Рішення № 39591903, 04.07.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2014 р. Справа № 903/460/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради Волинської області, м.Нововолинськ

про стягнення 296 735, 98 грн.

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко Р.Ю.- представник за довіреністю №36/10 від 30.12.2013р.

від відповідача: Бондар Л.М.- представник за довіреністю від № 46/3-03 від 29.01.2014р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом до КП "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради Волинської області про стягнення 296 735, 98 грн., у тому числі 143 628, 26 грн. інфляційних втрат, 153107,72 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення господарського суду Волинської області від 28.03.2012р. у справі № 5004/154/12, яким стягнуто з останнього 2 373084,12грн. заборгованості за неоплату послуг по поставці природного газу на підставі договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-6/39-ТЕ-3 від 30.12.2010р., 17020,35 грн. пені, 44272,74 грн. процентів річних, а всього 2 434 377,21 грн.

Відповідач у відзиві від 27.05.2014р. позов заперечив, мотивуючи тим, що заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2 373 084,12 грн., щодо якої було прийнято рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/154/12 від 28.03.2012р., сплачена КП "Нововолинськтеплокомуненерго" на рахунок ДК "Газ України" повністю в 2012р., шляхом укладення договорів на організацію взаєморозрахунків, зокрема, платіжним дорученням №1 від 01.10.2012р. сплачено 387 600,00грн. на підставі договору про організацію взаємозрахунків №59/517-ГУ від 01.08.2012р.; платіжним дорученням №7 від 21.12.2012р. сплачено 46 300,00грн. на підставі договору про організацію взаємозрахунків №280/517-ГУ від 28.11.2012р.; платіжним дорученням №6 від 21.12.2012р. сплачено 1 939 184,12грн. на підставі договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляється, транспортувалася та поставлялася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування №754/517з-ГУ від 07.12.2012р.

Нараховані згідно рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/154/12 від 28.03.2012р. 17 020,35грн. пені та 44 272,74грн. 3% річних сплачені КП "Нововолинськтеплокомуненерго" на рахунок позивача 24.04.2013р. в сумі 37 000,09грн., та 25.04.2013р. в сумі 24 293грн., що стверджується платіжними дорученнями.

Зауважив, що нарахування позивачем штрафних санкцій не лише на сплачений борг, але й на суму неустойки суперечить ч. 2 ст. 550 ЦК України.

Ухвалою суду від 03.06.2014р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 02.07.2014р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог №31/10-4351 від 01.07.2014р., в якій просить стягнути на користь позивача з відповідача 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 49641,66грн.

Дана заява судом розглянута та прийнята.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.03.2012р. у справі №5004/154/12 стягнуто з комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунального об'єднання на користь Волинської філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" 2 373 084,12 грн. заборгованості, 17 020,35 грн. пені, 44 272,74 грн. процентів річних, а всього 2 434 377,21 грн.

Судове рішення набрало законної сили 10.04.2012р.

На виконання рішення суду видано наказ від 10.04.2012р. №5004/154/12-1.

Зазначеним судовим рішенням господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за поставку природного газу на підставі договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-6/39-ТЕ-3 від 30.12.2010р., отриманих за період березень, серпень, вересень 2011р. у розмірі 2 373 084,12 грн.

Крім того, у зв'язку із порушення відповідачем строків оплати вартості переданого природного газу з останнього судовим рішенням стягнуто 17 020,35грн. пені, 44 272,74грн. процентів річних за період з 21.04.2011р. по 26.12.2011р.

Посилаючись на невиконання відповідачем рішення господарського суду Волинської області від 28.03.2012р. у справі №5004/154/12, керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з позовом про стягнення 153 107,72грн. річних за період з 09.04.2012р. по 16.05.2014р. та 143 628,26грн. інфляційних втрат за період з квітня 2012 р. по квітень 2014р., нарахованих на суму, стягнуту вказаним рішенням суду.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у листах від 01.06.2012р. «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 2010-2011р.р.», від 18.02.2014р. «Аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» та Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 3.1, 4.1, 7.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зауважив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями та входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Тобто, ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити кредиторові три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 №10/25, від 04.07.2011 №13/210/10, від 12.09.2011 №6/433-42/183, від 14.11.2011 №12/207, від 23.01.2012 №37/64.

Вищий господарський суд України п. 1.3 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зауважив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тобто, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на день подачі позову заборгованість згідно рішення господарського суду Волинської області від 28.03.2012р. №5004/154/12 була погашена відповідачем згідно з договорами про організацію взаєморозрахунків №59/517-ГУ від 01.08.2012р., №280/517-ГУ від 28.11.2012р., договором про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляється, транспортувалася та поставлялася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування №754/517з-ГУ від 07.12.2012р. відповідно до постанови КМУ від 11.06.2012р. №517 за рахунок коштів, що надійшли з державного бюджету.

У п. 7 договорів зазначено, що комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго» перераховує на рахунок дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 387 600,00грн., 46 300,00грн., 1 939 184,12грн., всього - 2 373 084,12грн. для погашення заборгованості за природний газ 2011 року згідно з договором від 30.12.2011р. №06/10-6/39-ТЕ-3.

Так, платіжним дорученням №1 від 01.10.2012р. сплачено заборгованість в сумі 387 600,00грн. (призначення платежу "оплата для погашення заборгованості за природний газ 2011 р. згідно договору від 30.12.2010р. №06/10-6/39-ТЕ-3, згідно ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2012р.", договір №59/517-ГУ від 01.08.2012р., в т.ч. ПДВ-64 600,00грн.").

Платіжним дорученням №6 від 21.12.2012р. сплачено заборгованість в сумі 1 939 184,12грн. (призначення платежу "ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2012р.", договір №754/517з-ГУ від 07.12.2012р., за природний газ 2011 р. згідно договору від 30.12.2010р. №06/10-6/39-ТЕ-3, в т.ч. ПДВ-323 197,35грн.").

Платіжним дорученням №7 від 21.12.2012р. сплачено заборгованість в сумі 46 300,00 грн. (призначення платежу "ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2012р.", договір №280/517-ГУ від 28.11.2012р., за природний газ 2011 р. згідно договору від 30.12.2010р. №06/10-6/39-ТЕ-3, в т.ч. ПДВ-7 716,67грн.").

Крім того, платіжними дорученнями №661 від 24.04.2013р., №663 від 25.04.2013р. відповідач погасив перед позивачем борг в сумі 61 293,09грн. (призначення платежу «оплата по рішенню суду №5004/154/12 від 28.03.2012р. пеня, річні по договору №06/10-6/39-ТЕ-3», в т.ч. ПДВ-10 215,51грн.).

З врахуванням здійснених проплат, судом здійснено перерахунок процентів річних, виходячи із наступного:

Нарахування процентів річних здійснюється з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судом рішенням.

Рішення господарського суду Волинської області від 28.03.2012р. у справі №5004/154/12 набрало законної сили 10.04.2012р.

Загальна заборгованість за рішенням суду 2 434 377,21грн.

Відповідачем були здійснені проплати:

01.10.2012р. - 387 600,00грн.,

21.12.2012р. - 46 300,00грн.,

21.12.2012р. - 1 939 184,12грн.,

24.04.2013р. - 37 000,09грн.,

25.04.2013р. - 24 293,00грн.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення процентів річних.

Отже, періоди прострочки 11.04.2012р. по 30.09.2012р., 02.10.2012р. по 20.12.2012р., 22.12.2012р. по 23.04.2013р.

Сума процентів річних 34 614,84грн.+13 458,26грн.+619,65грн.=48 692,75грн.

У зв'язку з викладеним підлягає до задоволення та стягнення 48 692,75грн. річних за періоди з 11.04.2012р. по 30.09.2012р., з 02.10.2012р. по 20.12.2012р., з 22.12.2012р. по 23.04.2013р. згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

З підстав ст.33 ГПК України в позові в частині стягнення 104 414,97грн. процентів річних слід відмовити за безпідставністю.

Доводи відповідача про нарахування штрафних санкцій не лише на сплачений борг, але й на суму неустойки, що суперечить ч. 2 ст.550 ЦК України, спростовуються п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», де зазначено, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Крім того, суд зауважує, що нараховані позивачем річні не є штрафними санкціями, як зазначає відповідач, а є способом захисту майнового права та інтересу позивача, про що вказано у п.п. 1.3, 3.1, 4.1 вищезазначеної постанови.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 015,93грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.625 ЦК України, ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунального об'єднання (45400, м. Нововолинськ, вул. Св. Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 48 692,75грн. процентів річних, 973,90 грн. судового збору. Всього: 49666,65грн.

3. В позові в частині стягнення 104 414,97грн. процентів річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

04.07.14

Суддя В. О. Кравчук