (повний текст рішення підписано 05.03.2014р.) у справі № 905/8993/13 (суддя Філімонова О.Ю.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Доннафтасервіс", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", с. Бересток, Костянтинівський район, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 187671,20 грн., пені у розмірі 3941,85 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2014р. у справі №905/8993/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доннафтасервіс" м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", с. Бересток, Костянтинівський район, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 177671,20 грн. та пені у розмірі 4364,32 грн., з врахуванням заяви позивача від 12.02.2014р. про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та збільшення вимог в частині розміру пені, задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", с. Бересток, Костянтинівський район, Донецька область звернулось з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги відсутність належних доказів на підтвердження поставки позивачем товару, одночасно допущення з боку позивача порушеннь виконання зобов'язань за договором №13/102 від 04.09.2013р. в частині наданням документів на поставлений товар.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/8993/13; розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї; заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", с. Бересток, Костянтинівський район, Донецька область та скасування рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2014р. у справі №905/8993/13 з огляду на наступне.

Так, 04.09.2013р. між ТОВ "Доннафтасервіс" (Постачальник) та ТОВ "Константа - Агро" (Покупець) укладено договір поставки №13/102, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити - зернові культури (пшениця групи Б, 4-5 та 6 класу; кукурудза 3 класу; ячмінь 3 класу, тритикале 3 класу, соєві боби, горох 3 класу, овес 4 класу, жито 4 класу), а також продукти переробки зерна (виробництво Україна) - п.1.1 договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1.2, 1.4 договору №13/102 від 04.09.2013р. найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем оговорюється в специфікації до даного договору, яка є його невід'ємною частиною. Сума даного договору визначається специфікаціями та видатковими накладними

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на це особами та діє до 31.12.2013р. Після підписання даного договору всі попередні переговори вважаються недійсними ( п.7.1 договору №13/102 від 04.09.2013р.).

Сторонами за договором №13/102 від 04.09.2013р. укладено специфікації №1, № 2, № 3 та № 4, за умовами яких позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу продукцію загальною кількістью 485 тон +/- 10% за ціною з доставкою - 1380,00 грн. за одну тону, у тому числі ПДВ 20%, на загальну суму 669300 грн. 00коп., в тому числі ПДВ 20%- 111550грн. 00 коп. Строк поставки: з 04.09.2013р. по 12.09.2013р.; з 09.09.2013р. по 12.09.2013р.; з 12.09.2013р. по 18.09.2013р. ; з 17.09.2013р. по 27.09.2013р. відповідно.

Відповідно до вказаних вище специфікацій покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження якості висновку лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО. Також, сторони визначили, що датою поставки вважати дату фактичного отримання товару покупцем згідно підписаною сторонами видатковою накладною та відміткою покупця про отримання товару в товарно - транспортній накладній.

За п. 9 специфікацій поставку здійснює постачальник на склад покупця на умовах СРТ (Інкотермс 2000): Донецька обл., Костянтинівський р-н, с.Бересток, вул. Докучаєва, 1, комбікормовий завод ТОВ «Константа-Агро».

Як встановлено місцевим господарським судом, взяті на себе зобов'язання в частині поставки продукції за договором поставки №13/102 від 04.09.2013р. позивач виконав належним чином, що підтверджує видатковими накладними №90503 від 05.09.2013р. на суму 103362,00 грн.; №90601 від 06.09.2013р. на суму 97483,20 грн.; №90901 від 09.09.2013р. на суму 52716,00 грн.; №91203 від 12.09.2013р. на суму 50590,80 грн.; №91304 від 13.09.2013р. на суму 93757,20 грн.; №91403 від 14.09.2013р. на суму 48106,80 грн.; №91801 від 18.09.2013р. на суму 47196,00 грн.; №92302 від 23.09.2013р. на суму 49459,20 грн., за якими відповідачу було поставлено продукцію на суму 542671 грн. 20 коп. Вказані видаткові накладні містять посилання на підставу здійснення поставки, найменування продукції, кількість, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ та загальну суму партії продукції.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №338/9 від 05.09.2013р., №03/9 від 18.09.2013р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.

Поставка позивачем відповідачу товару, передбаченого умовами договору поставки №13/102 від 04.09.2013р., також підтверджується товарно-транспортними накладними № 65/3 від 05.08.20013р., № 64/3 від 05.09.20013р., № 67/3 від 06.09.2013р., № 66/3 від 06.09.2013р., № 68/3 від 09.09.2013р., № 69/3 від 12.09.2013р., № 72/3 від 13.09.2013р., № 71/3 від 13.09.2013р., № 74/3 від 14.09.2013р., № 78/3 від 18.09.2013р., № 82/3 від 23.09.2013р., світлокопії яких містяться в матеріалах справи.

На сплату отриманої продукції відповідачу виставлено рахунки №90503 від 05.09.2013р. на суму 103362,00 грн.; №90601 від 06.09.2013р. на суму 97483,20 грн.; №90901 від 09.09.2013р. на суму 52716,00 грн.; №91203 від 12.09.2013р. на суму 50590,80 грн.; №91304 від 13.09.2013р. на суму 93757,20грн.; №91403 від 14.09.2013р. на суму 48106,80 грн.; №91801 від 18.09.2013р. на суму 47196,00 грн.; №92302 від 23.09.2013р. на суму 49459,20грн., всього на загальну суму 542671,20 грн. Позивачем пояснено суду, що вказані рахунки для оплати передавались представнику відповідача одночасно з видатковими накладними під час поставки товару. Доводів на підтвердження протилежного суду не представлено.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору поставки №13/102 від 04.09.2013р. передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, оговорених у специфікації.

В свою чергу, у специфікаціях до договору поставки №13/102 від 04.09.2013р. встановлені наступні умови оплати: протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару якою є дата фактичного отримання товару покупцем згідно підписаної сторонами видаткової накладною та відміткою покупця про отримання товару в товарно - транспортній накладній.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив поставлену продукцію на загальну суму 365000грн.00коп., у зв'язку з чим невиконаними залишись зобов'язання відповідача щодо оплати 177671 грн. 20коп. за видатковими накладними: № 91203 від 12.09.2013 р., № 91403 від 14.09.2013р., № 91801 від 18.092013 р. та № 92303 від 23.09.2013 р.

Таким чином, відповідно до умов п. 3.1. договору поставки №13/102 від 04.09.2013р. та порядку оплати, визначеному сторонами у специфікаціях, відповідач повинен був здійснити остаточні розрахунки за поставлену продукцію за видатковою накладною:

- № 91203 від 12.09.2013 р. - до 19.09.2013 р.;

- № 91403 від 14.09.2013р. - до 20.09.2013 р.,

- № 91801 від 18.09.2013 р. - до 26.09.2013 р.;

- № 92303 від 23.09.2013 р. - до 30.09.2013 р.;

В рамках досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 08.10.2013р. направлялась претензія №180 від 08.10.2013р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості в розмірі 342671грн. 20коп., яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим, як встановлено судом першої інстанції, на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 177671грн.20коп.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 177671грн. 20коп., Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", с. Бересток, Костянтинівський район, Донецька область допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 177671грн.20коп. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4364грн. 32коп. за період прострочення з 29.09.2013р. по 06.12.2013р. з врахуванням поданої заяви від 12.02.2014р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом п. 4.1 договору поставки №13/102 від 04.09.2013р., у випадку порушення строків оплати, за поставлений товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочки оплати. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період прострочення з 29.09.2013р. по 06.12.2013р. в розмірі 4364грн.32коп., виходячи із розміру подвійної облікової ставку НБУ, що діяла у заявлений період.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата поставленої продукції та з огляду на приписи ч.3 ст.549, ст.,ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, п.4.1 договору поставки №13/102 від 04.09.2013р. колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4364грн.32коп. в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на відсутність належних доказів на підтвердження поставки позивачем товару та допущення з боку позивача порушень виконання зобов'язань за договором №13/102 від 04.09.2013р. в частині наданням документів на поставлений товар, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені, з огляду на наступне.

Згідно п. 2.1 договору поставки №13/102 від 04.09.2013р. при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: якісне посвідчення на зерно чи сертифікат якості, протокол випробувань ГМО, гігієнічний висновок районної СЕС, ветеринарне свідоцтво (форма №2), рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до приписів ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Водночас, доказів наявності заперечень при отриманні товару щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції щодо надання документів, що стосуються товару - відповідачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не представлено.

Оскільки відповідачем не надано доказів незгоди щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо надання документів, передбачених п.2.1 договору, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №13/102 від 04.09.2013р. та надав документи, зазначені в п.2.1 договору разом з продукцією. Іншого суду не доведено, а відтак відповідні заперечення відповідача судовою колегією до уваги не приймаються.

Судовою колегією також не приймаються до уваги посилання скаржника на недоведення виконання позивачем зобов'язань за договором №13/102 від 04.09.2013р. в частині постачання товару 14.09.2013 року в кількості 34,86 тон, 18.09.2013 р. в кількості 34,2 тони та 23.09.2013р. в кількості 35,84 тони з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей на уповноваження відповідачем осіб на приймання даного товару, оскільки вказані твердження спростовані наявними в матеріалах справи належними та допустимими в розумінні ст. 32-36 ГПК України доказами, а саме: товарно-транспортними накладними №74/3 від 14.09.2013р, № 78/3 від 18.09.2013 р. та № 82/3 від 23.09.2013 р. з відміткою про прийняття, скріпленою штемпелем відповідача; довіреностями відповідача на отримання товару його працівникам, які містять підписи керівника, бухгалтера, відбиток круглої печатки відповідача та зразки підписів осіб, уповноважених на отримання товару зі строком дії не більше 10 днів з моменту видачі, що відповідає вимогам п. 4, 5, 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2014р. у справі №905/8993/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Констанста-Агро» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2014р. у справі №905/8993/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 01.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 01.07.2014р

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

О.О. Радіонова

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - гос. суду Донецької області;

1 - ДАГС.