Рішення № 39591860, 24.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 Справа № 908/1953/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного малого підприємства "Алоінс", м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформація-Капітал", м.Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алоінс-Агро", с. Гусарка, Куйбишевський район, Запорізька область,

про визнання векселя таким, що не має вексельної сили,

за участю представників сторін:

від позивача - Москаленко Д.Ф. (довіреність від 12.05.2014 р. № 7);

від відповідача - Зіменко І.А. (довіреність від 20.03.2014 р. № 3);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне мале підприємство "Алоінс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформація-Капітал" про визнання простого векселя серії АА № 1268473 на суму 1 000 000,00 грн., емітованого 01.08.2011 р. Приватним малим підприємством "Алоінс", таким, що не має вексельної сили.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує відсутністю на момент емісії спірного векселя договірних відносин між ПМП «Алоінс» та ТОВ « Алоінс-Агро», тобто вексель було видано останньому без оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Позов заявлено на підставі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Ухвалою господарського суду від 10.06.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/31/14 та призначено розгляд справи на 24.06.2014р. Також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алоінс-Агро", на ім'я якого видавався вексель.

В судовому засіданні 24.06.2014р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позов, в судовому засіданні його представник проти позову не заперечував, повідомив, що оригінал векселю було втрачено відповідачем.

Третя особа не надала відзиву на позов, не направила в судове засідання свого представника, причин неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.06.2014 р.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 24.06.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

10.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро» (позикодавець) та Приватним малим підприємством «Алоінс» (позичальник, позивач у справі) був укладений договір № Б-518 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, за яким позикодавець зобов'язується передати позичальнику грошові кошти у вигляді безпроцентної фінансової допомоги, а позичальник - прийняти та повернути після закінчення строку позики таку ж саму суму грошей.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору сума, надана позикодавцем за даним договором позичальнику, складає 1 000 000,00 (один мільйон) грн. Позичальник використовує надані кошти для поповнення обігових коштів на цілі, передбачені статутом підприємства.

Строк надання позики - з 10 грудня 2010 р. по 01 серпня 2011 р. (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору позикодавець передає вказану суму позичальнику повністю до 10 грудня 2010 р. Позичальник повертає вказану фінансову допомогу до 01 серпня 2011 р.

Вказаний договір вступає в силу з моменту передачі грошових коштів позичальнику позикодавцем (п. 4.1 договору).

В рахунок погашення боргу за цим договором Приватне мале підприємство «Алоінс» емітувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро» простий вексель серії АА № 1268473 на суму 1 000 000,00 грн.

Передача векселя підтверджується актом прийому-передачі векселя від 01.08.2011 р., підписаним Приватним малим підприємством «Алоінс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро».

Як вбачається з передавальних написів на копії векселя, наданої позивачем, новим держателем векселю є Товариство з обмеженою відповідальністю «Реформація-Капітал» (відповідач у справі).

Відповідач повідомив суду, що оригінал векселю ним втрачено, про що Товариством з обмеженою відповідальністю «Реформація-Капітал» подано оголошення в газеті «Голос України» № 101 (5851) за 28 травня 2014 року.

Зі слів представників сторін, розрахунку за цим векселем позивачем не проводилось.

Позивач просить визнати виданий ним вексель таким, що не має вексельної сили, на підставі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Позивач вказує, що в порушення норм ст. 4 цього Закону на момент емісії векселя договірні відносини між Приватним малим підприємством «Алоінс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро» були відсутні, грошового боргу за фактично поставлені товари, роботи, послуги не існувало, то простий вексель серії АА № 1268473 на суму 1 000 000,00 грн. не може мати вексельної сили.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 2 постанови Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України далі - ЦК). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).

Статтею 194 Цивільного кодексу України встановлено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України, документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Зокрема, простий вексель має містити:

1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3. зазначення строку платежу;

4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

6. зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

У п. 3 постанови Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що виходячи зі змісту ч.2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону.

Також у п. 7 постанови Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. При цьому закреслені індосаменти вважаються ненаписаними.

З огляду на викладене суди під час розгляду вимог осіб, у яких знаходиться вексель, мають перевіряти, чи є позивач останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів. Ряд вексельних індосаментів має бути послідовним, тобто кожний попередній індосат є наступним індосантом. Місце розташування передавальних написів на векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) і дати їх вчинення (якщо вони є) при визначенні безперервності індосаментів до уваги не беруться.

За наявності на векселі в ряді послідовних індосаментів одного або кількох закреслених індосаментів законним векселедержателем є особа, на ім'я якої вчинено останній перед закресленим індосамент. Як законний векселедержатель така особа має право індосувати вексель у загальному порядку, при цьому закреслений індосамент до уваги не береться.

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Абзацом 1 ст. 16 Уніфікованого закону передбачено, що в разі коли за бланковим індосаментом іде інший, особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

В даному випадку ні позивачем ні відповідачем не пред'явлено суду оригіналу спірного векселя у зв'язку з його втратою.

За таких обставин суд не може дослідити всі реквізити спірного векселя та достеменно встановити, хто є його останнім держателем.

Також слід відзначити, що позивач не оспорює вексель з підстав відсутності у ньому обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством.

Натомість єдиною підставою, яка позбавляла б вексель сили, є відсутність у документа будь-якого з обов'язкових реквізитів, зазначених у ст.75 Уніфікованого закону. З інших підстав чинне законодавство, у тому числі спеціальне вексельне, не передбачає можливості визнання векселя таким, що не має вексельної сили.

Відповідно до змісту ст. 20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України захист прав та інтересів суб'єктів господарювання здійснюється судом у спосіб, що встановлений законом або договором.

Норми Закону України «Про обіг векселів в Україні» не пов'язують підстави визнання векселя таким, що не має вексельної сили, з порушенням вимог ст. 4 цього Закону при видачі векселя.

Правові наслідки видачі векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги визначені у ч. 1 ст. 13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні, згідно з якою на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасата) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, суд зазначає, що позивачем взагалі не обґрунтовано якими діями чи бездіяльністю відповідача порушено права ПМП «Алоінс» та не доведено відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України порушення будь-яких його прав чи охоронюваних законом інтересів саме ТОВ «Реформація-Капітал».

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.07.2014 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.