Ухвала суду № 39595014, 03.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/575/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Кирницькій В.О.

з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Плаза" - Терентьєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Плаза" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Ланжерон-Плаза" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000682280 від 28 листопада 2013 року про зменшення товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2013 року в сумі 224 361 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з його боку при відображенні ним у декларації з ПДВ за вересень 2013 року у р. 24 від'ємного значення суми ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні порушення вимог ПК України.

Представники позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначив, що при проведенні податковим органом камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Ланжерон-Плаза" за вересень 2013 року встановлено порушення позивачем вимог п. 102.1, п. 102.5 ст. 102, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України з урахуванням вимог ст. 257 ЦК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000682280 від 28 листопада 2013 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

21 жовтня 2013 року ТОВ "Ланжерон-Плаза" було надіслано до ДПІ у Приморському районі засобами електронного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, у р. 24 якої задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 224 361 грн.

З довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації за вересень 2013 року) вбачається, що зазначений залишок виник за попередні звітні податкові періоди, а саме: за листопад 2009 року - у сумі 204 965 грн., за березень 2010 року - у сумі 19 396 грн.

06 листопада 2013 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Ланжерон-Плаза" за вересень 2013 року, за результатами якої було складено акт №2500/15-53-8/36674518 від 06 листопада 2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем п.102.1, п.102.5 ст. 102, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України з урахуванням вимог ст. 257 ЦК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року) на суму 224 361 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що декларування залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, платник податку має право проводити поза межами строку, встановленого приписами ст.102 ПК України.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.102, 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому у розумінні ст. 198 ПК України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами платник втрачає.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

- б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм та виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 та в п. 200.1 ст. 200 ПК України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту ПК України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Таким чином, сума, розрахована за правилами п. 200.4 ст. 200 ПК України набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Правомірність декларування товариством сум податкового кредиту, з урахуванням яких у підприємства у листопаді 2009 року та березні 2010 року виникло від'ємне значення з ПДВ, яке відображалось в податкових деклараціях минулих податкових періодів та за рахунок яких позивачем і було сформовано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум податкового кредиту наступного податкового періоду у декларації з ПДВ за вересень 2013 року, підтверджується належним чином оформлених первинними документами фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, факт правомірності формування підприємством податкового кредиту за господарськими операціями та від'ємного значення з ПДВ у листопаді 2009 року підтверджений актом ДПІ у Приморському районі від 23 квітня 2010 року № 5532/23-512/366774518/30.

Отже, відповідачем не заперечувалась правомірність формування позивачем суми бюджетного відшкодування, що була заявлена ТОВ "Ланжерон-Плаза" у р.24 податкової декларації.

Положеннями ст. 200 ПК України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ). Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного вбачається, що ПК України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Таким чином, відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, неможна визнати правомірною.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що положення п. 102.5 ст. 102 ПК України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, у зазначеному пункті як і ПК України в цілому не міститься.

Так, термін давності, встановлений п.102.5. ст. 102 ПК України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Отже, п.102.5 ст. 102 ПК України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим ПК України, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму ПДВ, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Таким чином, застосування відповідачем ст. 102 ПК України до спірних правовідносин ґрунтується на хибному тлумаченні положень податкового законодавства, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Ланжерон-Плаза" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: