Постанова № 39594975, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20396/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень та скасування рішень про результати розгляду скарг, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «МР» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, ГУ Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006502205, № 0006512205 від 02.08.2013, рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 08.10.2013 (вих. № 4986/10/26-15-10-04), рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг від 12.12.2013 (вих. № 17385/6/99-99-10-01-15).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2014 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МР» (код ЄДРПОУ 35524087) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Енфолд» за результатами якого складено акт № 241/26-54-22-05-07/35524087 від 18.07.13.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «МР»: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, ст.152 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 166758грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період 01.03.2012 по 30.04.2012 на загальну суму 158817 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду заперечень, ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві листом від 31.07.2013р. №3717/10/26-54-22-05-17 повідомила позивача про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі акту № 241/26-54-22-05-07/35524087 від 18.07.2013 та висновку про результати розгляду заперечень, ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006512205 від 02.08.2013, за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 208 448 грн, з яких за основним платежем - 166758 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 690 грн та податкове повідомлення-рішення № 0006502205 від 02.08.2013, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 198 521,00 грн, з яких за основним платежем 158 817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 39704 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «МР» мало господарські відносини з ТОВ «Енфолд», відповідно до договору поставки товару № 010112 від 01.01.2012.

ТОВ «МР» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в розмірі 158816,87 грн та до складу валових витрат віднесені витрати на загальну суму 794084,33 грн, по господарських операціях проведених з ТОВ «Енфолд».

Відповідно до виписки по розрахунковому рахунку ТОВ «МР» та картки рахунку 311 встановлено, що ТОВ «МР» перераховано кошти в розмірі 952901,20 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Енфолд» за металопродукцію.

Згідно акту перевірки, ТОВ «Енфолд» на адресу ТОВ «МР» виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 952901,2 грн. Разом з тим, відсутні сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, договори про надання послуг транспортування сторонніми організаціями, відсутні власні транспортні засоби та інші документи підтверджуючі фактичне постачання металопродукції на адресу ТОВ «МР».

При проведенні перевірки, податковим органом використано акт № 4122/22-4/31407176 від 04.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енфолд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «СОЛО-25» код ЄДРПОУ 30399950) за період лютий-квітень 2012 року, відповідно до якого ТОВ «СОЛО-25» має стан - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження, свідоцтво платника ПДВ анульоване - 01.08.2012, встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Окрім того, ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що засновник та директор ОСОБА_1 погодився зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «СОЛО-25» за винагороду, жодних звітних документів та документів по фінансово - господарській діяльності підприємства не підписував. Здійснювати фінансово-господарську діяльність не мав на меті, метою реєстрації ТОВ «СОЛО-25» було отримання прибутку.

З акту перевірки вбачається, що основним постачальником товарів на адресу ТОВ «Енфолд» за період лютий-квітень 2012 року було ТОВ «СОЛО-25» - 157 174 грн.

Враховуючи викладене, податковим органом при проведенні перевірки, зроблено висновок про те, що у зв'язку з тим, що основним постачальником товарів ТОВ «Енфолд» 2012 року було ТОВ «СОЛО-25», ТОВ «Енфолд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. А отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Енфолд» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Енфолд» та контрагентами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що взаємовідносини ТОВ «МР» по взаєморозрахункам з ТОВ «Енфолд» здійснювались поза межами правового поля..

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд першої інстанції двйшов висновку про правомірність висновків відповідача, викладені в акті перевірки.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Договір поставки товару № 010112 від 01.01.2012 укладено між позивачем та ТОВ «Енфолд».

Колегія суддів вважає, що позивачем до суду першої інстанції надані копії всіх первинних документів, ведення яких передбачено чинним законодавством та вимоги щодо їх оформлення передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема:

- рахунки-фактури № 210312-01 від 21.03.2012, № 220312-01 від 22.03.2012, № 270312-01 від 27.03.2012, № 280312 від 28.03.2012, № 290312-01 від 29.03.2012, № 120412-01 від 12.04.2012, № 250412-01 від 25.04.2012, № № 260412-01 від 26.04.2012, № 280412-01 від 28.04.2012;

- видаткові накладні № 10312-01 від 21.03.2012, № 220312-01 від 22.03.2012, № 270312-01 від 27.03.2012, № 280312-01 від 28.03.2012, № 290312-01 від 29.03.2012, № 120412-01 від 12.04.2012, № 250412-01 від 25.04.2012, № 26.04.12-01 від 26.04.2012, № 280412-01 від 28.04.2012;

- податкові накладні № 1 від 21.03.2012, № 3 від 22.03.2012, № 4 від 27.03.2012, № 5 від 28.03.2012, № 6 від 29.03.2012, № 1 від 12.04.2012, № 4 від 25.04.2012, № 2 від 26.04.2012, № 5 від 28.04.2012, виписка по рахунку № 26007160749300 з 01.03.2012 та з 01.04.2012;

- картки рахунку: 631 Контрагенти: Енфолд ТОВ за березень 2012 року, 631 Контрагенти: Енфолд ТОВ за квітень 2012 року, 90 Види витрат: Собівартість реалізованих куплених запасів від ТОВ «Енфолд» за березень 2012 року, 90 Види витрат: Собівартість реалізованих куплених запасів від ТОВ «Енфолд» за березень 2012 року за 01.04.2012-30.06.2012.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Також необхідно зазначити, що на момент здійснення операцій поставки контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкта господарювання не було анульовано.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані податкові накладні та банківські виписки про рух грошових коштів. В свою чергу відповідачем не надано доказів повернення коштів на рахунок позивача за вказаними операціями.

Також, відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

Колегія суддів не приймає до уваги акт № 4122/22-4/31407176 від 04.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енфолд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «СОЛО-25» (код ЄДРПОУ 30399950) за період лютий-квітень 2012 року, оскільки в ньому не досліджувалось виконання договору, який був укладений між ТОВ «МР» та ТОВ «Енфолд».

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 2204.2011 - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Однак, чинне законодавство України не ставить право платника податків на формування податкового кредиту, в залежність від виконання податкових зобов'язань контрагентами та дотримання ними податкової дисципліни.

Щодо посилання податкового органу в акті первірки на те, що ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що засновник та директор ОСОБА_1 погодився зареєструвати на своє ім`я підприємство «СОЛО-25» за винагороду, жодних звітних документів та документів по фінансово-господарській діяльності підприємства не підписував, здійснення фінансово-господарської діяльності не мав на меті, метою реєстрації ТОВ «СОЛО-25» було отримання прибутку, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини третьої названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

В матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0006502205 від 02.08.2013, № 0006512205 від 02.08.2013.

Відносно позовних вимог щодо скасування рішень про результати розгляду скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006502205 та № 0006512205 від 02.08.2013.

За результатами розгляду скарг, Головне управління Міндоходів у м. Києві прийняло рішення про результати розгляду первинних скарг № 4986/10/26-15-10-04 від 08.10.2013, відповідно до якого: залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006502205 та № 0006512205 від 02.08.2013, а первинні скарги директора ТОВ «МР» Шевченка Р.Г. № 1 та № 2 від 13.08.2013 - без задоволення.

ТОВ «МР» оскаржило податкові повідомлення-рішення № 0006502205 та № 0006512205 від 02.08.2013 до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням № 17385/6/99-99-10-01-15 від 12.12.2013 про результати розгляду скарг, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006502205 та № 0006512205 від 02.08.2013 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинних скарг, а скарги - без задоволення.

У відповідності до п. 8 частини першої ст. 3, ст. 6 КАС України та виходячи зі змісту оскаржуваних рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення про результати розгляду скарг - не є юридично значимими для позивача, оскільки зазначені рішення не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Оскільки рішення про результати розгляду самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправними та скасування зазначених рішень, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинних скарг від 08.10.2013р. (вих..№4986/10/26-15-10-04) та рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг від 12.12.2013р. (вих.№17385/6/99-99-10-01-15) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2014 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень та скасування рішень про результати розгляду скарг задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006502205 від 02.08.2013, № 0006512205 від 02.08.2013.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 24.06.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.