Рішення № 39592092, 03.07.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2014 Справа № 920/765/14

за позовом: Сумського державного університету, м. Суми

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Сумській області, м. Суми

про стягнення 9394 грн. 97 коп.,

Суддя Заєць С. В.

Представники:

від позивача - Кузікова О. М.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - Єфіменко О. А.

при секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9394 грн. 97 коп., в тому числі: 8253 грн. 19 коп. - основної заборгованості; 292 грн. 08 коп. інфляційних нарахувань, 105 грн. 55 коп. - 3 % річних, 447 грн. 51 коп. - пені, 296 грн. 64 коп. - штрафу, а також судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконня останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою: АДРЕСА_1, однак повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання», про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

04 липня 2013 року між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Сумські області було укладено договір оренди державного майна № 1962, відповідно до якого відповідач отримав в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі машинобудівного коледжу Сумського державного університету загальною площею 80 м. кв.

Факт приймання передачі майна підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 04 липня 2013 року (а. с. 16).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.6 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2013 року - 760 грн. 38 коп. Оренда плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.11 Договору передбачено, що протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна, компенсацію податку на землю та надання комунальних послуг Орендарю.

На виконання п. 5.11 договору Сумським державним університетом (позивач) як балансоутримувачем та відповідачем 04 липня 2013 року укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю ( а. с. 15).

Згідно з п. 2.4. Договору про відшкодування витрат балансоутримувача передбачено, що плата за надані комунальні послуги та послуги з утримання майна здійснюються на рахунок Балансоутримувача не пізніше останнього дня місяця наступного за звітним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань не здійснив оплати за користування майном в обумовлені договором строки та в повному обсязі, через що у нього виникла заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору позивач 20.11.2013 року звернувся до відповідача з претензією щодо стягнення заборгованості на суму 3 332 грн. 41 коп. Проти наявної заборгованості відповідач не заперечував та 03.12.2013 року надав гарантійний лист, в якому зобов'язувався здійснити розрахунок до 25.12.2013 року, але до цього часу зобов'язань не виконав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач через порушення договірних зобов'язань має заборгованість, яка станом на 25.04.2014 року з орендної плати становить 2 672 грн. 54 коп., з комунальних послуг та послуг з утримання майна - 5580 грн. 65 коп., всього 8 253 грн. 19 коп.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт передачі відповідачу в оренду нежитлового приміщення підтверджується відповідним актом приймання-передачі, проте в порушення умов укладених договорів та вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату заборгованість по якій станом на 25.04.2014 р. становить 2 672 грн. 54 коп. та за комунальні послуги і послуги з утримання майна - 5 580 грн. 65 коп.

Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за період з вересня 2013 року по січень 2014 року 8253 грн. 19 коп. заборгованості з орендної плати та комунальні послуги та послуги з утримання майна.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних за договором оренди складає 36 грн. 44 коп., за договором про відшкодування витрат - 69 грн. 11 коп., інфляційних нарахувань за договором оренди - 99 грн. 40 коп., за договором про відшкодування витрат -192 грн. 68 коп.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань передбачене чинним законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 105 грн. 55 коп. 3% річних, 292 грн. 08 коп. інфляційних нарахувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені позивач зазначає, що відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Аналогічне положення міститься і в Договорі про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, п. 2.5 якого передбачено, що у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7. Договору оренди нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати Орендарем заборгованості з орендної плати.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня за договором оренди в сумі 157 грн. 98 коп. та за договором про відшкодування витрат в сумі 289 грн. 53 коп., всього 447 грн. 51 коп..

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 447 грн. 51 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу позивач зазначає, що відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з поданим розрахунком відповідачеві нараховано штраф в сумі 296 грн. 64 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 296 грн. 64 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40022, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, код 05408289) 8 253 грн. 19 коп. основного боргу, 105 грн. 55 коп. 3 % річних, 292 грн. 08 коп. інфляційних нарахувань, 447 грн. 51 коп. пені, 296 грн. 64 коп. штрафу, 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.07.2014 року

Суддя С.В. Заєць