Постанова № 39594832, 01.07.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року Справа № П/811/1766/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Нагібіної Г.П.

розглянувши в місті Кіровограді у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом агрофірми «Хлібороб» у форму товариства з обмеженою відповідальністю до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АФ «Хлібороб» у формі ТОВ звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Гайворонською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 06.03.2014 р. №0000332200 та №0000322200.

В обґрунтування позовних вимог АФ «Хлібороб» у формі ТОВ посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем протиправно, оскільки агрофірма як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, не сплачує зобов'язання до бюджету, в той час, як ст.50 ПК України встановлює право податкового органу нарахувати штрафні санкції із розрахунку недоплаченого податкового зобов'язання. Агрофірма, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, навіть при подачі уточнюючої декларації, не сплачує до бюджету сум податку на додану вартість, а тому нарахування штрафів є протиправним.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.71).

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.69), заперечень на позов суду не надав.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

В С Т А Н О В И В:

АФ «Хлібороб» у формі ТОВ зареєстроване як юридична особа та є платником податку, який перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Гайворонська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі відповідач) у розумінні статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

За наслідками проведених податковим органом перевірок складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 05.03.2014 р. №14/22-00/30702633 (далі акт перевірки-1, а.с.7-9) та акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 05.03.2014 р. №11/22-00/30702633 (далі акт перевірки-2 а.с.10-12).

Висновками перевірки в обох актах перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), відповідальність за яке передбачена п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

На підставі актів перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 06.03.2014 р.

- №0000322200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3513 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі оскаржуване рішення-1, а.с.13);

- №0000332200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1519 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі оскаржуване рішення-2, а.с.14).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

В акті перевірки-1 відповідач встановив, що позивач подав уточнюючий розрахунок №9001763016 від 23.01.2014 р., в якому платником при збільшенні податкового зобов'язання на суму 70027 грн. за листопад 2013 р. на порушення ст. 50 Податкового Кодексу України самостійно не нараховано штраф.

В акті перевірки-2 відповідач встановив, що позивач подав уточнюючий розрахунок №9015648311 від 25.03.2013 р., в якому платником при збільшенні податкового зобов'язання на суму 30371 грн. за вересень 2012 р. на порушення ст. 50 Податкового Кодексу України самостійно не нараховано штраф.

Отже, підставами для нарахування штрафу в оскаржуваних рішеннях, є не нарахування позивачем при самостійним збільшенні податкового зобов'язання, сум штрафів.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи встановлено, що до податкового органу позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за вересень 2012 р. (а.с.90-98) та за листопад 2013 р. (а.с.99-115).

Пізніше, позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок у березні 2013 р. за вересень 2012 р. (а.с.74-79), та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок у січні 2014 р. за листопад 2013 р. (а.с.80-86).

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодесу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Усі податкові декларації та уточнюючі розрахунки були прийняті податковим органом.

Абзацом 2 пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодесу України, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового Кодесу України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Тобто, обов'язок платника податків нарахувати штраф виникає лише у випадку наявності заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до відповідного бюджету. Водночас, позивач не сплачує до бюджету податок на додану вартість, а тому у ньому і не виникло не доплати чи заниження такого податку.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З огляду на те, що позивач, будучи суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, не сплачує податок на додану вартість до бюджету, що виключає можливість існування заниження податкового зобов'язання з ПДВ за скороченою декларацією, в розумінні пп.50.1 ст.50 Податкового кодексу України.

Оскільки уточнюючий розрахунок подавався до податкової декларації з ПДВ (скороченої), а тому не відбуловсь недоплата до бюдждету. Оскільки нарахування зміни в декларації спричиняють лише наслідки для такого платника, так як змінюється сума грошових коштів на його ж рахунк, а тому нарахування штрафу за даних обставин є протиправним.

Враховуючи викладене, нарахування податковим органом штрафних санкцій в оскаржуваних рішеннях є безпідставним та не ґрунтується на законі.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності прийнятих Гайворонською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 06.03.2014 р. №0000332200 та №0000322200, а тому вони підлягає скасуванню.

Статтею 94 КАС України встановий обов'язок повернення судового збору при ухваленні рішення на користь сторони, яка його сплатила.

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у загальному розмірі 243,60 грн., що підтверджується квитанціями від 30.05.2014 р. (а.с.2, 3), яка підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06 березня 2014 р. №0000322200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3513 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06 березня 2014 р. №0000332200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1519 грн.

Присудити агрофірмі «Хлібороб»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30702633) судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна