Постанова № 39591816, 04.06.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року справа № П/811/1311/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Бур-Сервіс»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 року №0001242206 та №0001252206,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Бур-Сервіс»» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013 року №0001242206 та №0001252206.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем: п.5.1,пп..5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9,п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 178096,00 грн. (в тому числі за ІІІ квартал 2010р. - 49998,00 грн., за IV квартал 2010 року - 128098,00 грн.). та пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 142476,00 грн. ( в тому числі: за вересень 2010 року на суму 39998.00 грн., за жовтень 2010 року - 40915,00 грн., за листопад 2010 року - 28240,00 грн., за грудень 2010 року - 33323,00 грн.).

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Бур-Сервіс» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 27.05.2005 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії АБ №423772 ( а.с.9). Види діяльності за КВЕД: розвідувальне буріння.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №992 від 18.10.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бур-Сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Джетта-Плюс» за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №100/11-23-22-06/33520206 від 31.10.2013 року (а.с.10-23).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.5.1,пп..5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9,п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 178096,00 грн. (в тому числі за ІІІ квартал 2010р. - 49998,00 грн., за IV квартал 2010 року - 128098,00 грн.). та пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 142476,00 грн. ( в тому числі: за вересень 2010 року на суму 39998.00 грн., за жовтень 2010 року - 40915,00 грн., за листопад 2010 року - 28240,00 грн., за грудень 2010 року - 33323,00 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001242206 від 20.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 128 097,00 грн., в тому числі за основним платежем - 102478,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25619,00 грн. ( а.с.26);

- податкове повідомлення - рішення № 0001252206 від 20.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 160123,00 грн., в тому числі за основним платежем - 128098,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32025,00 грн. ( а.с.27).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон про ПДВ), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ПП «Джетта-Плюс», на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ПП «Бур-Сервіс» (Покупець за договором) та ПП «Джетта-Плюс» (Постачальник за договором) укладено договір поставки №25 від 02.09.2010 року.

Предметом укладеного договору є постачання бурового інструмента (бурових коронок, пневмоударнику, штанг бурових, заточних ковпачків, та ін). (а.с.33).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, рахунки - фактури та податкові накладні, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору (а.с.42-60).

Оплата отриманого товару підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок (а.с.35-41). Крім того, судом враховано, що 01.11.2012 року позивачем укладено договір відступлення права вимоги (цесії), згідно якого право вимоги погашення дебіторської заборгованості ПП «Джетта-Плюс» в сумі 233450,00 грн. за договором поставки №25 від 02.09.2010 року, укладеного з ПП «Джетта-Плюс» передано ПП «Чівас» (а.с.28-29).

Придбана позивачем продукція, оприбуткована ним, що підтверджується долученими до справи первинними документами: витратами матеріалів (а.с.62-65), звітами про використання ТМЦ (а.с.66-72), актами приймання - передачі основних засобів (а.с.73-74), картками обліку роботи вантажного автомобіля та подорожніми листами (а.с.75-94).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Крім того, судом встановлено, що вищевказана продукція використана у межах власної господарської діяльності позивача, а саме використана під час виконання бурових робіт, що підтверджується долученим до матеріалів справи: договором на виконання бурових робіт від 04.01.2010 року, укладеного з Первомайським гірничо-щебневим кар'єром (а.с.139-140), договором №2-2010 від 20.01.2010 року на виконання бурових робіт, укладеного з ЗАТ «Бластко» (а.с.142-143), договором №04-2010 від 14.04.2010 року на виробництво бурових робіт, укладеного з ЗАТ «Промвибух» (а.с.144-145), договором №05/2010 від 23.04.2010 року на виконання бурових робіт, укладеного з Філією «Саранський РАД «ДП «Одеський ОАД» (а.с.149-150, договором №07/2010 на виконання робіт з буріння свердловин, укладеного з ТОВ «Ессе» (а.с.151-152), договором №06/2010 на виконання бурових робіт від 18.05.2010 року, укладеного з ТОВ «Новоукраїнський кар'єр» (а.с.153-154); договором №010610 від 01.06.2010 року на надання послуг по бурінню свердловин, укладеного з ТОВ «ЕССЕ-Сервіс» (а.с.155-156), договором №05/2010 на виконання бурових робіт від 25.06.2010 року, укладеного з ДП «Одеський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» (а.с.157-158), договором №09/2010 на виконання бурових робіт від 12.07.2010 року, укладеного з ДП «Кіровоградський облавтодор» філія «Новоархангельська ДЕД» (а.с.159-160); договором №08/2010 на виконання бурових робіт від 08.07.2010 року, укладеного з ТОВ «Прибузький гранкар'єр» (а.с.161-162), договором №15/2010 на виробництво бурових робіт від 11.10.2010 року, укладеного з ВАТ «Кіровоградський кар'єр» (а.с.163-164), договором №10/2010 на виконання бурових робіт від 05.08.2010 року, укладеного з ПП «Укрпромбудбазальт» (а.с.165-166), договором №03/2010 на виконання бурових робіт, укладеного з АОЗТ УМР «Гідроенергострой» (а.с.167-169). Виконання укладених договорів підтверджується долученими до справи первинними документами (а.с.170-210)

Судом також враховано наступні обставини.

01.06.2005 року між позивачем та ЗАТ «Кіровоградський кар'єр» укладено договір оренди №5, відповідно до якого позивачем орендовано приміщення для використання під офіс, загальною площею 10 кв.м, промислову зону площею 20 кв.м., що розташовано за адресою - м. Кіровоград, вул. Новозаводська, 2а (а.с.211-212) та договір оренди №10-12 від 03.01.2012 року (а.с.213-215).

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача про наявність у нього приміщення, в якому можливо тримати (приймати, зберігати) товари до подальшого його використання.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача.

За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Джетта-Плюс» за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПП «Бур-Сервіс» судові витрати у розмірі 576,7 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Бур-Сервіс» - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001242206 від 20.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 128 097,00 грн., в тому числі за основним платежем - 102478,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25619,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001252206 від 20.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 160123,00 грн., в тому числі за основним платежем - 128098,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32025,00 грн.

4.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Приватного підприємства «Бур-Сервіс» (код ЄДРПОУ -33520206) судові витрати в сумі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 70 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 38758683).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Р.В. Жук