Постанова № 39592063, 03.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р.Справа № 916/775/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» - не з'явився,

від ТОВ «СОВАГРО» - не з'явився,

від ПП «АРІЯ 2» - не з'явився,

від ТОВ «Корпорація «АГРОСИНТЕЗ» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2014р.

по справі № 916/775/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО»

2. Приватного підприємства «АРІЯ 2»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «АГРОСИНТЕЗ»

про стягнення 627 926,75 грн.,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 03.07.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО» (далі - ТОВ «СОВАГРО», відповідач 1), Приватного підприємства «АРІЯ 2» (далі - ПП «АРІЯ 2», відповідач 2) та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «АГРОСИНТЕЗ» (далі - ТОВ «Корпорація «АГРОСИНТЕЗ», третя особа) про солідарне стягнення з відповідача 2 та відповідача 1 на користь позивача 15 307,11 грн. 3 % річних, 33 000,00 грн. адвокатських витрат, а також, витрат пов'язаних зі сплатою судового збору та стягнення з відповідача 2 на користь позивача 612 619,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позов вмотивовано з посиланням на порушення відповідачем 2 вимог договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011р. стосовно здійснення своєчасних оплат за отриманий товар та виходячи з умов угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012р., а також порушенням відповідачем 1 умов договору поруки № 03-02-2014-8 від 03.02.2014р., згідно якого ТОВ «СОВАГРО» поручилось перед позивачем за виконання обов`язку ПП «АРІЯ 2» щодо виконання грошового зобов`язання сплатити 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням боржником договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011р. та угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012р..

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що у третьої особи відсутні права, які відступались нею на користь позивача за угодою про заміну кредитора у зобов'язанні, на момент здійснення такого відступлення, і які, відповідно не могли бути отримані позивачем.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, постановите нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції безпідставним, необґрунтованим, винесеним без повного з'ясування обставин, що мають значення у справі з порушенням норм процесуального права.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники ПП «АРІЯ 2», ТОВ «Корпорація «АГРОСИНТЕЗ» належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 18.06.2014р., проте їх представники в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Зокрема, надіслана апеляційним судом ТОВ «СОВАГРО» поштова кореспонденція разом з ухвалою суду повернута у зв'язку з тим, що фірма не зареєстрована, проте, колегія суддів вважає, що відповідач 1 повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006р. №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім цього, 01.07.2014р. до апеляційного суду від директора ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його участю в іншому судовому процесі.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Доводи позивача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку із участю його директора в іншому судовому процесі, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки позивачем у справі є юридична особа.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Також, господарський суд враховує, що позивач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім цього, оскільки апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 03.07.2014р. Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд даної справи, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що розгляд справи за відсутності вищевказаних представників, при тому, що сторони належним чином повідомлялись судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 10.02.2011 р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (постачальником) та ПП «АРІЯ 2» (покупцем) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар для власних виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару, - відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з пунктом 6.1 договору поставки ПП «АРІЯ 2» зобов'язалось здійснити розрахунки за отриманий товар в строки та в розмірах, які вказані в специфікаціях, так відповідно до специфікацій № 1 - 13 кінцевий розрахунок за отриманий товар ПП «АРІЯ 2» зобов'язалось здійснити в строк не пізніше 25.10.2011р.

У зв'язку із неналежним виконанням ПП «АРІЯ 2» зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки від 10.02.2011р., ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою. Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.03.2012р. по справі № 5024/229/2012 позовні вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» задоволено частково: стягнуто з ПП «АРІЯ 2» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 697 662, 78 грн. - основного боргу, 27 256, 63 грн. - пені, 320 924, 88 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 20 916, 88 грн. - судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 314 192, 42 грн. штрафу відмовлено.

28.03.2012р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ПП «АРІЯ 2» уклали угоду про добровільне виконання рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2012р. по справі № 5024/229/2012, за умовами якої ТОВ «Корпорація «Агросинтез» надало ПП «АРІЯ 2» можливість добровільного часткового виконання рішення господарського суду від 27.03.2012 р., що набрало законної сили згідно ст. 85 ГПК України, а саме: погасити заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання ПП «АРІЯ 2» зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р. та на дату підписання цієї угоди складає: 1 066 761, 17 грн.

Згідно п. п. 2, 3 зазначеної угоди сторони домовились, що у разі сплати ПП «АРІЯ 2» частини заборгованості у розмірі 724 863, 58 грн. в строк до 01.11.2012р., ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відмовляється від решти боргу за рішенням в розмірі 341 897, 59грн. у порядку ст. 605 ЦК України та не матиме до ПП «АРІЯ 2» жодних грошових вимог по виконанню рішення господарського суду Херсонської області по справі № 5024/229/2012 від 27.03.2012 р., а уся заборгованість ПП «АРІЯ 2» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р. буде вважатися такою, що погашена. Невиконання або неналежне виконання ПП «АРІЯ 2» п. 2 даної угоди, рішення господарського суду Херсонської області по справі № 5024/229/2012 від 27.03.2012 р. підлягає виконанню в повному обсязі.

Отже, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на підставі вищевказаної угоди від 28.03.2012р. відмовилось від свого права вимагати від ПП «АРІЯ 2» стягнення будь-яких сум, у тому числі - штрафних санкцій, за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011р..

До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на загальну суму 724 863,58 грн., з яких вбачається, що станом на 23.10.2012р. ПП «АРІЯ 2» перерахувало на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» зазначену суму коштів.

15.11.2012 р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» укладено угоду № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні, за умовами якої, первісний кредитор - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступає новому кредитору - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» право вимоги виконання боржником - ПП «Арія 2» зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р. (згідно зі змінами внесеними до п. 1.1. Додатковою угодою № 1 до угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р.)

Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі 1 113 106, 64 грн., що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума в розмірі 1 113 106,64 грн., є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 26.01.2012 р. по 15.11.2012 р.. Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою. ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою (п. п. 1.2, 2.1., 2.2., 4.3., 6.1. угоди № 15-11/12-11).

Додатковою угодою № 1 до угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р. сторони доповнили розділ 2 угоди п. 2.4. за умовами якого, з моменту укладання даної угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011р., по відношенню до боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних витрат у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012р., 03.02.2014р. між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитором) та ТОВ «СОВАГРО» (поручителем) укладено договір поруки №03-02-2014-8 від 03.02.2014р., за умовами якого ТОВ «СОВАГРО» поручилось перед ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» за виконання обов'язку ПП «АРІЯ 2» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «АРІЯ 2» грошового зобов'язання згідно угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012р., укладеної на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011р. (п. 1.1 та п. 2.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору № 03-02-2014-8 сторони домовились, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) ПП «АРІЯ 2» обов'язку за основною угодою, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» вправі звернутись із вимогою про виконання як до ПП «АРІЯ 2» так і до ТОВ «СОВАГРО», які несуть солідарну відповідальність перед ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, господарським судом вірно встановлено, що до нового кредитора (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги переходить виключно в тому обсязі, в якому воно існує у первісного кредитора (ТОВ «Корпорація «Агросинтез») на момент відступлення.

Доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, угода № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні, на яку посилається в обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС", укладена між ТОВ „Корпорація „Агросинтез" та ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС" 15.11.2012р. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, на момент укладання між позивачем та третьою особою угоди № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012р., зобов'язань щодо основного боргу за умовами договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р. у ПП «АРІЯ 2» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» не існувало, оскільки, третя особа по факту здійснення ПП «АРІЯ 2» у строк до 01.11.2012р. оплати суми 724 863,58 грн. основного боргу, відмовилось від свого права вимагати від відповідача 2 стягнення будь-яких штрафних санкцій за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011 р., відмовилось від стягнення решти боргу за договором поставки в порядку ст. 605 ЦК України та зазначило про те, що не матиме до ПП «АРІЯ 2» жодних грошових вимог, що підтверджується угодою від 28.03.2012р. про добровільне виконання рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2012р. по справі № 5024/229/2012.

Відповідно до ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зокрема, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

При цьому, під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто, кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

За таких обставин, господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності у ТОВ «Корпорація «Агросинтез» прав, які відступалися ним на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» за угодою про заміну кредитора у зобов'язанні, на момент здійснення такого відступлення, і які, відповідно, не могли бути отримані ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», та на підставі яких, в подальшому було укладено договір поруки.

З даними висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція.

Також, господарський суд цілком правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову щодо солідарного стягнення з відповідачів адвокатських витрат та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, адже відповідно до ст. 49 ГПК України, за умови відмови судом в задоволенні позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, послуг адвоката покладаються на позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.07.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.